Філологічні науки / 6.
Актуальні проблеми перекладу
К. філол. н. Прутчикова В.В.
Національна металургійна академія України, Україна
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ РЕАЛІЙ
Розкриваючи сутність терміну «реалія», лінгвісти
розрізняють, перед усім, реалії як предмети, пов’язані з історією, культурою,
економікою, або ширше — до них відносять все, що відноситься до культури:
предмети, функції, звичаї, факти поведінки і т. ін. [1]. Крім того виділяють
«слова-реалії» [2], «терміни-реалії» [3], «знаки-реалії», «імена реалії» [4].
Специфікація терміну здійснюється також, виходячи з його локальної або темпоральної характеристики: «національні реалії»,
«реалії-американізми», «реалії-сов’єтизми», «реалії-неологізми»,
«реалії-історизми» [5; 6; 7].
У рамках нашого дослідження доцільним є визначення реалій як слів (або словосполучень), які
називають об’єкти, характерні для життя (побуту, культури, соціального і історичного
розвитку) одного народу і чужі для другого; будучи носіями національного і /
або історичного колориту, вони, як правило, не мають точних відповідників
(еквівалентів) в інших мовах і не підлягають перекладу «на загальних
підставах», вимагаючи до себе особливого підходу [8, с. 59].
Метою нашої статті є
семантичний аналіз політичних реалій Великобританії і США з точки зору
адекватної передачі їх лінгвокультурологічної маркованості при перекладі.
Це завдання вирішується у руслі
сучасних комплексних підходів із
застосуванням компонентного аналізу
лексики, асоціативного експерименту, інтерпретативного аналізу тощо.
Фонова лексика на
позначення реалій не є однорідною і її систематизація здійснюється за різними
критеріями (за генетичним, тематичним, синтаксичним, часовим тощо). Виділяють
також дві основні групи: денотативні реалії (лексичні одиниці, семантична
структура яких повністю заповнена фоновою лексичною інформацією); і конотативні
реалії (лексичні одиниці, які, окрім
звичайних понять виражають ще і смислові та емоційні фонові відтінки) [2]. Або
ж розподіл здійснюється в опорі на особливості означеного реалією референта на
універсалії (референти схожі за своїми суттєвими і вторинними ознаками),
квазіреалії (референти схожі за своїми суттєвими ознаками, але різняться за
вторинними), і реалії (референти за своїми суттєвими і вторинними ознаками є
універсальними) [9].
Одиниці фонової
лексики, з огляду на її усталені зв’язки, доцільно розглянути в опорі на їх
компонентний склад. За композицією
серед фонової лексики на позначення реалій можна виділити пряму фонову лексику
(словосполучення з власними назвами, географічні назви-топоніми, лексика
повторної номінації) та непряму фонову лексику (фонові сполучення –
контекстуальна лексика, фонові з’єднання – номінативна лексика, фонові
позначення).
До прямої фонової
лексики слід віднести лексику, яка є номінацією певних
історичних явищ або подій, носієм культурних явищ і не має додаткового значення. Це, у першу чергу, словосполучення, які містять власні назви.
Власні назви, як один із носіїв культури, займають особливе місце в духовному
житті людини, що знаходить своє відображення також в семантичній структурі цих
складних мовних знаків. Значення імен завжди пов’язано з його граничним положенням між ідеальним
і реальним, свідомо-активним і несвідомо-пасивним, що дозволяє або перетворити
ім’я на умовний знак, “позначення події (явища)” [10], або вважати його носієм
значущого смислу. Переклад цієї лексичної групи здійснюється за допомогою калькування та пояснення (еквівалентів не
існує).
Словосполучення з
власними назвами, як правило, використовуються тільки у переосмисленому
варіанті. Наприклад: Albermarle report – це не просто доповідь особи на прізвище Альбемарль, а доповідь комісії під керівництвом графині
Альбермарльської (про молодіжні
організації і міри покрашення їх роботи, 1960 р.). Або: Miranda decision –
рішення Верховного Суду США у справі Міранди (1966 р.) про те, що поліція
повинна, при арешті, нагадати затриманому про його юридичні права.
