ДИВЕРСИФІКАЦІЯ

ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

ПРИ ПЕРЕХОДІ УКРАЇНИ ДО «ЗЕЛЕНОЇ» ЕКОНОМІКИ

Кургузенкова Л.А.

аспірант ПВНЗ «Європейський університет», завідувач відділу науково-методичного забезпечення міжнародної інноваційної діяльності Українського інституту науково-технічної і економічної інформації (м. Київ)

Як відомо, одним із підходів до побудови «зеленої» економіки, запропонованих в низці програмних документів ЮНЕП, є відбір десяти найважливіших секторів економіки з метою істотної зміни характеру їхнього розвитку у напрямку екологізації, ефективного використання ресурсів, що сприятиме зменшенню негативного впливу діяльності людства на довкілля. Одним з таких секторів економіки визначено лісове господарство, що відкриває перед лісовим сектором нові можливості, однак вимагає коригування стратегічних підходів відповідно до нових екологічних і економічних вимог сьогодення на усіх рівнях стратегічного управління – державному, регіональному та на рівні лісогосподарських підприємств.

Метою доповіді є визначення можливостей найнижчого рівня – підприємств у забезпеченні переходу України до «зеленої» економіки.

Підприємства лісового господарства забезпечують організацію і проведення комплексу лісогосподарських заходів щодо охорони, захисту, використання та відновлення лісових ресурсів. За впливом на оточуюче середовище лісгоспи мають характерну відмінність від решти виробничих підприємств: у той час, коли діяльність підприємств виробничої сфери має здебільшого негативний вплив на довкілля, господарська діяльність лісогосподарських підприємств, навпаки, спрямована на покращення стану оточуючого середовища шляхом збереження, догляду та примноження біоресурсів. Тому, розглядаючи перспективи переходу лісового господарства України на засади сталого розвитку, особливого значення набуває визначення шляхів побудови «зеленої» економіки на рівні лісогосподарських підприємств, в першу чергу тих лісозабезпечених областей України, де ліси мають особливе еколого-економічне значення. Однією з таких областей є Київська область. На прикладі лісогосподарських підприємств цієї області було проведено дослідження щодо перспектив забезпечення сталого розвитку лісової галузі.

Київська область відноситься до середньо заліснених регіонів України: землі лісогосподарського призначення складають четверту частину території області та 7% усіх лісів України; майже 75% лісів мають обмежене експлуатаційне значення і виконують переважно природоохоронні функції. Проте значення лісів Київщини в еколого-економічному розвитку України важко переоцінити. Будучи однією з провідних областей України, Київщина є осередком великої кількості промислових підприємств, об’єктів комунального господарства, магістралей міжнародного та загальнодержавного значення, що інтенсивно забруднюють довкілля. Крім того, вона є однією з областей, що найбільше постраждали від Чорнобильської катастрофи, внаслідок якої до значного виснаження навколишнього середовища, забруднення поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря і земель, нагромадження у великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва долучилося радіаційне забруднення.

Економічне значення лісів Київщини є не менш важливим. За показниками обсягу виробленої продукції, робіт і послуг лісового господарства Київська область поступається лише Житомирській та Рівненській областям, щороку забезпечуючи близько 8% загальнодержавного обсягу лісопродукції як в натуральному, так і в грошовому еквіваленті (рис. 1)

Рис. 1. Економічне значення лісів Київської області

у розвитку лісового господарства України (за даними 2010 року)

Незважаючи на те, що лісгоспи Київської області є державними підприємствами, частка державного фінансування лісового господарства Київської області складає лише 15,5-10,7% з тенденцією до зниження (табл. 1). У 2010 році порівняно до рівня 2005 року частка державного фінансування зросла на 22,3%, у той час коли частка фінансування за рахунок власних коштів підприємств збільшилася на 86,4%. Це свідчить про те, що роль держави у фінансовому забезпеченні лісогосподарських підприємств дедалі знижується, тому лісгоспи змушені покривати більшу частину витрат (майже 90%) на ведення лісового господарства, зокрема заходи екологічного характеру, за власний рахунок.

Таблиця 1.

Структура джерел фінансування держлісгоспів Київської області

у 2005 – 2010 рр.

