Куришко О.О.

к.е.н., податковий консультант

Транспортний податок : суперечності адміністрування

Майнові податки відіграють важливу роль в наповненні бюджету України. Зокрема, за даними Міністерства фінансів за рахунок збору за першу реєстрацію транспортних засобів в 2011 році сплачено майже 389 млн. грн., в 2012 році – 660 млн. грн., в 2013 році – 569 млн. грн., дані за 2014 рік на даний час відсутні [6]. В умовах наповнення бюджету податкові зміни 2015 року принесли суттєві несподіванки власникам автомобілів зі значним обсягом двигуна. Зокрема, останніми змінами в податковому законодавстві введено транспортний податок, що входить до складу податку на майно. Особливості адміністрування транспортного податку визначаються ст. 267 ПКУ [1].

Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно [3].

Порядок узгодження нормативної документації на конструкцію транспортних засобів від 22.06.2000 р. уводиться з метою перевірки повноти і достовірності встановлених у нормативній документації на конструкцію транспортних засобів вимог щодо безпеки дорожніх транспортних засобів, що беруть участь у дорожньому русі та підлягають державній реєстрації і обліку органами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, і на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 568 "Про узгодження нормативної документації на конструкцію транспортних засобів" [5].

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи незалежно від резидентності, які володіють легковими автомобілями з об’ємом двигуна понад 3000 куб. см та використовуються до 5 років. Для всіх платників транспортного податку встановлено єдину фіксовану ставку податку в розмірі двадцять п’ять тисяч гривень за кожен легковий автомобіль. Базовим податковим періодом є календарний рік. Тобто, враховуючи, що введення даного податку в рамках ПКУ, датовано 28.12.2014 р., то першим базовим податковим періодом є перший повний календарний рік, тобто період з 28.12.2014 р. до 31.12.2015 р. Порядок та терміни адміністрування та сплати податку нагадує механізм справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зокрема, для фізичних осіб за місцем їх реєстрації суму податку визначає контролюючий орган – Державна фіскальна служба, а для юридичних осіб декларовано обов’язком визначення, подання декларації та сплату даного податку. Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків" визначено форму податкового повідомлення-рішення, яке до 1 липня базового податкового (звітного) періоду (року) податковий орган повинен вручити (надіслати) фізичній особі. При цьому незалежно від дати вручення кінцевим терміном сплати транспортного податку є 60 днів з моменту вручення під особистий підпис податкового повідомлення-рішення фізичній особі [2]. Юридичні особи повинні самостійно визначити розмір податку на 1 січні звітного року і до 20 лютого того ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за наведеною формою з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. А у випадку придбання легкового автомобіля протягом року дану декларацію подають протягом місяця з дня набуття права власності, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Юридичні особи – власники легкових автомобілів повинні сплачувати транспортний податок авансовими внесками щоквартально до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом, тобто відповідно чотирма платежами: за 1 квартал – до 30.04.201А р.; за 2 квартал – до 30.07.201А р.; за 3 квартал – до 30.10.201А р.; за 4 квартал – до 30.01.201Б р.

Недоліками в впровадженні транспортного податку стосовно бази, ставок, порядку сплати та інших аспектів адміністрування є, зокрема:

- неврахування принципу незворотності дії закону стосовно першого базового податкового (звітного) періоду (року), оскільки в даний час відсутні узагальнюючі податкові консультації стосовно даного аспекту, а податкові органи будуть наполягати на сплаті транспортного податку вперше за 2014 рік. Це також буде суперечити принципу справедливості та уникнення подвійного оподаткування у випадках, коли будуть оподатковуватися нові легкові автомобілі, які були придбані в 2014 році, тобто коли власників автомобілів фактично змушують спочатку сплатити збір за першу реєстрацію транспортного засобу в 2014 році при їх реєстрації, а також транспортний збір в 2015 році;

- платниками податків визначено власників легкових автомобілів з певними критеріями – як фізичних, так і юридичних осіб, в той же час фактично власником подібних автомобілів можуть бути держава, органи місцевого самоврядування, неприбуткові організації, а жодних пільг для них на даний момент не визначено;

- відсутність пояснення положення стосовно об’єкта оподаткування, що визначено як «легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.» (Податковий кодекс України) [1]. При цьому однозначно не трактовано період експлуатації легкового автомобіля нинішнім (останнім) власником. Тобто дане положення можна трактувати як: а) термін використання до 5 років останнім власником, б) термін використання легкового автомобіля до 5 років всіма власниками з дати придбання авто; в) термін використання легкового автомобіля до 5 років з моменту випуску / або придбання;

- порушення принципу пропорційності та справедливості при визначені часового терміну оподаткування за умови оподаткування легкового автомобіля неповного базового податкового року. Податковим кодексом визначено, що «щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності», проте при придбанні автомобіля, наприклад, в останній день будь-якого місяця платника змушуватимуть сплачувати податок пропорційно місячним термінам, тобто переплата буде складати 25000,00/12=2083,33 грн.;

- для юридичних осіб визначено обов’язок самостійно обчислити суму транспортного податку станом на 1 січні звітного, а не базового, як має бути, року, та відповідного звітування і оплати податку, тобто законодавцем порушено принципи нарахування та відповідності при адмініструванні податків;

- на сьогодні відсутня форма податкової декларації для юридичних осіб – власників легкових автомобілів;

- суперечливість положень ПКУ та Листа ДФС "Про особливості встановлення ставок з місцевих податків та зборів" [4], зокрема, стосовно того, що розмір транспортного податку як складової місцевих податків і зборів на майна повинен визначатися органами місцевого самоврядування, а згідно ПКУ – він є фіксованим на рівні 25 000 грн.;

- законодавець за базу оподаткування бере не ринкову вартість легкових автомобілів, а виключно об’єм двигуна та термін використання легкового автомобіля, при цьому з бази оподаткування випадають інші види автомобільного транспорту, а також, власне ключові об’єкти оподаткування розкоші – літаки, вертольоти, човни, елітні мотоцикли, електромобілі тощо;

- можливість зміни типу легкового автомобіля, наприклад, на автомобіль вантажопасажирський - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення як пасажирів, так і вантажів. В даному випадку при втраті хоча б однієї з суттєвих ознак віднесення до класу легкових автомобіль вже не буде об’єктом оподаткування транспортним податком;

- не встановлено механізм відповідальності платників податків та посадових осіб контролюючого органу стосовно порушення терміну надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення до 1 липня базового (звітного) податкового року.

Отже, впровадження нового майнового податку не сприяє наповненню місцевих бюджетів, а лише поглиблює перестороги власників легкових автомобілів, які сплачують податку при накопиченні коштів для придбання авто, при їх технічному обслуговуванні та при придбанні пального, а тепер і при використанні легкових автомобілів. Останні зміни в майновому оподаткуванні транспортних засобів залишають більше запитань, аніж відповідей, і ще раз доводять, що в Україні автомобіль скоріше за все є розкішшю, а не просто засобом пересування.

1. Податковий кодекс України.

2. Наказ Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків".

3. Закон України «Про автомобільний транспорт» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 22, ст.105.

4. Лист ДФС України від 16.01.2015 № 722/5/99-99-19-01-01-16 "Про особливості встановлення ставок з місцевих податків та зборів".

5. Порядок узгодження нормативної документації на конструкцію транспортних засобів, затверджений Наказом Міністерства транспорту України № 338 від 22.06.2000 р.

6. Офіційний сайт Міністерства фінансів України // Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/