Гузь Я. В., Алєксєєнко С. Д.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

             ЦІННІСНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

         Постановка проблеми. Інтерес до ціннісних основ окремої особистості та суспільства в цілому завжди зростав на межі епох, у кризові, переломні моменти історії людства, необхідність осмислення яких закономірно вимагала звернення до проблеми етичних цінностей. Соціальні зміни, що зумовили необхідність прийняття кожним членом суспільства відповідальності за свою долю, призводять до поступового утвердження в суспільній свідомості нової системи ціннісних орієнтацій.  У цьому зв'язку особливого значення набуває процес ціннісного самовизначення, формування системи ціннісних орієнтацій, що має гуманістичну та деонтологічну спрямованість. Це особливо необхідно для успішної реалізації майбутньої професійної діяльності в системі «людина-людина» [4].  

          Аналіз основних досліджень і публікацій. Серед усього різноманіття проблем, що відносяться до психології, феномен цінностей є найбільш суперечливим і неоднозначним для вивчення. В існуючій на сьогоднішній день літературі, присвяченій даній проблематиці, поняттю цінність, його визначенню та змісту приділяється досить велика увага, причому розуміння цінностей представлено в різноманітті альтернативних підходів і концепцій [1]. Основні теоретичні аспекти вивчення ціннісних орієнтацій представлено в класичних роботах Е. Шпрангера, А. Адлера, Е. Фромма, Г. Оллпорта.

         Е. Шпрангер підкреслював, що зміст людської душі не може бути зведений до суб'єктивних цінностей, визначеним як такі за допомогою емоційної регуляції. За його словами, душа людини відображає й об'єктивні цінності –  « ці цінності, що виникли в історичному житті, які за своїм змістом та значенням виходять за межі індивідуального життя ми називаємо духом, духовним життям або об'єктивною культурою». Ціннісна сфера особистості, таким чином має подвійний характер, включаючи як суб'єктивні оцінки, так і вже існуючі в суспільній свідомості норми та уявлення [8].

 У біхевіоризмі цінності виявляються повністю виключеними зі сфери наукового вивчення людської природи. Для біхевіористів «етика, мораль і цінності –  не більше ніж результат асоціативного навчання» [5].

У індивідуальній психології А. Адлера важливе місце займає концепція «соціального інтересу», що розуміється як почуття спільності, прагнення вступати в соціальні відносини співпраці, як джерело активності особистості. Соціальний інтерес формується в процесі ідентифікації і є «барометром нормальності» [7] .

За словами Е. Фромма, головною функцією класичного психоаналізу було «розвінчати ціннісні судження й етичні норми, продемонструвавши, що вони являють собою раціоналізацію ірраціональних –  і часто неусвідомлюваних –  бажань і страхів і, отже, не можуть претендувати на об'єктивну значущість».   Е. Фромм цілком справедливо зауважує, що не можна ігнорувати той факт, що людині властива потреба шукати відповіді на питання про сенс життя і визначати ті норми і цінності, відповідно до яких він повинен жити [6].

 Г. Оллпорт, вважаючи, що джерелом більшості цінностей особистості є мораль суспільства, виділяє також ряд ціннісних орієнтації, що не продиктовані моральними нормами, наприклад, допитливість, ерудиція, спілкування і т. д. [10].

        З психологічної точки зору ціннісні орієнтації є компонентом структури особистості, який відображає життєвий досвід, накопичений особистістю в індивідуальному розвитку. Цей компонент являє собою серцевину свідомості, з точки зору якої вирішується  багато важливих життєвих питань. У ціннісних орієнтаціях проявляється стійке, соціально-зумовлене, вибіркове ставлення людини до сукупності матеріальних і духовних суспільних благ та ідеалів [2; 3].

         Ціннісні орієнтації мають певну структуру. Первинним модальним компонентом цієї структури є когнітивний компонент, що представляє собою знання про значущість тієї чи іншої цінності, когнітивне, пізнавальне визначення її переваги. Він тісно пов'язаний з другим структурним елементом –  оцінним, що виявляється у виборчому оцінюванні ціннісних альтернатив . Але ані когнітивний, ані оцінний компоненти ціннісної орієнтації самі по собі, без їх реалізації в практичних діях ще не приводять до реалізації ціннісних орієнтацій у життєдіяльності особистості або групи. Третій модальний компонент –  поведінковий,  в процесі якого відношення до певного об'єкту як цінності може приносити або не приносити задоволення індивіду [3].

          В. А. Ядов виділяє наступні компоненти, з яких складаються ціннісні орієнтації: а) соціальні установки на різні об'єкти в різних сферах; б) система інтересів як спрямованість особистості в різних сферах; в) мотивування різноманітних актів поведінки; г) невербальні ситуативні реакції. Автор вказує на те, що спрямованість інтересів є своєрідною віссю системи ціннісних орієнтацій, а «баланс» інтересів стосовно професійної, сімейно – побутової та дозвільної діяльності впорядковує відносини особистості до основних цілей життя і засобам їх досягнення, виконує роль внутрішнього ядра ціннісно- орієнтаційної системи особистості [9].

