Економічні науки/10. Економіка підприємств

Здобувач Грідіна М.В.

Донецький національний університет, Україна

Аналіз уразливості підприємств до збільшення вартості позикових ресурсів в України

Перш ніж провести аналіз уразливості підприємств реального сектора економіки до впливу процентного ризику, необхідно відзначити, що в періоди кризи і подолання його наслідків НБУ значною мірою активізував використання процентних важелів впливу на формування і використання банківських ресурсів. Зокрема, протягом 2009 – 2010 років НБУ кілька разів знижував дисконтну ставку, що було визнано базовою, стосовно інших його ставок. З іншої ж сторони, необхідною мірою була підтримка вартості банківських ресурсів на позитивному рівні стосовно інфляції. Як результат, відбулося позитивне, з погляду реального сектора, зниження процентного спреду банків. Тим часом, в окремих періодах приводом для зростання вартості кредитування була висока прибутковість цінних паперів, що випускаються державою.

З метою аналізу ступеня чутливості підприємств до процентного ризику, як можливості збільшення витрат з обслуговування боргу визначимо: види кредитів і депозитів, найбільш вражених зміною їхньої вартості і прибутковості відповідно; реальну вартість позикових ресурсів; можливості підприємств забезпечувати покриття процентних платежів.

Аналізуючи динаміку вартості позикових ресурсів для підприємств, насамперед, варто звернути увагу на величину середньої процентної ставки, яка визначає ступінь небезпеки можливого збільшення її величини. Найбільш дорогими для підприємств ресурсами в національній валюті в 2011 році було овердрафтне кредитування (18,3%), а також довгострокові позики на термін від року до п'яти років в іноземній валюті (12,2%). У цілому ж, простежується закономірна тенденція зростання вартості ресурсів при збільшенні їхньої терміновості. Завдяки поліпшенню ліквідності в банківській системі, поступовому зниженню рівня інфляції, цілеспрямованій політиці НБУ, середня процентна ставка по ресурсах в іноземній і національній валюті знизилася в посткризовий період на 3,16 в.п. Закономірності даних процесів можна простежити і за допомогою коефіцієнта варіації (0,16), що у період кризи збільшився в 4 рази як результат зростання вартості іпотечних і поточних кредитів.

Аналіз коефіцієнта варіації вказує на зобов'язання підприємств, що в найбільшій мірі чутливі до процентного ризику – іпотечні й інші довгострокові кредити. Необхідно відзначити, що дана ситуація відбиває особливості залучення позикових засобів суб'єктами господарюванні в банківській системі України, незважаючи на переважне надання де-юре кредитів по фіксованій процентній ставці, де-факто банки корегують її в процесі виконання договорів.

Аналіз коефіцієнтів варіації процентних ставок по кредитах у розрізі валюти їхнього залучення реальним сектором свідчить про істотну зміну самого рівня волатильності в досліджуваних періодах. Якщо в 2006 – 2009 роках в більшій мірі випробували зміни процентні ставки по позиках у національній валюті, то в посткризовий період вартість залучення коштів в іноземній валюті зазнала значних змін щодо свого середнього значення.

Низька волатильність вартості кредитування в іноземній валюті, відсутність обмежень банків на надання таких коштів, стабільність курсу долара США, а також досить високий стабільний спред між вартістю гривневих і доларових ресурсів визначили значну привабливість кредитування в іноземній валюті в докризовий період і відповідне зростання доларизації економіки. Закономірно, що найбільші значення такого спреду спостерігалися в 2008 – 2009 роках. Разом з тим, збільшення курсових коливань, особливо в частині зміни курсу євро, що регулюється з боку НБУ в меншій мірі, ніж долар США, зробили таку політику вкрай ризикованою, як з погляду валютного, так і процентного ризиків.

З початку фінансової кризи і протягом 2009 року з урахуванням курсових змін кредитування в доларах США періодично перевищувало по своїй вартості кредитування в національній валюті. Підтримка ж стійкості курсу долара з боку НБУ в 2010 – 2011 роках зробили дане кредитування до деякої міри привабливим по вартості щодо кредитування в національній валюті. Значною мірою менш стабільної в даному аспекті виявляється ситуація щодо співвідношення вартості кредитування в національній і євровалюті. Незважаючи на те, що в цілому лінія лінійного тренду відкоректованої на курсові зміни процентної ставки в період кризи знаходилася під лінією фактичної вартості кредитування в гривні, значна нестабільність курсу євро не дозволяють говорити про наявність стійких переваг у залученні засобів реальним сектором в євровалюті в порівнянні з залученням гривневих ресурсів.

