К.п.н
Лавриш Ю.Е
Національний технічний університет України «КПІ», Київ
Cинергетика культурних
концептів мови і мовлення у процесі
навчання студентів іноземного дискурсу
На сучасному етапі розвитку мовознавства назріла проблема
проаналізувати та теоретично обґрунтувати синергетику культурних концептів мови
і мовлення у світлі
загальнокультурних парадигм, оскільки
рівень культури студентів безпосередньо пов’язаний з мовою. Ми розглядаємо
синергетику як основу нового підходу до функціонування сучасної освітньої
системи, як категорію наукового знання. Контекст синергетики дає змогу плідно
взаємодіяти вченим різної спеціалізації, застосовуючи мову системного мислення
та пошуку нових рішень.
Стратегією сучасної освіти є становлення спеціаліста, здатного до
самовизначення, самоорганізації, та самоосвіти. Мета нашого дослідження - визначення лінгвопедагогічних умов, які
сприятимуть вибору студентами власної позиції до засвоєння ними лінгвістичних
знань, набування комунікативних вмінь, навичок і засобів виконання навчальної
діяльності у процесі вивчення іноземного дискурсу. Навчання буде більш
ефективним, якщо студенти пройдуть усі стадії процесу оволодіння мовними
знаннями і навичками: досвід-рефлексія-висновок-план. Отримавши певні знання,
студенти свідомо рефлектують і можуть зробити висновки, яким чином у наступному
планувати власні дії. Це дає змогу отримати новий досвід і продовжити подальше
навчання. До сьогодні це питання залишається дискусійним, тому що до структури
мови включаються поняття мовця, слухача, мети та результату висловлення. У
контексті становлення освіти сьогодення
виникають нові методологічні підходи, парадигми соціального пізнання, в яких
проблема мови переноситься у феноменологічні глибини свідомості особистості, в
ментальні структури соціуму. Структури
свідомості, як відображення певної знакової форми, збагачують мовний запас студентів, фіксують їхній лексичний та
граматичний досвід, оскільки концепти та мовні значення взаємопов’язані
діалектично: з одного боку, сутність їх різна, а з другого вони зумовлюють один
одного. Концепт - категорія когнітивна, а значення-категорія мовна. Обидві категорії білатеральні, як у
змістовому так і формальному аспектах.
З точки зору їхнього змісту, мовні знаки володіють семантикою, а концепти -
змістовим наповненням. Семантика
номінативних одиниць є продуктом інтегрованого структурування маленьких
елементів мовної свідомості, а змістове наповнення концепту об’єднує і
впорядковує ознаки пізнавальної
дійсності. Значення мовних знаків структуроване: семантика має польову та
ієрархічну організацію власної внутрішньої організації. Взаємозв’язок концепту
та номінативних одиниць ґрунтується на елементах реальної комунікації, як
засобі об’єктування у мовній свідомості змістового наповнення культурного концепту.
Саме свідомість пов’язується з мовним актом
справжнього виходу особистості з безпосередності власної
життєдіяльності. Звідси бере початок загальне уявлення про роботу свідомості,
діяльність мислення, що дає змогу визначити зв’язок між реченнями-висловленнями
та мовленнєвими актами.
Слід підкреслити, що методологія
синергетики культурного концепту відбувається сьогодні відповідно до загальної
філософської та психологічної проблематики крізь призму соціокультурного виміру. Це дає змогу
виробити багато численні соціальні системи,
традиційно існуючі, які взаємодіють між собою і вступають у певні
відносини, перебуваючи у стані постійного руху. Співвідношення традицій і інновацій культурного концепту –
головна соціокультурна норма відносин старого і нового, виключаючи їхнє
протиставлення та затверджуючи їхню додатковість. Ми погоджуємося з
дослідженнями В. Буданова [2], який у своїх публікаціях обґрунтовує методологічні принципи синергетики і виокремлює три направлення
входження даної дефініції у навчальний процес.