Роки	Витрати на лісове господар-ство, всього	У тому числі				Темп зростання до попереднього року, %
		із державного бюджету		власні кошти підприємств		Кошти державного бюджету	Власні кошти підпри-ємств
		тис. грн	у % від заг.	тис. грн	у % від заг.
2005	110920,9	17181,6	15,49	93739,3	84,51	-	-
2006	126945,6	18826,0	14,83	108119,6	85,17	9,57	15,34
2007	158263,8	22441,8	14,18	135822,0	85,82	19,21	25,62
2008	176065,4	21198,3	12,04	154867,1	87,96	-5,54	14,02
2009	173353,4	20143,7	11,62	153209,7	88,38	-4,97	-1,07
2010	195756,5	21004,7	10,73	174751,8	89,27	4,27	14,06
						Темп зростання до 2010 до 2005 року, %
						22,25	86,42

Дослідженням встановлено, що в загальних обсягах продукції, робіт та послуг держлісгоспів Київської області найбільшу питому вагу мають обсяги продукції лісозаготівель (86,2-89,4%). Пріоритетність використання деревних ресурсів лісу з метою отримання прибутку хоча і є зрозумілою з огляду на специфіку лісогосподарської діяльності, проте викликає занепокоєння з огляду на складну екологічну ситуацію, яка вимагає інтенсифікації заходів, направлених не на вирубування лісу, а на його збереження та примноження.

Подолати еколого-економічні протиріччя лісогосподарських підприємств, сприяти впровадженню екологічно орієнтованого механізму ведення лісового господарства та комплексного використання лісових ресурсів, з врахуванням ландшафтно-водозбірних принципов ведення лісового господарства, об'єктивному розподілі лісів за екологічним і господарським значенням та залежно від переваг виконуваних ними функцій, існуванням широкої мережі лісових природно-заповідних територій та об'єктів тощо покликана стратегія їхньої диверсифікації.

Диверсифікація виробництва у сфері лісокористування – це розширення номенклатури та асортименту продукції, що виробляється підприємством, освоєння нових видів виробництв та напрямів економічної діяльності для підвищення ефективності господарювання, отримання економічної вигоди, запобігання банкрутству з урахуванням екологічних об межень та соціальних потреб населення [1, 2, 3].

Традиційним напрямом диверсифікації діяльності у лісовому господарстві є розвиток деревообробки. Значною мірою, деревообробні виробництва, в тому числі і підприємства лісового господарства характеризуються низьким рівнем технічного розвитку, організації виробництва та праці, неефективним використанням сировинних ресурсів. У той же час, незважаючи на суттєві регіональні відмінності підприємств України у забезпеченості сировинними ресурсами сектор деревопереробки має значний потенціал до стійкого зростання обсягів виробництва та, відповідно, прибутків лісогосподарських підприємств без надлишкового вилучення з природного фонду деревних ресурсів.

Однак, враховуючи той факт, що більша частина лісів Київської області мають природоохоронне, рекреаційне, а тому обмежене експлуатаційне значення, що суттєво обмежує вирубку лісів, а отже і розвиток лісопереробки, вважаємо за доцільне розглядати також можливість розвитку лісогосподарськими підприємствами рекреаційно-туристичного господарства. Слід відзначити, що за даними багатьох науковців економічна оцінка лісів у зоні інтенсивної рекреації може в десятки разів перевищувати вартість вирощеної в них деревини. Також зустрічається твердження, що в деяких випадках рекреаційні та санітарно-оздоровчі функції лісів для суспільства набагато цінніші, ніж лісоматеріали. Багато курортів зобов’язані своїм існуванням оточуючим їх лісам [4].

Рекреаційна діяльність в лісах може бути різноманітною за змістом, рівнем організації, тривалістю тощо. Вид рекреації та її тривалість є визначальними при благоустрої лісів. Головною якісною ознакою рекреаційних лісів є перевага індивідуального відпочинку та максимальний комфорт.

Формування диверсифікованих лісогосподарських підприємств сприятиме вирішенню комплексних завдань, що стосуються охорони природи та задоволення рекреаційних потреб суспільства. Однак, обговорюючи питання щодо диверсифікації підприємств лісового господарства, необхідно брати до уваги і такий важливий аспект: розвиток установ лісового господарства в умовах їхньої диверсифікації має бути скоріше поступальним, ніж радикальним. Він має грунтуватися на розбудові існуючих установ та проходити в реалістичних часових рамках.

Література:

1. Кургузенкова Л.А. Побічне лісокористування в діяльності лісогосподарських підприємств [Електронний ресурс] / Кургузенкова Л.А. // http://www.rusnauka.com/6_NITSHB_2011/Economics/10_80462.doc.htm;

2. Кургузенкова Л.А. Структурна трансформація лісогосподарських підприємств в умовах диверсифікації їхньої діяльності // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №7(85). – С.113-119;

3. Ютовець О.П. Оцінка рівня диверсифікації лісогосподарського

виробництва на підприємствах Полісся України [Електронний ресурс] / Ютовець О.П. // http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/21_3/49_Jut.pdf

4. Кургузенкова Л.А. Участь лісогосподарських підприємств у формуванні туристично-рекреаційного комплексу України // Економіка і управління. – 2008. - №3. – С. 46-51