Ступінь впливу процентного ризику в значній мірі також залежить від поточного рівня інфляції в країні. Звідси, доцільно оцінити динаміку реальної процентної ставки по позикових ресурсах для підприємств реального сектора економіки. При цьому, у якості коригувальної перемінної може бути індекс споживчих цін, так і індекс цін виробників промислової продукції. На наш погляд, через те, що в Україні в середньому 55% продукції, що випускається, і наданих послуг підприємствами призначені для проміжного споживання, реальну ситуацію буде відбивати саме індекс оптових цін.

Виходячи з динаміки реальної процентної ставки, варто додати, що в докризовий період у переважній більшості випадків реальна процентна ставка по кредитних ресурсах мала негативне значення, що, з одного боку, мало позитивний ефект для виробників, з іншої, з'явилося однією з причин настільки тривалого кредитного бума. Величина середньої реальної процентної ставки, відкоректованої на індекс споживчих цін, у 2006 – 2007 роках склала - 0,5%, з урахуванням індексу цін виробників промислової продукції - 5,2%. З 2009 року НБУ в більшій мері вдавалося підтримувати позитивні значення реальної процентної ставки з урахуванням інфляції споживчих цін: середня реальна процентна ставка в період кризи склала 9,6%, а в 2010-2011 роках – 7,1%. Через те, що оптові ціни товаровиробників випробували значні коливання, включаючи інфляційні шоки і дефляційні падіння, реальна процентна ставка з урахуванням індексу цін виробників промислової продукції залилася на негативному рівні й у посткризовому періоді склала - 5,1%. Найбільшою мірою даним ефектом могли скористатися в 2010 – 2011 роках підприємства тих галузей, ціни на продукцію яких виросли в найбільшій мері – видобувна (141,1% і 133,4% відповідно), виробництво коксу і продуктів нафтопереробки (142,1% і 124,5%). Разом з тим, підприємства металургійної і хімічної промисловості, незважаючи на значний ріст цін на їхню продукцію, будучи вкрай енергоємними, не могли цілком використовувати ефект зниження реальної вартості позикових ресурсів через значний ріст цін на споживане ними сировина.

Ступінь схильності підприємств до впливу процентного ризику визначається різницею між чуттєвими до зміни процентних ставок кредитів і депозитів. Виходячи з даних таблиці 1 видно, що динаміка росту аналізованого розриву і, отже, ступеня уразливості підприємств до процентного ризику трохи знизилася.

Таблиця 1

Різниця між чуттєвими до зміни процентних ставок кредитів і депозитів підприємств (ГЕП)

Період	ГЕП у залежності від терміновості, млн. грн.		Динаміка гепа		Співвідношення з власним капіталом підприємств
	до 1 року	від року до 5 років	до 1 року	від року до 5 років	до 1 року	від року до 5 років
2006	55 858	71 970	1,51	1,52	0,068	0,088
2007	87 306	109 374	1,56	1,52	0,111	0,140
2008	162 508	185 262	1,86	1,69	0,139	0,158
2009	176 766	195 331	1,09	1,05	0,141	0,156
2010	183 980	213 108	1,04	1,09	0,188	0,218
2011	207 011	242 919	1,13	1,14	0,198	0,232

Так, якщо в докризовий період ріст величини гепа складав у середньому більш 50% щорічно, то скорочення кредитування реального сектора знизило такий ріст до 13% у 2011 році. При цьому позитивною характеристикою даних процесів є те, що довгостроковий геп як і раніше перевищує короткостроковий з деяким збільшенням даного розриву.

Таким чином, незважаючи на деякий ріст власного капіталу, підприємств реального сектора в посткризовий період, тривожним виглядає факт росту ступеня уразливості до процентного ризику при його порівнянні з величиною власного капіталу реального сектора економіки.

Література:

1. Зимовець В. Макроекономічні аспекти активізації банківського кредитування в Україні. В. Зимовець, Н. Шелудько // Вісник Національного банку України – 2006. - № 10. – С. 54 – 58.

2. Офіційний сайт державного комітета статистики України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua - Назва з екрану.

3. Офіційний сайт Національного банку України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/– Назва з екрану.