У даних випадках до
складу культурно-маркованих словосполучень входять так звані прецедентні імена,
тобто це індивідуальні імена, пов’язані або з ситуацією, широко відомою серед
носіїв мови як прецедентна, або ім’я-символ, що вказує на певну еталонну
сукупність певних якісних характеристик [1]. Розуміння даних власних назв
передбачає підготовленого адресата, у фонді знань якого є відповідна
інформація. Адекватний переклад словосполучень можливий лише з урахуванням
культурно-обумовленої компоненти з опорою на контекст і, як правило, потребує
додаткових пояснень.
Наступною групою
прямої фонової лексики є географічні
назви (або топоніми). Семантизація
географічних назв пов’язана з історичним, культурним та соціальним аспектами
життя етносу і тому вони завжди несуть інформацію позамовного, і зокрема
культурологічного характеру. Завдяки багатству конотацій, асоціацій та
різноманітних смислових відтінків топоніми мають унікальну здатність давати
оцінку, позначати певну якість, характеризувати явища або події, відображати
емоційний стан людини, його світосприйняття і відношення до оточуючої
дійсності. По суті топонім може мати стільки актуальних значень, скільки є
випадків його комунікативної реалізації.
В опорі на екстралінгвальну
інформацію, яку включають у себе назви, виділяють 11 груп топонімів, актуальним
значенням яких є: просторово-територіальна співвіднесеність, об’єктивні
обставини, суб’єкт дії, назва організації (установи, об’єднання),
суспільно-політична система, ідеологія і світогляд, спрямування суспільного
розвитку, природничо-географічні особливості, етнографічні особливості, події,
якісний стан [12, с.84].
Виходячи з цього,
можна говорити про фонову полісемність топоніма, оскільки кожна його сема є відображенням
певного позамовного фактору, на противагу словосполученням з власними назвами,
які є моносемними. Фонова полісемність характерна тільки для географічних назв,
і свідчить про їх здатність акумулювати культурологічні значення, знання яких
дає змогу перекладачу глибше зрозуміти і передати особливості певної культури.
Це підтверджують
дані проведеного нами асоціативного експерименту, учасником якого був
американець (чоловік, 72 р.). Він описав свої асоціації, пов’язані з містом Chicago, таким чином: 3rd largest city (Чикаго є третім найбільшим містом в США після New York City та Los Angeles); Often referred to as the windy city (насправді,
воно відоме як windy city – місто вітрів, бо там дуже вітряно, однак часто мають
на увазі, що там багато політичних партій, які змінюють одна одну як вітер свій
напрямок); A very important port city; The stockyard; Chicago Bulls (“Чикагські бики”, баскетбольна команда міста, яка входить в
середньозахідне відділення Національної баскетбольної асоціації); Chicago Cubs (“Чикагські цуценята”, бейсбольна команда міста, яка входить до Східного
відділення Національної бейсбольної ліги); Major Daley and corrupt political officials of; Chicago Fire of 1871 (пожежа 8 жовтня 1871 року майже повністю знищила місто); Commercial market (Board of Trade – одна із найбільших
товарних бірж); A major centre of Russian, Ukrainian, Irish, Polish, Swedish and Greek immigrants (до речі в місті Чикаго знаходиться найбільша діаспора українців в США); A major industrial city for the early American Midwest development; Route 66 – the first interstate highway tying the industrial Midwest to California and Los Angeles specifically; The O’Hara Airport (міжнародний аеропорт “О’Хейр”).
Дещо іншими є
асоціативні характеристики ще однієї англомовної особи (жінка, 60 р.) Chicago: Illinois (це штат, в якому
знаходиться місто Чикаго); Midwest (центральна частина США, де
знаходиться штат Іллінойс); The O’Hara Airport (міжнародний
аеропорт “О’Хейр”); The Midway Airport (аеропорт внутрішнього сполучення “Мідвей”); Chicago Cubs (“Чикагські цуценята”, бейсбольна команда міста, яка входить до Східного
відділення Національної бейсбольної ліги); Lake Michigan (озеро Мічиган, біля якого знаходиться місто Чикаго); Sears Tower (“Сірс Тауер”, заввишки 137.25 метрів, свого часу була найвищою будівлею в
світі); Chicago “The Musical”; The EL (Elevated railway –метро, яке розташоване над землею); Lincoln Park; University Of Chicago; Garfield Conservatory; Navy Pier (військово-морський
пірс, був збудований для військових цілей, під час обох світових війн був
центром для підготовки ВМС; на даний
момент є визначною пам’яткою міста); Chicago Symphony (Чикагський симфонічний оркестр, один із найкращих оркестрів США, з яким
виступали багато видатних диригентів, був створений в 1891 році); Lyric Opera House; Hubbard Street; Dance Street; Buckingham Fountain.
