Чаплак Ян, Ткач Юлія

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

 

Робота з переносом  у процесі надання психологічної допомоги

 

Постановка проблеми. Сучасний етап становлення психологічної допомоги вимагає від фахівця психологічної служби високого рівня особистісно-професійної підготовки. Психологічна допомога – це професійна діяльність психолога-практика, яка полягає, в першу чергу, в створенні особливих стосунків з клієнтом. Одним із видів роботи в процесі надання психологічної допомоги – є робота з переносом. Можливість виникнення переносу в консультуванні та психотерапії в теперішній час визнають представники майже всіх теоретичних концепцій.

У процесі психотерапевтичної взаємодії психолога та клієнта відбувається інтерференція різних складових системи. Результатом є утворення загальної реальності та загального простору для учасників. Набувають значущості новоутворення у структурі самоорганізації взаємодії психолога та клієнта, і виявлення їх участі у механізмах трансформації та динаміки регуляції. У зв'язку з цим важливо виокремити ці новоутворення, розглядати взаємодію психолога та клієнта як самоорганізуючу систему, тобто, в межах психологічного гомеореза [3; 4]. Це означає, що необхідно зрозуміти механізми трансформації образу світу клієнта в процесі психологічного консультування та роль новоутворень в цьому процесі. На думку В.Єрмака, до складу таких новоутворень ми можемо віднести і відомий інструмент психотерапевта – трансфер [3]. Тобто, робота з переносом є дуже важливою у процесі консультативної та терапевтичної взаємодії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Широкий спектр технологій надання психологічної допомоги особистості розкриваються у працях багатьох психологів-практиків різних теоретичних течій. Майже всі фахівці описують явище переносу в процесі консультативної та терапевтичної взаємодії з клієнтом.

Проблемою переносу  в наданні психологічної допомоги займалися такі вітчизняні та зарубіжні науковці-дослідники як А.Айві, О.Бондаренко, Дж.Браун, С.Васьківська, С.Гледдінг, П.Горностай, Дж.Іган, О.Корабліна, Дж.Котлер, Р.Кочюнас, Н.Оліфірович, В.Панок, С.Петрушин тощо.

Мета статті. Проаналізувати такі поняття як перенос у процесі надання психологічної допомоги особистості та розглянути різні підходи в роботі з ним.

Виклад основного матеріалу. Перенос (трансфер) — це неадекватне й персеверативне пережи­вання почуттів, потягів, фантазій, установок і залучення захисних ме­ханізмів, що виникли в минулому в стосунках зі значимими людьми, при актуальній міжособистісній взаємодії [1; 2]. Вперше явище переносу було описано З.Фрейдом. Психологічна ком­петентність консультанта передбачає, що з проблемою трансферу та контртрансферу він теж знайомий не тільки теоретично, але й прак­тично. Трансфер, або перенос, за визначенням С.Васьківської, – це переміщення почуттів чи уявлень клієнта на психотерапевта та наді­лення його значущістю іншої людини, з якою він мав стосунки у ми­нулому. Таким чином клієнт ставиться до психолога-практика як до об’єкта зі свого минулого, вимагаючи від нього специфічного ставлення [1,с.144]. Тобто, реакція переносу неприйнятна в сьогоденні та являє собою повторення ми­нулого. Отже, під переносом розглядають неусвідомлені «відбитки» клієнтом на особистості психолога образів значимих людей з минулого. Як зазначає С.Петрушин, у результаті цього клієнт починає емоційно реагувати на психолога як на свого Батька, Матір, Учителя, Друга, Коханого тощо [7].

У консультуванні й психотерапії переносу властиві такі риси [4; 5]:

 1) перенос завжди помилковий у тому розумінні, що клієнт представляє консультанта у фальшивому світлі, тобто приписує йому риси, властиві іншим людям в інших обставинах і часі. Зви­чайно, помилкові не всі подання клієнта; консультантам важливо роз­різняти реалістичні реакції від реакцій переносу;

2) перенос буває позитивним і негативним. Позитивний перенос грунтується на залежності клієнта від ідеалізованого образу батька, що любить й опікує. Тобто, проявляється зухвале почуття захищеності й потреба у творчому самовираженні. Позитивна установка клієнта відносно консуль­танта, що виникла за допомогою переносу, виражає відносини мину­лого. Наприклад, клієнт, якому в дитинстві бракувало любові, схиль­ний бачити в особистості консультанта людину більш сильну й люблячу, чим той є насправді. Негативний перенос грунтується на випробуванні почуттів з дитинства – відкиданні й ворожості. Якщо в консульту­ванні ці установки не змінюються, терапія стає неможливою;

