Омельченко Валерія Юріївна

Омельченко Валерія Юріївна

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

Емоційне благополуччя є однією з базисних якостей життя людини. Його фундамент закладається в дитячому віці, а отже, залежить від оточення дитини дорослих, їх стосунків і реакцій на його поведінку. Переживання дитиною емоційного благополуччя є головною умовою її нормального формування. Емоційне благополуччя свідчить про те, що дитина задоволена своєю діяльністю, взаєминами в дитячому колективі, керівництвом з боку дорослих.

Вивчення емоційного благополуччя, останнім часом набуває все більшої актуальності, особливо це стосується дошкільнят із затримкою психічного розвитку в період перебування у корекційному дошкільному закладі. Інтерес цей викликаний тим, що кількість таких дітей постійно збільшується. Від цього багато в чому залежить результативність педагогічної діяльності, сформованість знань, умінь, навичок у дітей, що сприяють подальшій успішності у шкільному навчанні. Дошкільники із затримкою психічного розвитку дуже відрізняються від своїх однолітків з типовим розвитком. Найбільш яскраво це помітно в емоційній сфері. Це пов'язано з тим, що при затримці психічного розвитку первинним дефектом є порушення емоційно-вольової сфери.

Проблемою емоційного благополуччя дітей з ЗПР та емоційною сферою в цілому займалися Й. Лангмейер, 3. Матейчек, Г. Прихожан, Н. Толстих, М. Лісіна, І. Дубровіна, А. Рузская, Л. Бережнова, І. Фурманов, А. Аладьін, Н. Фурманова. Проте проблема емоційного благополуччя дошкільників із затримкою психічного розвитку у спеціальній психології розглянута недостатньо.

Мета статті – вивчити особливості емоційного благополуччя дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку.

Розробка проблеми емоційного благополуччя бере початок з робіт представників різних філософських течій: Аристотеля, Гоббса, Декарта, Спінози та ін. Емоційне благополуччя розглядалося з погляду насолоди (гедонізму), користі, бажань і потягів. Дані погляди справили великий вплив на сучасні психологічні дослідження, в яких категорія емоційного благополуччя психологізується і розглядається з точки зору переживань людини (Є. Ільїн, К. Ізард, Ф. Василюк, Л. Веккер, В. Вілюнас та ін).

Під емоційним благополуччям Г. Урунтаєва розуміє почуття упевненості, захищеності, що сприяють нормальному розвитку особи дитини, виробленню у неї позитивних якостей, доброзичливого відношення до інших людей [4].

І. Слободчиков вважає, що емоційне благополуччя людини забезпечує її високу самооцінку, сформований самоконтроль, орієнтацію на успіх у досягненні цілей, емоційний комфорт у сім'ї і поза нею [4, с. 512].

Як і будь-яке складне психологічне утворення, емоційне благополуччя характеризується складною будовою, що включає афективний, потребовий, світоглядний, рефлексивний компоненти.

Афективний компонент характеризується переважанням особистістю позитивних емоцій; потребовий — відчуттям благополуччя, як результату задоволення актуальних потреб; світоглядний — наявністю цілей, що додають сенс існування; рефлексивний — самоприйняттям, позитивною оцінкою себе, відчуттям приналежності до інших людей [6].

Як вважає О. Запорожець, емоційний розвиток дошкільника є однією з важливих умов його виховання. Підкреслюючи важливість емоційного переживання дошкільника при взаємодії з соціумом для його особистісного становлення, він акцентував увагу на тому, що ранні неблагополучні афективні відносини з близькими дорослими й однолітками створюють небезпеку порушень подальшого формування особистості [1, с. 45-89].

Затримка психічного розвитку виявляється в незрілості емоційно-вольової сфери і має ряд особливостей. Найчастіше відзначається недорозвинення емоцій: переживання дітей неглибокі, поверхневі, реакції неадекватні джерелам. Підвищена емоційна збудливість поляризується з вираженим емоційним спадом (Н. Бєлопольська, Т. Власова, К. Лебединська, В. Лубовський, Н. Менчинська, І. Маркова, М. Певзнер, У. Ульєнкова, С. Шевченко, М. Рейдібойм).

