Цись Д.І., Цись Н.О.

Глухівський національний педагогічний університет

імені Олександра Довженка, Україна

Підвищення рівня професійної підготовки викладачів з фізичного виховання

Вступ. Система підготовки кадрів для сфери фізичної культури і спорту, передбачає сформувати і модернізувати педагогічний процес за допомогою удосконалення технологій підготовки педагога на основі розробки і впровадження нових, комплексних, підходів до розвитку професійних здібностей.

Одним зі шляхів удосконалення професійної підготовки педагогів з фізичного виховання в ракурсі підвищення загального рівня професійної майстерності є включення в процес навчання комплексу психолого-педагогічних та фізіологічних методів [5].

Викладання предмета фізичного виховання повинно здійснюватися в даний час на основі професійних, оздоровчих, педагогічних і інформаційних технологій, що спираються на нові методи навчання та комп’ютеризації навчального процесу з фізичного виховання. Ця технологія повинна забезпечувати системний підхід до удосконалення фахівців на базі сучасних досягнень теорії та методики фізичного виховання і спортивного тренування, відповідати сучасному рівню розвитку знань, реальним освітнім задачам потребам суспільства.

Мета статті. Схарактеризувати процес вдосконалення професійної підготовки викладачів з фізичного у вищих навчальних закладах.

Завдання статті. Схарактеризувати рівні підвищення кваліфікації викладачів з фізичного виховання.

Дослідженнями науковців доведено, що реальний рівень фахівців з фізичного виховання залишається низьким. Значна частина працюючих вчителів мають невисокий рівень знань, педагогічної техніки, у них не сформовані такі важливі педагогічні здібності, як перцептивні, конструктивні, гностичні, вони не вміють (і не мають відповідної потреби) самостійно опрацьовувати спеціальну літературу, не володіють уміннями педагогічного аналізу та оцінювання.

^{Серед важливих умов формування особистості вчителя фізичного виховання дослідники виділяють соціальні та психолого-педагогічні. До соціальних відносяться атмосфера в суспільстві, державі; статус даної професії, престиж фахівця в галузі фізичної культури і спорту; статус навчального закладу в системі державної освіти; організаційна система навчального і виховного процесу. До психолого-педагогічних – рівень міжособистісних стосунків між педагогами; рівень та характер міжособистісних стосунків між студентами; характер педагогічної взаємодії; стиль керівництва; ціннісні орієнтації, що переважають в педагогічному колективі; специфічна особливість спортивної діяльності, яка складає основну частку навчально-педагогічної діяльності.}

Перспективою розвитку фізичного виховання як навчальної дисципліни у ВНЗ є реальна участь працівників кафедри у підвищенні кваліфікації.

Сучасна система підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів містить у собі сукупність різних організаційних форм:

а) наукові, науково-професійні: докторантура; переведення кандидатів наук на посади наукових співробітників для підготовки докторських дисертацій; аспірантура; здобувач; стажування (наукова, творча); творчі відпустки для завершення роботи над дисертацією;

б) професійні: підготовка в інститутах та на факультетах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів.

Вказані вище організаційні форми дозволяють викладачам безупинно підвищувати свою кваліфікацію, що «червоною ниткою» проходить через усю їх професійну діяльність, компенсують відсутні знання, дають можливість відповісти на питання, що виникли в процесі педагогічної діяльності. Ці традиційні форми індивідуального підвищення кваліфікації добре себе зарекомендували.

Викладені вище форми організації і керування процесом підвищення кваліфікації викладачів університету дозволять розробити на наш погляд, багаторівневу систему підвищення кваліфікації. Під рівнем розуміємо підвищення кваліфікації визначеної групи викладачів. В основу кожного рівня входять особливості формування викладацького складу вищого навчального закладу фізичної культури, структура викладацьких кадрів, умови попереднього підвищення кваліфікації викладачів, професійні програми і форми навчання. Характеристика рівнів підвищення кваліфікації викладачів фізичного виховання відображена в таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні підвищення кваліфікації викладачів фізичного виховання

№ п/п	Характеристика рівня
1.	І рівень - підвищення кваліфікації молодих викладачів, що прийшли працювати на кафедру відразу після закінчення університету або викладачів, які не мають досвіду університетської роботи.
2.	ІІ рівень - підвищення кваліфікації досвідчених викладачів, що мають певний педагогічний стаж і загальний стаж роботи від 10 років, але не мають вчених ступенів і звань, або викладачів, що мають великий педагогічний досвід (більш 10 років), але мають невеликий університетський стаж.
3.	ІІІ рівень - підвищення кваліфікації висококваліфікованих молодих викладачів, які мають стаж роботи до 5 років, і не мають вузівського досвіду роботи.
4.	ІV рівень - підвищення кваліфікації висококваліфікованих викладачів, які мають великий педагогічний досвід і стаж університетської роботи. Для цієї категорії слухачів пропонуються професійні програми на вибір, а також стажування.

Висновки. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури нами визначено організаційні форми сучасної системи підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів, а також схарактеризовано рівні підвищення кваліфікації що дасть можливість здійснювати навчально-виховний процес у ВНЗ відповідно до нормативно-правових документів.

Подальший напрямок досліджень. Для удосконалення організації процесу підвищення кваліфікації і змісту професійних програм, доцільно орієнтуватися на спеціальні програми як для слухачів - викладачів університету фізичної культури, так і для інших фахівців у сфері фізичної культури і спорту.

^{Література:}

1. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя к системе высшего педагогического образования. – М.: Просвещение, 1990.- 141 с.

2. Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании. – М.: ФиС, 1978. – 223 с.

3. Быков Ю. Теоретические и методические аспекты формирования профессионала – педагога в период обучения в физкультурном вузе // Теор. И практ. Физ.. культ. 1996, № 12, с.67.

4. Катаєв О.І. Сучасні вимоги і шляхи удосконалення процесу підготовки фахівців із фізичного виховання та спорту. – Теорія та методика фізичного виховання. // Науково – метод. Журнал, 2003. № 1.

5. Семиченко В.А. Психология педагогічної діяльності. – К. : Вища школа, 2004 р.

6. Решетень И.Н., Кобер И.Х. Основы педагогического мастерства учителя физической культуры / И.Н. Решетень, И.Х. Кобер // – Алма-Ата : Руан, 1990. – 64 с.

7. Чичикин В.Т. Проблемы содержания физкультурного образования. // Теор. и практ. Физ.. культ. 1994, № 12.