К.п.н. Толкачова А. С.

Бердянський державний педагогічний університет (Україна)

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ПИТАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДЛІТКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ

ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ

Проблема відповідальності завжди була в центрі уваги педагогічної теорії і практики. Сьогодні загальноосвітній навчальний заклад покликаний забезпечити формування і розвиток інтелектуальної, творчої та ініціативної особистості, здатної жити в принципово нових умовах, реалізувати себе в житті, бути успішною і відповідальною, сприяти розвитку суспільства.

Проблема відповідальності знайшла своє відображення у працях багатьох педагогів і психологів (К. Альбуханова-Славська, Б. Ананьев, Н. Басюк, І. Бех, Л. Божович, Л. Дементій, Ж. Завадська, Н. Лусканова, А. Макаренко, В. М'ясищев, В. Сухомлинський, О. Спіркін, К. Ушинський та ін.).

За «Психологічною енциклопедією» відповідальність – внутрішня саморегуляція і самодетермінація зрілої особистості, опосередкована ціннісними орієнтаціями, яка виявляється в усвідомленні людиною причин здійснюваних вчинків та їх наслідків і в контролі своєї здатності бути причиною змін у навколишньому світі та власному житті. [7, с. 60–61].

В «Енциклопедії освіти» відповідальність особистості – це усвідомлена необхідність співвіднесення власної поведінки із суспільними нормами та установками [4].

Енциклопедія батьківства розглядає відповідальність як рису особистості, що передбачає необхідність виконувати вимоги, які пред'являє суспільство. Відповідальність – важлива моральна якість особистості. Відповідальним є той, хто розуміє свій обов'язок за будь-яких обставин, хто чесно трудиться в міру своїх сил та можливостей, хто бере на себе провину за вчинені помилки. [3].

У педагогічній спадщині А. Макаренка визначено й обґрунтовано умови ефективного виховання особистості в колективі. На його думку, у педагогічній діяльності повноцінне формування особистості неможливе без відповідальності за свої вчинки, без вимогливих і принципових відносин у колективі [6, с. 452].

Нам імпонує думка В. Сухомлинського, який розглядає відповідальність як здатність особистості формулювати і виконувати обов'язки, здійснювати самооцінку і контроль. [8, с. 442]. Розглядаючи відповідальність у взаємозв'язку з категорією «совість», В. Сухомлинський зазначає, що вона є центральним утворенням у свідомості дитини, внутрішнім механізмом, що детермінує напрям становлення індивіда як особистості, зокрема розвиток її моральності. На його думку, совість є одночасно причиною і наслідком внутрішньої роботи духу, яка породжує такий реальний і дієвий вияв совісті, як почуття сорому. Це почуття – суттєвий критерій і показник сформованості у людини відповідальності за власну поведінку і вчинки [8].

Як смислове утворення особистості, та її цілісну якість, в якій інтегровані духовні, соціально-психологічні та психофізичні функції, що забезпечують розвиток особистості як суб'єкта відповідальної поведінки, який реалізує необхідне, тлумачить відповідальність особистості М. Савчин [9].

Ми згодні з думкою Н. А. Басюка, який стверджує, що формування почуття відповідальності школярів відбувається на базі особистісних новоутворень, що виникають. Основними серед них є такі: узагальнення й усвідомлення переживань, виникнення логіки почуттів, внутрішній план дій, рефлексія, довільність психічних процесів і функцій, виникнення відносно стійких форм поведінки і діяльності, активне формування самооцінки як компонента самосвідомості [1, с. 13].

На думку Т. Гаєвої, совість як один із механізмів моральної відповідальності визначає здатність співвідносити реальну або передбачувану поведінку людини з тим позитивним «обличчям», яке відповідає її універсальній суті і спрямовує вчинки необхідним чином. Совість здійснює процес морального прогнозування в тих випадках, коли логічна орієнтація в ситуаціях і наслідках є неможливою або ускладненою. Отже, моральна відповідальність відіграє роль життєстверджувального світоглядного почуття особистості [2].

Ж. Завадська у своєму дослідженні даючи оцінку поняттю «відповідальність» у контексті самовизначення, визначає її як самостійну, творчу діяльність на основі усвідомлення своїх потреб, можливостей і здібностей. Як одна з найбільш безпосередніх проявів суспільної сутності людини, вона виявляється у її здібності дотримуватись у своїй поведінці прийнятих у суспільстві моральних і правових норм, виконувати рольові обов’язки і відповідати за свої дії [5].

Безперечним є той факт, що відповідальність – це важлива форма зовнішнього контролю, яка формально покладена на особистість. Відповідальною у цьому випадку призначається людина, яка несе відповідальність (наприклад, за порядок), людина, наділена правами та обов'язками у здійсненні певної діяльності, у керівництві справами. Така форма контролю застосовується, коли людина, знаючи норми, принципи, правила суспільства, не порушує їх [3].

Особливого значення проблема виховання відповідальності набуває у процесі становлення підлітків загальноосвітніх шкіл-інтернатів. Адже в інтернатні заклади приймаються такі категорії учнів: діти-сироти; діти, відібрані у батьків за рішенням суду; діти, батьки яких позбавлені батьківських прав або засуджені, перебувають під арештом у період слідства, визнані недієздатними, перебувають на тривалому лікуванні, а також батьків, місце перебування яких невідомо, або тих, які з інших причин не беруть участі в утриманні та вихованні своїх дітей; підкинуті та безпритульні діти, які взагалі не мають уявлення про відповідальність.

Ґрунтуючись на вищеозначеному, можна зазначити, що виховання відповідального ставлення у підлітків шкіл-інтернатів завжди займало важливе місце в педагогіці та психології. Проблема виховання відповідальності підлітків загальноосвітніх шкіл-інтернатів вимагає подальшого детального дослідження. Постає нагальне питання визначити специфіку виховання відповідальності в підлітків загальноосвітніх шкіл-інтернатів.

Література:

1. Басюк Н. А. Виховання почуття відповідальності в молодших школярів. Сходинки до відповідальності : навч.-метод. посіб. / Наталія Анатоліївна Басюк / за ред. проф. Левківського М. В. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 192 с.

2. Гаевая Т. Г. Моральная ответственность как качество личности : автореф. дисс. . канд. психолог, наук: спец. 19.00.07 / Т. Г. Гаевая. М., 1984. – 18 с.

3.  Енциклопедія батьківства : посібник з сімейного виховання / [авт. кол. за заг. ред. Є. І. Коваленко, С. В. Кириленко]. – К. : КНТ, 2008. – С. 38–39.

4. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; гол. ред. В. Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 106–107.

5. Завадская Ж. Е. Воспитание ответственности у старшекласников / Ж. Е. Завадская J1. В. Шевченко. – Минск : Нар. асвета, 1981. - 152 с.

6. Макаренко А. С. Методика виховної роботи / А. С. Макаренко. – К. : Рад. школа, 1990.-366 с.

7. Психологічна енциклопедія / [авт.-упор. О. М. Степанов]. – К. : «Академвидав», 2006. – С. 60–61.

8. Сухомлинський В О. Вибрані твори : у 5 т. / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. Школ., 1997.-Т. 4.-637 с.

9. Ярощук Л. Г. Формування відповідального ставлення до навчання у молодших школярів як важлива педагогічна проблема / Л. Г. Ярощук // Materiály IX mezinárodní vědecko-praktická konference "Věda a vznik – 2012/2013". – Díl. 21. – Pedagogika : Praha. – Publishing House "Education and Science" s. r. о. –  S. 81–86.