Домбровська Л.В., Бекірова С.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини ВНЗ ВМУРоЛ «Україна»

Аналіз розвитку операцій банків України на ринку цінних паперів

Діяльність комерційних банків з цінними паперами здійснюється на підставі письмого дозволу Національного банку України, а професійна діяльність на ринку цінних паперів, крім ттого, вимагає ще й отримання відповідної ліцензії, яка видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України. Узагальнено операції вітчизняних банків з цінними паперами поділяється на такі напрямки: пасивні операцйії, у тому чисоі випуск власних цінних паперів; інвестиційні; торговельні; комісійні та довірчі.

Розпочнемо вивчення діяльності вітчизняних банків на ринку цінних паперів із аналізу динаміки обсягів емісії (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка емісії цінних паперів комерційними банками України

Дата	Обсяг, млн. грн.	Темп приросту, %	Частка цінних паперів у зобов’язанях банків, %
01.01.2009	9182,9	-	1,1
01.04.2009	17738,5	-93,2	2,3
01.07.2009	16145,0	-9,0	2,1
01.10.2009	15584,6	-3,5	2,0
01.01.2010	13488,0	-13,5	1,7
01.04.2010	11712,5	-13,2	1,5
01.07.2010	11248,3	-4,0	1,4
01.10.2010	8385,9	-25,4	1,0
01.01.2011	9088,4	8,4	1,1
01.04.2011	11065,0	21,7	1,2
01.07.2011	11885,2	7,4	1,3
01.10.2011	10590,5	-10,9	1,2
01.01.2012	7344,8	-30,6	0,8

Дані таблиці свідчать про значні коливання у ровитку пасивних операцій комерційних банків України на ринку цінних паперів. Так, якщо за станом на 01.04.2009 р. відбулося стрімке зростання обсягів емісіх – на 93,0%, то вже за станом на 01.07.2009 р. спостергіається скорочення емісії – на 9,0%. Протягом 2010 р. розвитку пасивної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів була властива негативна тенденція, яка змінилася на позитивну і протрималася протягом трьої кварталів 2011 р. Проте вже починаючи з четвертого кварталу цього року помітно зменшився досліджуваний показник і станом на 01.01.2012 р. темп зменшення його величини склав 30,6%.

Окреслені зміни розвитку емісії цінних паперів комерційними банками України відповідають тенденціям і собливостям розвитку банківської системив цілому. Загальновідомо, що 2009-2010 рр. – це період спалаху недовіри до банківської системи з боку населення та погіршення фінансового стану госпродарюючих суб’єктів, які не мали вільних коштів для зберігання їх у комерційних банках. За таких умов емісія боргових цінних паперів була недоцільною.

Привертає увагу і той факт, що частка обсягу емісії цінних паперів колмерційними банками України у загальній величині зобов’язань, яка відображає сукупний обсяг їх залученого та запозиченого капіталу, має занадто низькі значення (min 0,8 – max 2,3). Значення часток підтверджують низьку активність комерційних банків на ринку пасивних операцій з цінними паперами. Проте, на нашу думку, вважати дану ситуацію негативною не варто. Оскільки формуваня емісійної політики комерційних банків відбувається під впливом багатьох факторів, більшість з яких не сприяють активізації даної діяльності.

Подальші дослідження показують, що протягом 2009-2011 років змінився розподіл емісії цінних паперів у розрізі груп комерційних банків України. Безперечними лідерами на ринку емісійних цінних паперів протягом досліджуваного періоду є банки першої групи. Цілком ймовірно, що надвеликі банки (ПриватБанк, Райффайзен Банк Аваль, Ощадбанк, УкрсибБанк, Уксоцбанк, ОТП Банк, ВТБ Банк та інші), попри кризову ситуацію в попередні періоди, достатньо забезпечені ресурсами для своєї повноцінної діяльності и тому значно скоротили емісію боргових цінних паперів, які можуть приносити банкам-емітентам непередбачувані втрати за причини підвищення ринокової ціни цих паперів. Середні ж банки (Індустріально-Експортний Банк, Прокредит Банк, МегаБанк, Укрінбанк, СЕБ Банк та інші) задля активізації потенційних вкладників застосовують «привабливий» інструмент залучення, котрим і є борговий цінний папір.

