Экономические науки/4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

К.е.н., доц. Галан Л.В.,

бакалавр Остромецький П.В., бакалавр Криворучко В.В.

Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова, Україна

Місце України у світовій інвестиційній системі

У сучасних умовах стан нашої країни потребує значних інвестиційних вкладень в економічне зростання, причому власних інвестиційних ресурсів катастрофічно не вистачає. Для нашої країни, що стала на шлях інтеграції у світове господарство і прагне створити відкриту економічну систему, участь у процесах руху капіталу і як імпортера, і як експортера є питанням стратегічно важливим[1].

Метою дослідження є аналіз загального стану країни відносно інвестиційної привабливості, а також розгляд проблем інвестиційного клімату в Україні, і заходів загального характеру, що є першочерговими для покращення місця України у світовій інвестиційній системі.

Зазначене зумовлює необхідність залучення іноземних інвестицій в економіку України з метою забезпечення ефективного розвитку у майбутній перспективі , тому саме проблематика покращення місця України у світовій інвестиційній системі являється актуальною.

Цією проблемою займалося багато вчених: В.П. Александрова, І.А. Бланк, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, О.Д. Даниленко, І.Ю. Єгоров, A.M. Мороз, І.Л. Сазонець, В.А. Федорова, Т.О Проценко., В.В Солдатенко., Д.В Степанов та ін.

Необхідною передумовою розвитку економіки є висока інвестиційна активність. Все це зумовлює необхідність визначення сутності інвестицій, а також визначення їх форм та видів, визначення умов створення сприятливого інвестиційного клімату, залучення інвестицій та їх ефективне використання [2].

Необхідний обсяг іноземних інвестицій у нашу економіку становить понад 40 мільярдів доларів США. Проте інвестиційний процес в Україні гальмується низкою суб’єктивних і об’єктивних факторів, серед яких політична та економічна нестабільність, часті зміни законодавства, повільні темпи приватизації, нерозв’язаність питань земельної власності тощо [1]. За останні роки Україна втратила відчутну кількість реальних іноземних інвесторів, які бажали вкласти кошти в українські підприємства, але були вимушені відмовитися від цього.

Однак, існує ряд негативних факторів, які впливають на прискорення цього процесу – це недосконалість судової гілки влади, корпоративного управління, земельних відносин, функціонування аграрного ринку, фондового ринку, банківської системи [3]. Тому залучення іноземних інвестицій в українську економіку є одним з найважливіших завдань, яке має бути в найближчі роки вирішене економічним керівництвом України. Звернення до закордонних джерел капіталу необхідне нашій країні з кількох причин:

— економічна криза й різке скорочення внутрішніх інвестиційних ресурсів роблять необхідним звернення до закордонних джерел фінансування, як конкретних проектів у сфері виробництва, так і в бюджетній сфері (через збільшення зовнішнього державного боргу);

— залучені іноземними інвесторами в українську економіку сучасні технології здатні істотно підвищити конкурентоспроможність вітчизняного виробництва (що особливо важливо для експортно орієнтованих галузей);

— підприємства з іноземними інвестиціями, створюючи нові робочі місця, сприяють підвищенню рівня зайнятості населення України та зниженню соціальної напруги;

— конкуренція підприємств з іноземними інвестиціями зі «старими» українськими підприємствами на внутрішньому ринку може мати істотне значення в боротьбі з монополізмом;

— у довгостроковій перспективі «вбудовування» України у світовий цикл руху капіталу сприятиме інтеграції країни у світове господарство й знаходженню оптимальної «ніши» у всесвітньому розподілі праці [1].

В умовах інвестиційної кризи в Україні залучення іноземних інвестицій стає завданням, від ефективності вирішення якого залежать хід, темпи і багато в чому результати проведених реформ [1].

В умовах переходу від однієї господарської системи до іншої потрібна величезна кількість інвестицій для забезпечення такого переходу. Маючи безліч альтернативних пропозицій зі сприятливішими, ніж в Україні, умовами, іноземний капітал не поспішає й не поспішатиме інвестувати в українську економіку.

Готовність інвесторів вкладати капітал у економіку тієї чи іншої країни залежить від існуючого в ній інвестиційного клімату. А в Україні інвестиційний клімат є несприятливим для широкого залучення іноземних інвестицій. Політична нестабільність, економічна криза, інфляція, розгул злочинності та інші «приваби» перехідного періоду визначають украй низький рейтинг України для західних організацій, що займаються порівняльним аналізом умов для інвестицій і ступеня їх ризику в усіх країнах світу.

Ці та багато інших причин змушують західних інвесторів проводити обережну й вичікувальну політику в сфері інвестиційного співробітництва з Україною. Названі проблеми переважують такі риси України, як могутній, хоча технічно й застарілий виробничий апарат, наявність дешевої і кваліфікованої робочої сили, високий науково-технічний потенціал [1].

Для того щоб іноземні інвестори пішли на вкладення, необхідні дуже серйозні зміни в інвестиційному кліматі. Потрібно прийняти ряд кардинальних заходів, спрямованих на формування у країні, як загальних умов розвитку цивілізованих ринкових відносин, так і специфічних, які мають безпосереднє відношення до вирішення завдання залучення іноземних інвестицій. Серед заходів загального характеру першочерговими є:

— досягнення національної згоди між різними владними структурами, соціальними групами, політичними партіями та іншими громадськими організаціями з приводу пріоритетності вирішення загальнонаціональної проблеми виходу України з економічної кризи;

— прискорення роботи Верховної Ради над суспільним і карним законодавством, націленим на створення в країні цивілізованого некримінального ринку;

— радикалізація боротьби зі злочинністю;

— гальмування інфляції всіма відомими у світовій практиці заходами, за винятком невиплати трудящим зарплатні;

— перегляд податкового законодавства в бік його спрощення й стимулювання виробництва;

— мобілізація вільних коштів підприємств і населення на інвестиційні нестатки шляхом підвищення процентних ставок за депозитами та внесками;

— надання податкових пільг банкам, вітчизняним і іноземним інвесторам, що йдуть на довгострокові інвестиції, з метою цілком компенсувати їм збитки від уповільненого обігу капіталу порівняно з іншими напрямками їх діяльності;

— формування загального ринку республік з вільним переміщенням товарів, капіталу та робочої сили.

Ці заходи не абсолютні, але вони, на наш погляд, можуть зіграти позитивну роль у становленні Української економіки, яка дасть змогу наші країні зайняти гідне місце у світовій інвестиційній системі.

Література:

1. Сазонець І. Л. Інвестування: міжнародний аспект: Навчальний посібник / І. Л. Сазонець, В. А Федорова. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 272с.

2. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. – К.: Эльга-Н, Ника-Центр, 2002. – 448 с.

3. Федоренко В.Г., Проценко Т.О., Солдатенко В.В., Степанов Д.В. Економічні та організаційно-правові аспекти іноземних інвестицій в Україні : монографія. – Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2004. – 398 с.