В. Петрова [3, с. 318] вказує, що на відміну від дітей з типовим розвитком дошкільнята із затримкою психічного розвитку фактично не потребують взаємодії з однолітками. Грати вони воліють самотужки. У них не відзначається виражених прихильностей до кого-небудь, емоційних переваг когось із однолітків, міжособистісні відносини нестійкі.

У роботах Л. Маркової [3, с. 324] вказується, що у дітей із затримкою психічного розвитку недостатньо сформований механізм розуміння емоційних станів інших людей - вони відчувають труднощі при визначенні емоцій, не можуть їх назвати (радість, сум, гнів, страх, здивування). Вони не розуміють, що можливий прояв співчуття і співпереживання своєму товаришеві не тільки в ситуації його неблагополуччя, але і коли він відчуває радість, тобто не розуміють, що таке «порадіти за іншого».

В емпіричному дослідженні приймали участь 18 дітей віком 4 - 6 років, із яких 9 дітей мають затримку психічного розвитку та 9 дітей з типовим розвитком. Програма дослідження передбачала вивчення таких показників емоційного благополуччя:

І. Рівень відношення дитини до самого себе, однолітків, дорослих; загальний емоційний тонус (вивчалися за допомогою методик Колірний тест емоційних станів, заснований на тесті Люшера; опитувальник вихователя для визначення емоційного благополуччя дитини у групі дитячого садка) [7].

ІІ. Рівень співпереживання, співчуття, який дитина демонструє у вербальному і невербальному плані; здатність дитини визначати емоційний стан іншого (вивчалися за допомогою методики "Вивчення соціальних емоцій") [5].

ІІІ. З метою виявлення соціальних переживань дитини застосовувалась методика Венгера «Оціни поведінку» [2].

Оцінка результатів колірного тесту емоційних станів, заснованого на тесті Люшера, показала, що найбільш емоційно благополучними дошкільники із ЗПР почуваються на занятті, в момент обстеження, вдома, та коли спілкуються с друзями, а найменш емоційно благополучними діти почуваються тоді, коли спілкуються з вихователем, на відміну від дошкільників з типовим розвитком, які відчувають емоційне благополуччя у всіх випадках.

Аналіз опитувальника вихователя для визначення емоційного благополуччя дитини у групі дитячого садка показав, що 65% дошкільників із ЗПР не відчувають себе значущими членами колективу, відчувають залежність від настрою старших та винність у невдачах, а це свідчить, що діти відчувають емоційне неблагополуччя. Та лише 35% дошкільників із ЗПР відчувають емоційне благополуччя, тобто вони мають право на реалізацію індивідуальних бажань та потреб, можуть проявляти самостійність, відчувають себе значимими членами колективу (вихователь дав більшість позитивних відповідей на питання 1-11) та не відчувають себе залежними від настрою старших або винними, якщо щось не виходить (негативна відповідь на питання 12-16). На відміну від вихователя дошкільників із затримкою психічного розвитку, вихователь дошкільників з типовим розвитком зазначив, що абсолютно всі діти мають право на реалізацію індивідуальних бажань та потреб, можуть проявляти самостійність, відчувають себе значимими членами колективу, не відчувають себе залежними від настрою старших або винними, якщо щось не виходить, це свідчить, про те, що всі дошкільники з типовим розвитком відчувають емоційне благополуччя.

Оцінка результатів методики "Вивчення соціальних емоцій" показала, більшість дошкільники із ЗПР надають допомогу іншій людині лише на прохання вихователя (82%), байдуже ставляться до однолітків (54%), не виконують власні обов’язки (55%), не помічають емоційний стан та невдачі іншого (77%) і заздрять їх успіху (85%). Зовсім протилежні результати показали дошкільники з типовим розвитком. Більшість дошкільників з типовим розвитком позитивно ставляться до однолітків (67%), надають допомогу іншій людині за власним бажанням (78%), виконують власні обов’язки (89%), помічають емоційний стан та невдачі іншого (100%) і радіють їх успіху (84%).