Про послаблення активності використання боргових цінних паперів у своїй депозитній політиці та протилежну поведінку середжніх і малих банків свідчать дані наступної таблиці (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка часток боргових цінних паперів у зобов’язаннях комерційних банків України

Група, показник	01.01.2010 р.	01.01.2011 р.	01.01.2012 р.
І група
Обсяг емісії цінних паперів, млн. грн.	11455,5	8310,9	4817,9
Зобов’язання, всього, млн. грн.	524865,5	537299,1	603658,8
Частка, %	2,2	1,5	0,8
ІІ група
Обсяг емісії цінних паперів, млн. грн.	1167,5	36,4	190,5
Зобов’язання, всього, млн. грн.	122832,8	149895,2	132484,4
Частка, %	1,0	0,0	0,1
ІІІ група
Обсяг емісії цінних паперів, млн. грн.	254,1	178,4	1426,1
Зобов’язання, всього, млн. грн.	46937,8	51430,7	72146,0
Частка, %	0,5	0,3	2,0
ІV група
Обсяг емісії цінних паперів, млн. грн.	610,9	562,8	910,3
Зобов’язання, всього, млн. грн.	58605,9	65733,9	90496,1
Частка, %	1,0	0,9	1,0

Із даних таблиці видно, що протягом анаоізованого періоду комерційні банки України, які належать до першої та другої групи, згорнувши значно емісію боргових цінних паперів, скоротили і частку даного виду пасивних операцій у своїх сукупних зобов’язаннях. А банки третьої та четвенртої груп, навпаки, збільшили і обсяги емісії боргових цінних паперів, і, відповідно, частку даного виду зобов’язань у їх сукупному обсязі.

Змінами різного напрямку характеризується і участь комерійних банків України у ринку активних операцій з цінними паперами (рис. 1).

Рисунок 1. Структура цінних паперів за їх видами у портфелі комерційних банків України

Зауважимо, що протягом досліджуваного періоду спостерігається переорієнтація банків із вкладень у цінні папери на інвестиції на вкладення в цінні папери на продаж. Це свідчить про те, що банківські установи почали надавати перевагу доходам, одержуваним не від погашення цінних паперів, а від проведення торговельних операцій із ними. Вкладаючи кошти в цінні папери, банки України прагнуть отримати дохід насамперед від торговельних операцій із ними, що дає банкірам можливість нарощувати обсяги торговельних операцій та отримувати більші доходи загалом. Крім того, банківські установи країни розширили свій вплив на інші сфери діяльності шляхом вкладення капіталу в дочірні та асоційовані компанії.

Незважаючи на те, що частка операцій із цінними паперами в активних операціях ще замала, що, на нашу думку, пояснюється зваженою політикою банків щодо операцій із цінними паперами, яка зумовлена недостатнім рівнем розвитку фондового ринку в Україні та браком надійних інструментів для вкладення коштів на ньому, інвестиційна політика вітчизняних банків має спрямовуватися на розв’язання проблем дохідності, ліквідності та відповідно на зменшення ризику від операцій із цінними паперами через проведення політики диверсифікації портфеля цінних паперів.

У цілому, провівши аналіз банківської діяльності на ринку цінних паперів, можна констатувати, що присутність комерційних банків на фондовому ринку України є стабільною. Вона не обмежується лише інвестиційною та емісійною діяльністю та включає андерайтингові, депозитарні, консалтингові послуги, а також послуги з довірчого управління портфелем цінних паперів юридичних та фізичних осіб. У свою чергу, обсяги та інтенсивність інвестиційної діяльності банків дають поштовх для розвитку вітчизняного фондового ринку.

Однак позицію банків щодо присутності на фондовому ринку як інвесторів не можна вважати активною, хоча їхня роль кожного року зростає. Збільшення частки вкладень за останній рік до майже 9% не є показником зацікавленості банків в інвестиційній діяльності на фондовому ринку. Банки, нарощуючи власну ресурсну базу, майже не збільшили обсяги кредитних активів, не маючи надійного та платоспроможного позичальника. Тобто банками нічого не залишається, як вкладати гроші у фондовий ринок, як вимушений крок.

Банки достатньо консервативні у підходах щодо власних інвестицій у цінні папери. В основному портфель банків складається з ліквідних та низькоризикових цінних паперів, що були розміщені на ринку державною та державними корпораціями. Нарощування обсягів вкладень банківською системою (банки та НБУ) саме в ОВДП особливо яскраво проявляється в період фінансової нестабільності, коли вкладення в державні боргові інструменти є майже єдиним джерелом уникнення кредитних та фондових ризиків. Частка таких цінних паперів у портфелі банків у 2010 рр. становила 88%.

Треба зазначити, що держава повинна стимулювати участь банків як фінансових посередників у діяльності фондового ринку, особливо через залучення коштів населення. Одним із перспективних напрямків як власне для банків, так і для фондового ринку є стимулювання інвестування коштів населенням через структурні підрозділи банку. Спільна діяльність банків та компаній з управління активами буде вигідна не тільки цим структурам, а й стимулює подальший розвиток фондового ринку та збільшенню притоку капіталів у виробничий сектор.