Экономические науки/2. Финансы и банковское дело
Студентка 4
курсу Васильчук А. О.
Борисюк
О.В.
Науковий
керівник, к.е.н., доцент
Східноєвропейський
національний університет імені Лесі Українки, Україна
ПРЯМІ ТА НЕПРЯМІ СУБ’ЄКТИ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ
Зазвичай на практиці лізингові відносини
реалізуються за участі трьох прямих суб’єктів,
а саме: лізингодавця, лізингоотримувача і постачальника об’єкту лізингу.
Згідно із Законом України ,,Про фінансовий лізинг” суб’єктами
лізингу можуть бути [2]:
1) лізингодавець – юридична особа, яка передає
право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;
2) лізингоодержувач – фізична або юридична особа,
яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;
3) продавець (постачальник) – фізична або юридична
особа, в якої лізингодавець набуває річ, що надалі буде передана як предмет
лізингу лізингоодержувачу;
4) інші
юридичні або фізичні особи, які є представниками багатостороннього
договору лізингу.
Непрямими учасниками лізингової угоди є комерційні
та інвестиційні банки, які кредитують лізингодавця і виступають гарантами угод,
страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми, різноманітні фонди [1,
с.45].
Банк, виступаючи у ролі непрямого учасника
лізингу, або кредитує безпосередньо лізингову угоду, або ж, що є більш складною
схемою, сам купує устаткування (стає його власником).
Разом із тим, лізингодавцями можуть
бути:
- банки та їхні філії, фінансові
компанії, кредитні установи, в яких передбачений цей вид діяльності;
- спеціалізовані лізингові компанії,
які, крім фінансового забезпечення угоди, беруть на себе низку послуг
нефінансового характеру (утримання і ремонт майна, заміну зношених запасних
частин, консультації з експлуатації тощо);
- фінансові лізингові компанії, що
утворюються спеціально для здійснення лізингових операцій, основною функцією
яких є фінансування угоди;
- страхові та пенсійні фонди;
- брокерські лізингові фірми;
- будь-яка виробнича або торгівельна
фірма, для якої лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка
має достатню кількість фінансових коштів.
Лізингоодержувач – користувач майна,
котрим може бути будь-який суб’єкт підприємницької діяльності (юридична особа в
будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність,
або громадянин, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення
юридичної особи і зареєстрований як приватний підприємець. Постачальником
(продавцем) може бути будь-яка особа, що займається продажем об’єктів лізингу,
які передаються відповідно до договору: виробник майна, постачальницько-збутова
організація.
Враховуючи специфіку
діяльності лізингових компаній в Україні, можна виділити наступні їх види:
1. Торгові компанії
і представництва західних та вітчизняних
виробників. Стосовно закордонних слід відзначити, що українські офіси компаній ведуть тільки роботу з пошуку клієнтів і здійснюють моніторинг
діючих контрактів. Приклад: Volvo-Finance, SCANIACredit, Iveco. До вітчизняних відносять
Фінансово-лізингову компанію „Електрон” та ТОВ
„Агротехлізинг”, котрій надається товарний
кредит під низьку відсоткову ставку. Перевагою таких компаній є вузька
спеціалізація і можливості дешевого фінансування.
2.
Лізингові компанії,
учасниками яких є банки. Нариклад, АТ „Перша
Лізингова Hertz” (акціонери: Перший український міжнародний банк,
Голландська інвестиційна компанія Eastern Prospekt), ТОВ „Аваль-лізинг” (м. Миколаїв, КБ „Аваль”), ЗАТ „Лізингова компанія „Укрінкомліз” (КБ „Кредитпромбанк”), ЗАТ „Укргослізинг” (КБ „Надра”). Планують створення власних лізингових компаній КБ “Приватбанк”, КБ „Кредит банк”, КБ „ТАС-коммерцбанк”, КБ „Брокбізнесбанк”. Їх сильний бік – наявність постійного джерела фінансування.
3.
Державні лізингові компанії
4.
Незалежні лізингові компанії, які працюють
переважно в секторі оперативного лізингу та, як правило, спеціалізуються з
надання в лізинг легкових автомобілів.
Отже, лізинг є складним механізмом,
котрий включає в себе відносини між лізингодавцями і лізингоотримувачами у зв’язку з наданням певного
об’єкта в лізинг, між лізингодавцями та фінансовими установами, зокрема
банками, в частині отримання банківського кредиту, між лізингодавцями та
страховими компаніями, пов’язаними зі страхуванням об’єкту лізингової угоди та
іншими взаємовідносинами.
Література:
1. Борисюк О. В. Державне
регулювання лізингових відносин в умовах розвитку ринкової економіки : [Монограф.], Луцьк: ПраТ «Волинська обласна
друкарня», 2012. -168 с.
2. Закон України про фінансовий
лізинг. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/723/97-вр.
3.
Міщенко В. І. Основи лізингу : навч. посіб. / В. І. Міщенко, О. Г. Лубяницький,
Н. Г. Славянська. — К. : Товариство «Знання» КОО, 2007. — 138 с.
4. Суб’єкти лізингових відносин. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://stb.sumy.ua/reformuvannya/subyekti-lizingovix-vidnosin.html.