Як видно з
експерименту, у кожного учасника слово Чикаго викликає свої асоціації, які
відповідно обумовлені соціальним статусом опитуваних, віком, освітою,
гендерними уподобаннями тощо. Отже, семантика географічних назв має досить
широкий комунікативний діапазон: починаючи з позначення об’єкта на певній
території і закінчуючи означенням якісного стану. І хоча топонім має одне і теж
лексичне значення, оскільки позначає один і той же денотат, все ж сприймається
він у кожному випадку через призму певних, актуальних саме для даного контексту
ознак, що і забезпечує йому свого роду полісемність, яку також потрібно мати на
увазі при перекладі, враховуючи контекст.
До непрямої фонової
лексики, яка складає основний об’єкт дослідження
лінгвокультурології, слід віднести слова, в яких фонове значення є вторинним.
Первинне значення, яке притаманне слову у певному контексті, є головним, але
слово може мислитися по різному, на відміну від прямої лексики, де слова
мисляться лише в їх фоновому значенні. Це можуть бути слова, словосполучення і
цілі речення. Значення речень, як правило, переосмислене і зазвичай
перекладається одним словом, а переклад слів і словосполучень є описовим,
оскільки послівний переклад не завжди відображає саме значення мовної одиниці.
Непряму фонову
лексику можна поділити на три підгрупи. Перша з них це фонові сполучення (або контекстуальна лексика), куди входять
словосполучення, в яких лише один компонент несе фонову сему (фоновий компонент
словосполучення), створюючи таким чином контекст для усього словосполучення.
Наприклад: Campaign biography – біографія кандидата, видання з агітаційним наміром (США); Campaign manager – керівник виборчої кампанії певного кандидата (США); Campaign songs – пісні, що рекламують кандидата (США); Campaign textbook – збірник матеріалів виборчої кампанії (США). Як бачимо, слово Campaign створює фонову одиницю, спрямовуючи вектор розуміння
словосполучень зі словами biography, manager, songs та textbook.
Розглядаючи такі
словосполучення, потрібно мати на увазі, що компонент контекстуальної лексики,
який несе фонову сему, у поєднанні з іншим словом не завжди буде створювати
фонове словосполучення за аналогією. Наприклад: First Family - сім’я президента; First Lady – дружина президента; однак у такому поєднанні First Reading – ми не перекладаємо як читання
президента, а перекладаємо як внесення
законопроекту до Конгресу США.
Фоновий компонент,
як правило, знаходиться тільки на початку словосполучення. Словосполучення special rule, gag rule, open rule, closed rule та gavel rule не
є контекстуальною лексикою; слово rule не створює той контекст, в якому потрібно розуміти словосполучення як ціле.
Порівняйте: special rule –
спеціальна процедура обговорення певного питання (США); gag rule –
політика жорстокого регламенту (США); open rule –
процедура внесення поправок до
законопроекту під час його обговорення в палаті представників (США); closed rule –
процедура, яка забороняє або обмежує число поправок до законопроекту (США); gavel rule– зловживання правами спікера (США).
До другої підгрупи фонових з’єднань (номінативна
лексика) належать композити з двох слів, які прямим чином
називають явище, особу або предмет. Наприклад: Alderman – член
муніципалітету (в США представляє окремі міські органи влади і разом з мером
вони створюють органи самоуправління міста). Лексика цієї групи може як
називати сам предмет, так і позначати певну якість особи (саме особи, а не
предмета): Backbencher – рядовий член парламенту
(Великобританія). Як би існувало слово Frontbencher, то воно б,
напевне, перекладалося як постійний член
парламенту. У даному випадку переклад здійснюється за аналогією.