          Цінності одночасно є і соціальним, і суто індивідуальним феноменом. Як соціально-психологічний феномен, цінності визначаються соціумом –  впливом нації, класу, соціальних та професійних верств та інших соціальних груп, в яких живе конкретна людина. Процес засвоєння і прийняття цінностей – одна з найважливіших складових процесу соціалізації.

          На основі вивчених літературних джерел було зроблено висновок, що між рівнем соціальної адаптації людини та цінностями, які вона засвоїла в процесі соціалізації, є певний зв'язок. Концептуальна гіпотеза дослідження звучить так: одним з головних факторів інтеріоризації цінностей молодим поколінням є рівень соціальної адаптації.

         Виклад експериментального матеріалу. На підставі розглянутих даних було проведене емпіричне дослідження, в ході якого було досліджено зв'язок між рівнем соціальної адаптації та рівнем і ступенем інтеріоризації цінностей.

          Вибірку досліджуваних склали студенти першого курсу академічної групи факультету психології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара  у кількості 30 осіб.

         Для перевірки висунутих гіпотез були використані таки психодіагностичні методики: 1. Методика соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і            Р. Даймонда (СПА), 2. Методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча, 3. Методика                        Q-сортування.

         За допомогою  методики  «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча ми виявили ступінь прихильності молодих людей до певних цінностей. Найбільшу прихильність молоді люди віддали такій термінальній цінності, як кохання (46,6%), на другому місці – хороші друзі (40%), на третьому – здоров’я (36%).  Серед інструментальних цінностей найбільшу прихильність молоді люди віддали освіченості (43%), на другій позиції – раціоналізм (36%), на третій позиції – вихованість та чесність (33%).

        За допомогою методики  СПА Роджерса-Даймонда ми виявили особливості процесу соціалізації молодих людей. Встановлено, що рівень соціалізації молодих людей знаходиться у межах норми, тобто створено найбільш оптимальні зовнішні умови для цього процесу. Показники емоційного дискомфорту трохи вищі за емоційний комфорт, що може свідчити про наявність певних прихованих конфліктів у даній групі людей. Показники неприйняття інших трохи вищі за прийняття інших, що також свідчить про наявність конфліктів.

         За допомогою  методики Q-сортування ми виявили уявлення молодих людей про себе. Виходячи з отриманих даних можна сказати, що проблеми існують у так званих прийнятті «боротьби» та уникненні «боротьби». У групі намагаються уникати конфліктів, або ж зберігати нейтралітет, прослідковується небажання приймати активну участь у груповому житті, нерішучість та відомість

         Висновки. Таким чином, було проведено дослідження, за результатами якого можна говорити, що високий рівень адаптованості свідчить про більшу прихильність до термінальних цінностей. Також паралельно було досліджено емоційний комфорт у групі та поведінкові тенденції у колективі. Рівень соціальної адаптації обумовлює прихильність до певної категорії цінностей (таких як кохання, дружба, здоров’я) та не має впливу на рівень емоційного комфорту.

ЛІТЕРАТУРА:

1.     Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психоло­гии /            Б. Ф. Ломов. – М.: Наука, 1984. – 446 с.

2.     Асеев В. Г.  Формирование личности и структурный уровень мотивов /              В. Г. Асеев  // Проблемы личности: Материалы симпозиума. – М.: Наука, 1969. – С. 334 – 338.

3.     Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию / Г. С. Абрамова. – М.: Владос, 1994. – 237 с.

4.     Алексеева В. Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности / В. Г. Алексеева // Психол. журн. – 1984. – Т.5. – № 5. –       С. 63 – 70.

5.     Гобл Ф. Третья сила: Пер. С англ. // Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы. - М.: Смысл, 1999. - С.334-394.

6.     Фромм Э. Психоанализ и этика: Пер. с англ. – М.: Республика, 1993. – 415с.

7.      Хьелл Л. Теории личности / Л. Хьелл, Д. Зиглер. – СПб.: Питер-Пресс, 1997. – 608 с.

8.      Шпрангер Э. Два вида психологии // История психологии (10-е – 30-е гг. Период открытого кризиса): Тексты. –  2-е изд. / под ред. П. Я. Гальперина,      А. Н. Жадан. – М.: Изд-во МГУ, 1992. – С. 347 – 361.

9.     Ядов В. А. Социальная идентификация в кризисном обществе / В. А. Ядов // Социол. журн. –  1994. –  № 1. – С.35 – 52.

10.  Ярошевский М. Г. Развитие и современное состоя­ние зарубежной психологии / М. Г. Ярошевский, Л. И. Анцыферова. –  М.: Педагогика, 1974. –  304 с.