Це: синергетика освіти, яка
застосовується до аналізу самого процесу освіти; синергетика для освіти -
створення інтегративних курсів на всіх етапах вивчення іноземної мови;
синергетика в освіті: застосування до окремих дисциплін навчальних матеріалів,
які ілюструють дію принципів синергетики в певних предметних галузях.
Вчений вважає, що однією з самих
синергетичних наук є лінгвістика, оскільки
її фундаментальним поняттям є текст.
Також, зазначає дослідник О.
Селіванова [4], саме у тексті реалізується смислоутворююча функція, яка перетворює його на
генератор смислів. Внутрішня сторона тексту акумулює в собі культурну, етичну, естетичну
інформації, розширює семантику мови, а через неї весь текстуальний
простір. Останнім часом лінгвістика, як
наука, закріпила за собою право вивчати мову і мовлення крізь когнітивну
призму, що дає змогу виділяти у тексті його образну, глибинну сторони,
концептуальний простір, дієве функціонування зазначених слів. Означене вище може слугувати лінгвокогнітивною
основою виразу певних ознак культурного
концепту мови і мовлення в окремих навчальних схемах. В даному випадку
семантична структура мови є важливим методологічним положення
когнітивно-дискурсивного аналізу теми нашого дослідження.
Інформаційний підхід до проблеми синергетики
культурного концепту мови і мовлення
діє змогу по-новому осмислювати сутність такого феномена, як розум,
компонентами якого є логічна когнітивна підсистема та інтуїція. Перш за все,
слід підкреслити, що модель навчання іноземному дискурсу дає змогу володіти
міждисциплінарним статусом, основу
якого складає комунікативна орієнтованість на міждисциплінарну взаємодію. Внаслідок
чого більше уваги приділяється міжнародним лінгвістичним проектам, які
потребують моделювання глобальних проблем сучасності та розв’язання
завдань при колективній взаємодії, що
базується на синергетичних принципах. Ми вважаємо, що дискурсивний підхід який звернений до ментальної складової мови,
характеризує її як форму соціальної та культурної діяльності особистості, у
даному випадку - студентів. З огляду на
це, дискурс є особливою лінгвістичною й соціальною даністю, що дає змогу реконструювати «мовну картину світу», оскільки художньо-поетичні тексти володіють
особливими якостями і властивостями, вони є джерелом відомостей про особливі
ментальні, тобто не існуючі світи. Ці
засоби сприяють вивченню іноземного дискурсу і пов’язані із здатністю особистості
зберігати у власній пам’яті певну кількість слів, застосовуючи їх у процесі
мовлення.
Досвід вищої школи переконує в
тому, що студенти мають безмежні
можливості щодо формування унікальної здатності керуватися найрізноманітнішими
засобами сучасної лінгвістики, репрезентувати різні стильові засоби, які дають
змогу розкрити комунікативну сутність мови на базі їхньої набутої
концептуальної системи за допомогою послідовного введення нових структурних зв’язків
між мовними одиницями до культурного концепту. Залишаючись усередині мовної
системи, перспективою наших подальших наукових розробок у обраному напрямку
може стати дослідження механізму
культурного концепту мови і мовлення та визначення його глибинного призначення
на синергетичних принципах у процесі
навчання студентів іноземного дискурсу.
ЛІТЕРАТУРА:
1.Алефиренко Н. Проблеми вербализации концепта:
теоретическое исследование: [монография]/ Н.Ф. Алефиренко.– Волгоград: Пер., 2003. – 112 c.
2. Буданов В. Методология синергетики в постнеклассической науке и
образовании/
B.Г. Буданов. –[ 3-е изд., доп.] – М.: ЛИБРОКОМ, 2009. – 240 с.
3. Кравець O. Синтаксичні ресурси
сполучникової когезії в художньому прозовому тексті /О.Б.
Кравець//Мова і культура: Зб. наук. праць. – К., 2009. –
Вип. 11, Том ІII (115). – 131-141с.