Номінативна лексика може називати і сам
предмет для означення осіб. Наприклад: Cross-bench – поперечна лавка (в палаті общин і в палаті лордів для членів парламенту,
які не належать до жодної парламентської фракції, Великобританія); а Cross-bencher – це член парламенту, який не належить до жодної із парламентських фракцій
(Великобританія). Або підкреслюється певна характеристика, на кшталт: Baby of the House – наймолодший член парламенту (Палати Общин, Великобританія); або Character assassin – політик, який використовує всі засоби щоб дискредитувати свого противника
(США).
До третьої підгрупи
належать фонові позначення (лексика
повторної номінації). Це лексика, яка отримала ще одне значення, відмінне від
первинного, внаслідок номінації нових понять. Наприклад, у слові Filibuster – його перше значення - флібустьєр,
пірат; друге значення - обструкціоніст,
член Конгресу, який гальмує або зриває прийняття будь-якого законопроекту,
вимовляючи занадто довгі промови. А от як дієслово це поняття значить - виголошення довгих промов як засіб
обструкції.
Такі слова є
найбільш складними для розуміння, оскільки ця лексика сприймається з точки зору
первинного значення і досить важко встановити, на основі якої ознаки виникло
вторинне значення. Адекватна передача актуального значення можлива лише в опорі
на широкий контекст.
Отже, внаслідок
проведеного семантичного аналізу політичних реалій та асоціативного
експерименту було визначено дві основні культурно-марковані лексичні групи
політичних реалій: пряма фонова лексика і непряма фонова лексика, як той пласт
культурно-маркованих реалій, який найбільш яскраво відображає національну
специфіку мови та є носієм соціокультурної інформації. У перекладацькому
аспекті такі лексичні одиниці доцільно аналізувати в опорі на їх
компонентний склад, оскільки саме такий
підхід дає змогу виокремити той культурологічний компонент, який обов’язково
має бути врахованим при перекладі.
1.
Гак В. Г.
Языковые преобразования / В. Г. Гак
— М. : Языки русской культуры, 1998. — 768 с.
2.
Томахин Г. Д. Реалии-американизмы : Пособие по страноведению. — М.: Высш. шк., 1988. — 240 с.
3.
Швейцер А. Д. Перевод и лингвистика :
(газетно-информационный и военно-публицистический перевод)
/ А. Д. Швейцер. — М.: Воениздат, 1973. — 280 с.
4.
Гарбовский Н. К. Теория перевода : учебник / Н. К. Гарбовский. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 2004. — 544
с.
5.
Садиков А. В. Проблема перевода советских реалий в ее
прагматическом аспекте / А. В. Садиков
// Тетради переводчика / под ред. Л. С. Бархударова. — М., 1984. — Вып. 21. — С. 77—89.
6. Кудряшов В. С. Семантико-прагматический аспект перевода реалий /
В. С. Кудряшов // Тетради переводчика. — 1989. — Вып. 23. — С.
40-48.
7. Миньяр-Белоручев Р. К. Как стать переводчиком? / Р. К. Миньяр-Белоручев. —
М. : Готика, 1999. — 176 с.
8. Влахов С. Непереводимое в переводе
/ С. Влахов, С. Флорин.
— М. : Р. Валент, 2006. —
447 с.
9. Лингвострановедческий словарь. Великобритания [авт.-сост. Андриан Д.У].
— М. : Русский язик, 2000. – 540 с.
10. Топоров В. Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ : Исследования в области
ифопоэтического : Избранное / В. Н. Топоров. — М. : Прогресс : Культура,
1995. – 624 с.
11. Гудков Д. Б. Прецедентное имя и проблемы прецедентности / Д. Б. Гудков. — М. : Моск. гос. ун-т, 1999
(б).
12.
Хроленко А. Т. Лингвокультуроведение : пособие к
спецкурсу по проблеме “Язык и культура” / А. Т. Хроленко. – Курск : изд-во ГУИПП
“Курск”, 2000. – 167 с.