Философия/3.История философии

проф. Морозова Л.П., Клопотюк Ю.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Уявні експерименти в сучасній філософії

У сучасному світі дуже часто використовують теоретичні методи пізнання. Що стосується сучасної філософії, то таким методом є метод уявних експериментів. Такі експерименти почали використовувати ще в Стародавній Греції. В сучасній філософії ці експерименти знаходяться в центрі уваги.

Наукова діяльність Галілея, Ньютона, Максвелла, Карно, Ейнштейна та інших учених, що заклали основи сучасного природознавства, свідчить про істотну роль уявного експерименту у формуванні теоретичних ідей. Історія розвитку фізики багата на факти використання уявних експериментів. Прикладом можуть бути уявні експерименти Галілея, які допомогли відкрити закон інерції.[2]

Уявний експеримент — це мисленнєві дії над моделлю як ідеалізованим об'єктом. До числа його основних операцій входять такі:

♦ побудова уявної моделі — ідеалізованого квазіоб'єкта;

♦ побудова ідеалізованих умов, що впливають на модель, і приладів, що

реєструють результати цього впливу;

♦ цілеспрямована, планомірна зміна і відносно вільне комбінування

умов;

♦ точне застосування на всіх стадіях розумового експерименту

наукових законів та вірогідних фактів, завдяки чому виключається

свавілля і нестримна фантазія.[1]

Разом з тим, уявний експеримент відіграє і певну самостійну роль у науці. Е. Мах, який у спеціальній главі «Пізнання і омани» дав досить змістовну і всебічну характеристику розумового експерименту, зображує гносеологічне відношення між ним та фізичним експериментом в абсолютно помилковому світлі. Фактично відмінність між розумовим і фізичним експериментом у нього зводиться до відмінностей всередині свідомості, а саме до відмінності між мисленням і чутливістю. «Навмисне самодіяльне спостереження відбувається завжди через фізичний експеримент і планомірне спостереження, завжди відбувається під керівництвом нашого мислення, і між ними і розумовою експериментом не можна провести різкої межі і відокремити їх один від одного». При цьому, зберігаючи подібність з реальним експериментом, він у той же час істотно відрізняється від нього.

У більшості цих експериментів порушується проблеми викликані розвитком технологій: штучний інтелект, віртуальна реальність та ін. За допомогою уявних експериментів можна осмислити, що таке людина і де проходить межа людського.

Уявні експерименти характеризує простота, а інколи і комічність уявної дії. Деякі експерименти важко зрозуміти простим людям, адже ці досліди побудовані на хитрих філософських конструкціях. Інколи уявний експеримент служить в ролі притчі, яка дозволяє задуматися над сенсом життя.

Дані експерименти допомогли знайти відповіді на багато поставлених питань, на які було важко відповісти. Одним із таких питань було : «Чи можна звести поняття «людина» до набору фізичних функцій і процесів?». Відповідь на це запитання допоміг знайти сучасний австралійський філософ Девід Чалмерс, провівши уявний експеримент «філософський зомбі».

Аргумент говорить, що ми можемо уявити і цілком послідовно мислити феноменальних зомбі. Феноменальний зомбі зовсім не схожий на тих зомбі, яких ми можемо побачити у фантастичних фільмах; його особливість у тому, що його ніяк неможливо відрізнити від людини. Феноменальний зомбі – це істота в усіх фізичних відношеннях точно така сама, як і звичайна людина, але він не має свідомості як суб’єктивного виміру – суб’єктивно нічого не переживає й не усвідомлює. Кожний з нас може уявити свого фізичного двійника, який є феноменальним зомбі. Мій уявний двійник-зомбі має тіло, яке в усіх фізичних відношеннях, ззовні і зсередини, є точно таким, як і моє. Всередині його тіла відбуваються точно такі самі хімічні й фізичні процеси, як і всередині мого тіла; його зовнішньо спостережувана поведінка (тобто рухи зовнішніх частин тіла) є точно такою ж, як і моя. В будь-яких ситуаціях усі частини його тіла – як зовнішні так і внутрішні − рухаються точно так само, як рухалися б у цій ситуації відповідні частини мого тіла – з точністю до останнього атома чи електрона. Для зовнішнього спостерігача (навіть якщо він озброєний усіма можливими приладами для спостереження тих процесів, які відбуваються всередині тіла, зокрема, мозку) ніяк неможливо відрізнити мене й мого зомбі-двійника. Але насправді між нами є дуже важлива різниця: я суб’єктивно переживаю різні відчуття та емоції, суб’єктивно усвідомлюю свої відчуття, емоції й думки, а у мого зомбі-двійника нічого цього немає. Зауважимо, що це стосується не лише емоцій, але й тих відчуттів, які ми звичайно називаємо тілесними або фізичними, але які у випадку людини завжди мають не лише фізичний, але також і суб’єктивний аспект.[3]

Уявний експеримент може мати велику евристичну вартість, допомагаючи інтерпретувати нове знання, отримане суто математичним шляхом. Це підтверджується багатьма прикладами з історії науки. Одне з них є уявний експеримент В. Гейзенберга, спрямований на роз’яснення співвідношення невизначеності. У цьому уявному експерименті співвідношення невизначеності було знайдено завдяки абстрагування, що розділило цілісну структуру електрона на дві протилежності: хвилю і корпускул. Тим самим збіг результату уявного експерименту з результатом, досягнутим математичним шляхом, означало доказ об’єктивно існуючої суперечності електрона як цільного матеріального освіти і дало можливість зрозуміти це у класичних поняттях.

Список використаних джерел:

1. Вступ до філософії : навч. посіб. / А. О. Лузан. – Краматорськ : ДДМА, 2012. – 136 с.

2. Карпов Я. С. Концепції сучасного природознавства. — К., ЦНЛ, 2004. — 496 с.

3. Сепетог Д. Три найвпливовіші аргументи проти матеріалізму у сучасній філософії свідомості, - К.:2012