За результатами методики Венгера «Оціни поведінку» лише 12% дошкільнят із ЗПР відносяться групи дітей з високим рівнем розвитку соціальної нормативності, які є добре соціалізовані, вміють вибудовувати і регулювати і свою і чужу поведінку [2, с. 228]. На відміну від дошкільників із ЗПР їх однолітки з типовим розвитком продемонстрували інші результати. Більшість дошкільників з типовим розвитком, а саме 83% відносяться до групи дітей з високим соціальним розвитком.

Інші 88% дошкільнят із затримкою психічного, відносяться до групи дітей, у яких немає стійких переваг в оцінках поведінки героїв. Незважаючи на те що еталони, за якими оцінюється поведінка персонажів, досить усвідомлена дитиною, це, швидше, знані, а не реально діючі соціальні переживання, так як в реальній поведінці самих дітей і в їх оцінці діяльності інших ці знання не присутні; вони ізольовані від тих оцінок, які діти застосовують в житті до своїх і чужих вчинків. В той же час ці діти часом, особливо за допомогою психолога, можуть згадати про існуючі норми оцінки, особливо якщо вчинок (добрий чи злий), який чинять герої на картинці, близький самій дитині [2, с. 228].

А серед дошкільників з типовим розвитком лише 17% дітей, відносяться до дітей, у яких немає стійких переваг в оцінках поведінки героїв. Така відмінність результатів пояснюється тим, що дошкільнята із ЗПР володіють знаннями про елементарні соціальні норми поведінки, але не використовують їх в реальній поведінці.

Висновок. Дошкільники із затримкою психічного розвитку менш емоційно благополучні ніж їх однолітки з типовим розвитком. Під час спілкування з вихователем у дошкільників із ЗПР переважає негативний настрій на відміну від позитивного настрою дошкільників з типовим розвитком. Дошкільники із ЗПР байдуже ставляться до своїх однолітків та майже не потребують взаємодії з ними, надають допомогу іншим переважно тоді, коли їх залучають до взаємодії, не помічають емоційний стан іншої людини та не вміють співчувати. Правила поведінки та обов’язки, які треба виконувати, діти даної категорії не застосовують у реальному житті, хоча знають їх. Отримані експериментальні дані підкріплюються відповідями вихователів, які доводять, що більшість дошкільників із затримкою психічного розвитку відчувають емоційне неблагополуччя. Питання емоційного благополуччя дошкільників із ЗПР вимагає подальшого практичного вивчення.

Література:

1. Дерманова И.Б. Диагностика эмоционально-нравственного развития. - СПб.: Речь, 2002. - С. 45-89. 2. Изотова Б.И., Никифорова Е.В. Эмоциональная сфера ребенка: Теория и практика: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений М.: Издательский центр Академия, 2004. — 288 с.: ил. 16 л. 3. Кузнецова Л.В. Основы специальной психологии - М.: Академия, 2002. - 464 с. 4. Пожиткина Н.В., Савенок Д.А., Папушина А.В. Анализ эмоционального благополучия дошкольника в контексте его психологического здоровья. // Психология, социология и педагогика. – № 6 Июнь 2012 [Электронный ресурс]. URL: http://psychology.snauka.ru/2012/06/856 5. Урунтаева Г. А., Афонькина Ю. А. "Практикум по детской психологии". - М.: ВЛАДОС, 1995 г. Вместо Тригер. 6.Филиппова Г.Г. Эмоциональное благополучие ребенка и его изучение в психологии // Детский практический психолог. 2009. №3. 7. http://ru.scribd.com/doc/171368261/n1#scribd