Педагогические науки/5. Современные методы преподавания.

Овчаренко З.П.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Кооперативне навчання на практиці

За останні тридцять років система навчання по всьому світу істотно змінилася. Якщо раніше люди переймалися збереженням знань в письмовій формі для того, аби передати їх прийдешнім поколінням, то зараз будь-хто має змогу скласти усне чи, навіть, візуальне повідомлення та миттєво передати його в найвіддаленіший куточок планети. Таким чином, перед викладачами стоїть задача створення нових методик викладання, які задовольнятимуть сучасне суспільство.

Методика кооперативного навчання (якщо її використовувати правильно та регулярно) допомагає учням та студентам опанувати предмет й отримати позитивні оцінки. Навчальна група поділяється на команди, перед якими ставлять однакову мету та створюють однакові умови для виконання завдання. Результати кожної команди залежать від індивідуальної підготовки кожного окремого студента, а також від їх здатності колективно обробляти інформацію, передавати її та робити висновки.

Над розробкою, практичним застосуванням та подальшим вивченням методу кооперативного навчання працювали наступні вчені: Браун та Паркер (2009), Сілтала (2010), Девід та Роджер Джонсони (1994), Роберт Славін (1994, 1995), Шломо та Йель Шарани (1994, 1995), тощо [1]. Їх наукові надбання стали основою для виділення п‘яти основних ознак методу:

- Позитивна взаємозалежність («positive interdependence»). Кожен учень, незалежно від рівня знань та навичок, має повноцінно брати участь у процесі виконання завдання через призначення допоміжних та другорядних ролей і коригування роботи кращіх учнів);

- Безпосередня взаємодія та підтримка («face-to-face promotion interaction»). Учні разом обговорюють задачу та діляться своїми знаннями з теми.

- Індивідуальна та командна відповідальність («individual vs team accountability»). Учні працюють разом, проте отримують окремі бали та критику щодо виконаної роботи.

- Соціальна компетенція («social skills»). Даний елемент включає розвиток навичок міжособистісного спілкування, таких як: лідерство, прийняття рішень, вибудування довіри, управління комунікаційними та конфліктними ситуаціями.

- Командне оцінювання роботи («team processing»). Ним часто нехтують за браком часу чи ініціативи, хоч він і є дуже важливим мотиваційним елементом. Наприкінці роботи учні дають загальну оцінку того, як вони самі впоралися з завданням, та роблять пропозиції щодо покращення процесу. Викладач коригує та моніторить оцінювання.

Наразі розроблено незлічену кількість технік та вправ, аби мати зручність та змогу застосовувати методику кооперативного навчання в навчальних аудиторіях, а також укладено багато підручників та програм, які допоможуть учням досягти поставленої мети. Найбільш поширені техніки подані та описані нижче.

Техніка «пазлу» чи «мозаїки» - зазвичай подається як «надзвичайно ефективний спосіб вивчення нового матеріалу» та успішний засіб «зменшення конфліктів на расовому підгрунті та покращення результатів навчання» [2]. Одним із перших, хто використав дану техніку, став викладач Еліот Аронсон з Остіну штата Техас, який стикнувся із ситуацією расової ворожнечі між учнями та подальшої неспроможності деяких із них спілкуватися з однолітками та, в результаті, брати активну участь у навчальному процесі.

Принцип «мозаїки» полягає в тому, аби поділити матеріал та учнів на команди. Спочатку вони слухають та обговорюють матеріал – лише частково – в «експертних командах», а потім укладають «мозаїчні команди» та діляться набутими знаннями, врешті-решт поєднуючи тему через обмін та презентацію матеріалу. Мета вправи – покласти на кожного окремого учня часткову відповідальність за успіх усієї команди, аби вони ретельно засвоювали інформацію, яку матимуть донести до «мозаїчної команди».

Проблеми з даною технікою, на які має звертати увагу викладач, наступні: проблема домінуючого учня (необхідний правильний вибір лідера в команді, хоча спільна зацікавленість зазвичай знижує домінантність); проблема слабкого учня (вирішується моніторингом «експертних команд»); проблема, коли найкращій учень може занудьгувати (тоді їм призначають роль викладача, надаючи більше відповідальності); проблема учнів, яких привчили змагатися (тому дану техніку рекомендується вводити з молодших класів, аби побороти старі звички) [2].

Техніка роботи в парах «обіркуй та обговори» - корисна під час введення нових понять або тем і дає учням можливість поділитися фоновими знаннями перед тим, як приступати до роботи. Спочатку кожен окремий учень має самостійно обдумати тему чи ідею, потім укласти пару з колегою, поділитися матріалом та представити його перед аудиторією в парах. В окремих випадках можна вимагати письмові звіти. Дана техніка вважається вдалою під час знайомства з методом кооперативного навчання та привносить позитивні зміни у самооцінку учнів, коли вони діляться думками з опонентом [3].

Техніка «постав задачу» - найчастіше використовується при повторенні матеріалу та дискусій під час вирішення проблем. Знову ж таки, навчальна група ділиться на команди, кожна з яких ставить питання, знаходить рішення та записує проблему разом із відповіддю на карту, що передається іншій команді. Та оцінює проблему й вирішення та визначає, чи досягла попередня група правильного результату. Це різновид «круглого столу», де учні вчаться колективно приймати рішення та робити висновки, враховуючи точку зору всіх присутніх [4].

Ще одна техніка, «карти» або «планування» («mind maps»), була поширена консультантом Тоні Бунаном [5] і полягає в тому, аби замінити звичні списки та записи, які роблять в процесі аналізу інформації, на «двовимірні структури» у формі таблиць та графіків. Обробка великої кількості інформації спрощується, якщо її розбити на маленькі частини та працювати з ним окремо. «Карта» зазвичай містить центральну «бульбашку», від якої відгалужуються різні аспекти проблеми. До компетенцій, що розвиває дана техніка, входять: «мозковий штурм» («брейн-стормінг»), вміння робити підсумки, обмірковувати складні комплексні задачі та представляти результати.

Здатність передавати думки, ідеї та бідь-яку інформацію іншим особам є життєвонеобхідною в сучасному суспільстві, а методика кооперативного навчання дозволяє вироблати та покращувати ці навички швидко та ефективно, якщо її використовувати доцільно та регулярно.

Литература:

1. http://www.ndtwt.org/Blackboard/P2SST2/cooperativelearning.htm

2. http://www.jigsaw.org/

3. https://www.teachervision.com/group-work/cooperative-learning/

4. http://www.gdrc.org/kmgmt/c-learn/methods.html#send

5. http://www.cusd.claremont.edu/edu/el/pdfs/Cooperative_learning_strategies.pdf

6. http://www.mindtools.com/pages/article/newISS_01.htm