Економічні науки/13. Регіональна економіка

Коноплянко О.В., к.г.н. Щербіна Н.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М.Туган-Барановського

Сучасний стан та проблеми розвитку транзитного потенціалу України в контексті розширення ЄС

Пріоритетність співробітництва України з ЄС та його окремими державами-членами обумовлена тим, що саме це угруповання буде визначати напрями економічного розвитку і забезпечувати політичну стабільність на євразійському просторі в середньо-і довгостроковій перспективах. Актуальність теми підкреслюється тим, що Україні, яка посідає перше місце за коефіцієнтом транзитності, має великий потенціал, який необхідно диференціювати.

Транзитний потенціал країни - це потенційні можливості існуючих та створюваних в країні додатково об'єктів і засобів виробничої, а також відповідних інституційної та інформаційної інфраструктур забезпечувати безперебійне та безпечне транспортування під митним контролем через територію цієї країни транспортними засобами транзиту всіх видів транспорту (включаючи трубопровідний та лінії електропередачі) вироблених за її межами транзитних вантажів (у тому числі енергетичних ресурсів та електроенергії) для споживання в інших країнах [3].

Інфраструктура транзиту енергоносіїв є ключовим стратегічним активом для України, обумовленим перевагами географічного розташування країни. Трубопроводи для транзиту нафти і газу поповнюють як бюджет країни, будучи вагомим джерелом доходу для України, так і енергетичну безпеку держави, забезпечуючи постачання нафти і газу на внутрішній ринок. Той факт, що Україна за своїм транзитним потенціалом займає одне з перших місць у Європі, визначає особливу значущість розробки і проведення ефективної транспортної політики. Провідну роль у ній мають відігравати прискорений розвиток транспортної інфраструктури, створення відповідно до міжнародних стандартів національної мережі міжнародних транспортних коридорів, її інтегрування в транспортні системи Європи та Азії, Балтійського і Чорноморського регіонів. Особливої ваги набуває реалізація проектів, які повинні забезпечити Україні участь у формуванні міжнародних транспортно-комунікаційних мереж, зокрема, в доставці каспійських енергоресурсів на внутрішній та міжнародні ринки.

Серед об'єктивних передумов реалізації євроінтеграційної політики України в енерготранзитній сфері можна виділити наявність розвиненої мережі магістральних трубопроводів (які є головним елементом транзиту нафти і природного газу з Росії, частково - з Кавказу і з Центральної Азії в країни ЄС) і розвиненого електроенергетичного комплексу з виробництва, передачі та постачання електроенергії, інтегрованого в ОЕС України, яка має достатні потужності для забезпечення власних потреб та конкурентоспроможного експорту електроенергії, а також розвинені зв'язки з енергосистемами Центральної та Південної Європи - нових членів ЄС. При здійсненні транзитних перевезень через територію України до країн ЄС використовуються переважно магістральні трубопроводи для транспортування вуглецевої сировини, а також залізничний і автомобільний транспорт [3].

В контексті розширення ЄС транзитні послуги України можуть бути затребувані також у зв'язку з активізацією торгово-економічних відносин в рамках МТК "Північ - Південь" за участю Азербайджану, Ірану, Пакистану, Індії та Росії. Через очікуваний товарообмін на євразійському континенті, Україні слід докласти відповідних зусиль для залучення на свою територію додаткових транзитних потоків в умовах загострення конкурентної боротьби за них.

Принципово важливим є розвиток регіонального співробітництва України з державами - новими членами ЄС, зокрема - реалізація єдиної транспортної політики щодо митних переходів на головних транспортних напрямках, будівництво автомагістралей, розвиток регіональної системи залізниць, повітряного транспорту, будівництво регіональних аеропортів в рамках єврорегіонів. Доцільно виділити такі ключові напрямки співпраці:
1. облаштування державного кордону та прикордонної інфраструктури;
2. створення логістичних транспортно-складських комплексів у транспортних вузлах з метою нарощування обсягів зовнішньоторговельних і транзитних вантажів;
3. реалізація намірів щодо подальшого розвитку 5-го (Критського) МТК шляхом спорудження Транс'європейської південної автомагістралі;
4.Організація водного шляху в напрямку Тиса-Дунай-Рейн, який забезпечить вихід на 7-ою (Критський) МТК, з метою переключення частини експортно-імпортних вантажів із залізничного транспорту на більш дешевий водний;
5. розвиток мережі недержавних платних транспортних магістралей.

Основні причини, що стримують розвиток транзиту вантажів в Україну, криються в невлаштованості системи контролю вантажів на кордоні, в оплаті високої вартості послуг, які надаються митними брокерами, контрольними службами і транспортними терміналами, в численних бюрократичних перешкодах при оформленні транзитних перевезень, низькій швидкості доставки вантажів. Крім того,доречним буде впровадження типового проекту автомобільного пункту пропуску модульного типу відповідно до європейських стандартів[2] та розробка та впровадження методик встановлення гнучких тарифів на транспортування нафти, природного газу та аміаку магістральними трубопроводами України з урахуванням світових цін на енергоносії [1].

Список використаних джерел:

1. niurr.gov.ua/ru/

2. Колесников А. Перспективы для транзита: Порты Украины. - 2009 -№4.

3. Пирожков С., Прейгер Д., Малярчук И. Проблемы реализации транзитного потенциала Украины в контексте расширения ЕС и формирования ЕЭП// Экономика Украины