3) виникненню переносу сприяє нейтральність і невизначеність консультанта;

4) перенос – несвідомий процес;

5) перенос частіше виникає в тих ситуаціях взаємодії з оточую­чим і собою, де є не вирішені дитячі конфлікти зі значимими особис­тостями (почуття клієнта стосовно консультанта можуть бути й ціл­ком свідомими, але сам факт, що вони привнесені з інших, більш ранніх відносин, не усвідомлюється. У консультуванні психодина­мічної орієнтації консультант спонукає клієнта до усвідомлення та­кого переносу).

М.Потапова вказує на те, що перенос в психотерапії та консультуванні розглядається як сприйняття клієнтом особистості консультанта, при якому на фахівця проектуються певні якості, риси та стереотипи, властиві тим значимим людям, які були присутні в досвіді клієнта, а також будь-які почуття, що клієнт проявляє або проявляв до них. Перенос, на думку автора, має наступні специфічні риси та особливості [8 ,с.259-260]:

- клієнт наділяє консультанта чи психотерапевта характеристиками значущих інших і поводиться з консультантом так, як би він поводився зі значимими в його житті людьми;

- у стосунках з консультантом відбувається повторення тих почуттів і установок, які були звичні для клієнта у відносинах зі значимими людьми в його минулому досвіді;

- у результаті переносу в клієнта формуються певні очікування щодо поведінки терапевта, що побудовані на стереотипах поведінки певної значимої для клієнта людини;

- перенос має якість невідповідності, він помилковий, оскільки клієнт представляє консультанта неадекватно, наділяючи його тими рисами й якостями, які йому не відповідають, а властиві іншим людям в інших обставинах і часовому просторі.

Цінність переносу полягає в тому, що він дозволяє проникнути в минуле клієнта та побачити, яким чином ранній досвід, що пов’язаний зі значи­мими особистостями, модифікує реакції теперішнього. Консультант, будучи об’єктом переносу, інтерпретує проекції та надає клієнту можливість оцінити свою поведінку в ракурсі причинності, щоб поз­бавитися від травм і фантазій минулого. Рішення, чи робити перенос об’єктом обговорення, рівносильне вибору між операцією та консер­вативним лікуванням [5,с.106]. Перенос, на думку М.Потапової, має дуже велике значення для психологічного консультування та психотерапії. Робота консультанта з явищем переносу має наступні функції [8, с.260-261]:

- дозволяє проникнути в глибинні конфлікти особистості клієнта, засновані на її ранньому досвіді, і простежити взаємозв'язки цих минулих конфліктів з поведінкою, яку демонструє клієнт у теперішній час;

- аналіз і робота з переносом допомагають клієнту усвідомити справжні причини своєї поведінки чи конфліктів, які його турбують, механізмів захисту, які він використовує для адаптації до реальності, а також неефективність тієї поведінки, яка здійснювалася ним раніше;

- терапевтичний аналіз переносу допомагає клієнту опрацювати і завершити ситуації та конфлікти з минулого, відмовитися від своїх проекцій стосовно консультанта та сприймати його реально і, отже, стати менш залежним, формуючи в собі риси зрілості;

- негативний перенос може допомогти усвідомити клієнту, що він вільний у вираженні власних раніше пригнічуваних негативних почуттів, а це є унікальним переживанням, що знижує його тривожність;

- інтерпретація перенесення може сприяти виникненню у клієнта інсайту.

У процесі консультування психолог може ефективно проводити  роботу з переносом клієнта [1; 2; 5; 6; 7]. Це надає консультуванню терапевтичний відтінок, тому консультант обов’язково повинен вміти поводитися з таким явищем, як перенос. В.Єрмак зазначає, що феномен трансферу і є той унікальний інструмент в психологічному консультуванні, який, допомагає розглянути процеси самоорганізації, на її предметному процесуальному рівні аналізуючи взаємозв'язок новоутворень та їх розвиток [3].

