Экономические науки/2. Финансы и банковское дело

Студентка 4 курсу Васильчук А. О.

Борисюк О.В.

Науковий керівник, к.е.н., доцент

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна

ПРЯМІ ТА НЕПРЯМІ СУБ’ЄКТИ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

Зазвичай на практиці лізингові відносини реалізуються за участі трьох прямих суб’єктів, а саме: лізингодавця, лізингоотримувача і постачальника об’єкту лізингу.

Згідно із Законом України ,,Про фінансовий лізинг” суб’єктами лізингу можуть бути [2]:

1) лізингодавець – юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

2) лізингоодержувач – фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

3) продавець (постачальник) – фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що надалі буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

4) інші юридичні або фізичні особи, які є представниками багатостороннього договору лізингу.

Непрямими учасниками лізингової угоди є комерційні та інвестиційні банки, які кредитують лізингодавця і виступають гарантами угод, страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми, різноманітні фонди [1, с.45].

Банк, виступаючи у ролі непрямого учасника лізингу, або кредитує безпосередньо лізингову угоду, або ж, що є більш складною схемою, сам купує устаткування (стає його власником).

Разом із тим, лізингодавцями можуть бути:

- банки та їхні філії, фінансові компанії, кредитні установи, в яких передбачений цей вид діяльності;

- спеціалізовані лізингові компанії, які, крім фінансового забезпечення угоди, беруть на себе низку послуг нефінансового характеру (утримання і ремонт майна, заміну зношених запасних частин, консультації з експлуатації тощо);

- фінансові лізингові компанії, що утворюються спеціально для здійснення лізингових операцій, основною функцією яких є фінансування угоди;

- страхові та пенсійні фонди;

- брокерські лізингові фірми;

- будь-яка виробнича або торгівельна фірма, для якої лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка має достатню кількість фінансових коштів.

Лізингоодержувач – користувач майна, котрим може бути будь-який суб’єкт підприємницької діяльності (юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як приватний підприємець. Постачальником (продавцем) може бути будь-яка особа, що займається продажем об’єктів лізингу, які передаються відповідно до договору: виробник майна, постачальницько-збутова організація.

Враховуючи специфіку діяльності лізингових компаній в Україні, можна виділити наступні їх види:

1. Торгові компанії і представництва західних та вітчизняних виробників. Стосовно закордонних слід відзначити, що українські офіси компаній ведуть тільки роботу з пошуку клієнтів і здійснюють моніторинг діючих контрактів. Приклад: Volvo-Finance, SCANIACredit, Iveco. До вітчизняних відносять Фінансово-лізингову компанію „Електрон” та ТОВ „Агротехлізинг”, котрій надається товарний кредит під низьку відсоткову ставку. Перевагою таких компаній є вузька спеціалізація і можливості дешевого фінансування.

2. Лізингові компанії, учасниками яких є банки. Нариклад, АТ „Перша Лізингова Hertz” (акціонери: Перший український міжнародний банк, Голландська інвестиційна компанія Eastern Prospekt), ТОВ „Аваль-лізинг” (м. Миколаїв, КБ „Аваль”), ЗАТ „Лізингова компанія „Укрінкомліз” (КБ „Кредитпромбанк”), ЗАТ „Укргослізинг” (КБ „Надра”). Планують створення власних лізингових компаній КБ “Приватбанк”, КБ „Кредит банк”, КБ „ТАС-коммерцбанк”, КБ „Брокбізнесбанк”. Їх сильний бік – наявність постійного джерела фінансування.

3. Державні лізингові компанії

4. Незалежні лізингові компанії, які працюють переважно в секторі оперативного лізингу та, як правило, спеціалізуються з надання в лізинг легкових автомобілів.

Отже, лізинг є складним механізмом, котрий включає в себе відносини між лізингодавцями і лізингоотримувачами у зв’язку з наданням певного об’єкта в лізинг, між лізингодавцями та фінансовими установами, зокрема банками, в частині отримання банківського кредиту, між лізингодавцями та страховими компаніями, пов’язаними зі страхуванням об’єкту лізингової угоди та іншими взаємовідносинами.

Література:

1. Борисюк О. В. Державне регулювання лізингових відносин в умовах розвитку ринкової економіки : [Монограф.], Луцьк: ПраТ «Волинська обласна друкарня», 2012. -168 с.

2. Закон України про фінансовий лізинг. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/723/97-вр.

3. Міщенко В. І. Основи лізингу : навч. посіб. / В. І. Міщенко, О. Г. Лубяницький, Н. Г. Славянська. — К. : Товариство «Знання» КОО, 2007. — 138 с.

4. Суб’єкти лізингових відносин. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://stb.sumy.ua/reformuvannya/subyekti-lizingovix-vidnosin.html.