М.Потапова пропонує наступні способи роботи з переносом [8, с.261]:

- демонстрація консультантом розуміння у відношенні до клієнта, що дозволяє останньому прожити свої почуття та завершити переживання, пов'язані з ними;

- застосування консультантом уточнюючих, прояснюючих питань, для того щоб самому зрозуміти перенос і допомогти клієнту усвідомити особливості своєї поведінки та почуттів стосовно консультанта, тобто підвести клієнта до самостійної інтерпретації своїх почуттів і установок;

- відображення консультантом почуттів клієнта;

- інтерпретація консультантом спостережуваних явищ у поведінці клієнта, пов'язаних з переносом, і в цьому випадку метою інтерпретації переносу має стати вказівка ​​для клієнта про зв'язок між його попереднім досвідом міжособистісних стосунків і нинішніми труднощами, а також запевнення клієнта в тому, що його почуття та їх регулювання є частиною процесу;

- приділяти більше уваги питанню «що?», а не питанню «чому?», мінімізуючи раціональність і орієнтуючись на роботу з почуттями клієнта, а не на його інтелектуалізації;

- направляти клієнта до іншого фахівця-психотерапевта у тому випадку, коли рівень і глибина порушених проблем не відповідають висунутим раніше цілям консультування і виходять за межі компетентності та відповідальності консультанта.

Іноді консультанту не слід занадто заглиблюватися в аналіз і опрацювання переносу клієнта. Як вказує Н.Оліфірович, не рекомендується заглиблюватися в перенос і його інтерпретацію: при викривленому сприйнятті реальності (у клієнта спотворено сприйняття реальності); при обмеженні часу для опрацювання переносу (тимчасові обмеження консультування, наприклад короткострокове консультування, не дають можливості детально опрацювати явище переносу); при відсутності нормального контакту (робочого альянсу) з клієн­том (у консультанта та клієнта не створені нормальні робочі відносини, коли не налагоджений контакт, коли порушений або недостатньо безпечний терапевтичний клімат тощо); коли клієнт через ослаблення механізмів психологічного захисту не може бути толерантним до тривоги та фрустрації (тобто, у клієнта недостатньо внутрішніх ресурсів для роботи з такими супутніми переносу явищами, як тривога та фрустрація); коли метою консультування є не вирішення глибинних конфліктів, а, наприклад, пристосування до існуючих життєвих ситуацій (цілі консультування ситуативні та не припускають роботи з глибинними проблемами особистості, до яких належить явище переносу, а ставлять перед консультантом завдання навчити клієнта пристосуванню до актуальних, поточних життєвих проблем і ситуацій) [5]. Крім цього, рекомендується не працювати з переносом, коли  консультант з різних причин не відчуває особистої готовності та здатності працювати з переносом клієнта [4; 8].

Отже, робота з переносом вимагає сформованості особистісно-професійних утворень фахівця на високому рівні. Існує нагальна потреба подальших психологічних досліджень проявів переносу й пошуку ефективних технологій роботи з ним.

Література:

1.     Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: навчальний посібник / С.В.Васьківська – К.: Четверта хвиля, 2004. – 256с.

2.     Глэддинг С. Психологическое консультирование / С.Глэддинг – [4-е изд.]. – СПб: Питер, 2002. – 736 с.

3.     Ермак В.В. 2-ой доклад. Феномен трансфера как новообразования в системе психологического консультирования /  В.В.Ермак - [Электронный ресурс ] - Режим доступа: http://psychoanalyse.narod.ru/spielrein/ermak.htm

4.     Кочюнас Р.Б. Основы психологического консультирования / Р.Б.Кочюнас: [пер. с лит.] – М.: Академический проект, 1999. – 239 с.

5.     Олифирович Н.И.  Индивидуальное психологическое консультирование: Те­ория и практика / Н.И. Олифирович.—Мн.: Тесей, 2005.— 264 с.

6.     Панок В.Г.  Психоконсультативні стратегії діяльності практичного психолога системи освіти: навч.-метод. посібник / В.Г.Панок, Я.В.Чаплак, Д.Д.Романовська; за наук. редакцією В.Г.Панка. – Чернівці: Чернівецький національний університет, 2010. – 232с.

7.     Петрушин С.В. Мастерская психологического консультирования / С.В.Петрушин. – М.: ПЕР СЭ, 2003. – 143с.

8.     Потапова М.Г. Психологическое консультирование: сборник практических техник, заданий, упражнений / М.Г.Потапова. – Астрахань, 2009. – 302 с.

9.     Фрейд З. Психоаналитические этюды / З.Фрейд. –  Минск: Попурри, 2010. – 608 с.