Экономические науки/1. Банки и банковское дело

Зозуля С.В.

Харківський національний економічний університет, Україна

Особливості механізму формування власного капіталу банківських установ

Надійна банківська система - це одна із найважливіших умов економічного розвитку держави, бо банківські кризи призводять до погіршення не лише макроекономічної, а і соціально-політичної ситуації в країні. Фінансово стійкі банківські інститути, які здатні бути надійними фінансовими посередниками є основою державної фінансової системи. Головним показником стійкості банку та ефективності його розвитку виступає достатній розмір власного капіталу, який формується через відповідний фінансовий механізм. Тому розробка фінансового механізму, який би враховував особливості формування власного капіталу банку набуває особливої актуальності.

Дослідженню проблем функціонування банківської системи, зокрема пов’язаних з формуванням власного капіталу банків присвячено праці О. Дзюблюка [1], О. Заруби [4], Н. Галапуна [1], І. Радковської [5], C. Коваль [6] та ін. Переважна більшість робіт науковців зорієнтована на дослідження питань сутності та ролі власного капіталу в забезпеченні високого рівня капіталізації банків і банківської системи в цілому. Значно менше уваги приділяється вивченню проблем механізму формування власного капіталу.

Розробку теоретичних основ механізму формування власного капіталу банку слід розпочинати з визначення понять фінансового механізму та фінансового механізму банківської установи, бо об’єкт дослідження даної статті є однією із складових вищезазначених категорій.

Так, О. П. Кириленко визначає суть фінансового механізму як сукупності конкретних форм і методів забезпечення розподільчих та перерозподільних відносин, утворення доходів, фондів грошових коштів. Він визначає наступні складові фінансового механізму: фінансові форми та методи, фінансові важелі, а також стимули та санкції [2, с. 41]. А. М. Поддєрьогін дещо ширше розглядає склад фінансового механізму і до його складових відносить, крім фінансових важелів та фінансових методів, правове, нормативне та інформаційне забезпечення [3, с. 137].

Дослідивши погляди науковців на трактування категорії фінансового механізму можна дати йому визначення як сукупності форм і методів, фінансових важелів та відповідного інформаційного і нормативно-правового забезпечення організації фінансових відносин.

Особливість фінансового механізму банку полягає у тому що банківська установа у процесі своєї комерційної діяльності, яка пов’язана з мобілізацією, рухом грошового капіталу здійснює розподіл та перерозподіл фінансових ресурсів. Банківська діяльність має свою специфіку, тому її фінансовий механізм треба розглядати як окрему категорію. Ю. О. Заруба розуміє цю категорію як спосіб організації та регулювання фінансових відносин для формування і використання банком фінансових ресурсів [4, с. 62]. Деталізує поняття фінансового механізму банку И. П. Радковська і визначає його як сукупність форм, методів і важелів використання фінансів з метою вирішення завдань економічного і соціального розвитку банку [5, с. 25].

На відміну від фінансового механізму банку, механізм формування власного капіталу банку опосередковує фінансові відносини лише щодо формування власних коштів банку і пов'язаний з певними заходами, спрямованими на забезпечення банків їх достатнім обсягом для здійснення ефективної діяльності банківських установ. Механізм формування власного капіталу банку, характеризуючи сферу об'єктивно існуючих розподільчих відносин, властивих банківській діяльності, виступає складовим елементом фінансового механізму, і тому для нього характерними є такі основні елементи, як фінансові методи, важелі та відповідне забезпечення. Механізм формування власного капіталу банку, з одного боку, зумовлений існуванням об'єктивно існуючих перерозподільних відносин, притаманних банківській діяльності, а з іншого - цей механізм активно впливає на них і може успішно працювати лише за умови оптимального використання всіх його складових.

Механізм формування власного капіталу відображає один з напрямків стратегії розвитку банку, метою функціонування якого є забезпечення банків достатнім обсягом власного капіталу, здатним забезпечити виконання вимог центрального банку та прибуткову діяльність.

У механізмі формування власного капіталу, доцільно виділити п'ять складових елементів: нормативно-правове, інформаційне й організаційне забезпечення, фінансові методи та фінансові важелі [6, с. 110 - 111].

Механізм формування власного капіталу банку реалізується через систему фінансових методів, які включають фінансове планування і прогнозування, фінансовий аналіз, фінансовий контроль та фінансове регулювання.

Фінансове планування у банківській установі щодо формування власного капіталу банку представляє собою сукупність певних дій, шляхів діяльності, які в подальшому мають зміцнити фінансовий стан банку. Планування дає змогу передбачити перспективу розвитку банку, більш раціонально використовувати його власні ресурси, забезпечити прибуткову діяльність та нарощування власного капіталу.

Процес планування власного капіталу банку є невід’ємною частиною внутрішньобанківського планування, оскільки саме власний капітал є захисним рубежем від неочікуваних ризиків. Тому цей процес тісно пов’язаний з прогнозуванням динаміки ризиків банківської діяльності та обсягу активних операцій.

Фінансовий аналіз структури капіталу та власних коштів банку дає змогу визначити ступінь їх ефективності використання, що дає змогу для прийняття рішень щодо оптимізації власного капіталу. аналіз формування власних коштів банківської установи представляє собою розрахунок та дослідження його основних показників для визначення резервів зростання вартості капіталу й оптимізації його структури.

Фінансові важелі відображають спосіб дії при використанні фінансових методів. Фінансові важелі механізму формування власного капіталу банку (мінімальний розмір статутного капіталу, мінімальний розмір регулятивного капіталу, норматив адекватності регулятивного капіталу) нерозривно пов'язані з фінансовими методами. Перш за все, це стосується фінансового регулювання [6, c. 115].

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» з метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування банківської системи та захисту інтересів вкладників і кредиторів комерційних банків Національний банк України регулює обсяги власного капіталу банківських установ через встановлення для всіх комерційних банків обов'язкових економічних нормативів, особливе місце серед яких займають нормативи адекватності власного капіталу.

Національний банк України здійснює оцінку та контроль за діяльністю банків за встановленими нормативами, нормативи адекватності основного та регулятивного капіталу.

Для того, щоб дати вичерпну оцінку власного капіталу банку, потрібну врахувати багато факторів, як кількісних, так і якісних. Кількісною мірою достатності капіталу, як правило, є коефіцієнти. До якісних факторів належать стан ліквідності банку, якість його керівництва, якість активів, прибутковість тощо.

Також Важливе місце займає зовнішній аудит, який висловлює думку щодо адекватності фінансово-господарської діяльності банку нормативам Національного банку та міжнародним стандартам.

Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно, за щоденними формами звітності та щомісячно, на підставі форм звітності за 1 число місяця [1 с. 94 - 95].

Отже, у фінансовій науці не розроблено єдиної позиції до визначення поняття механізму формування власного капіталу банку, оскільки дане визначення є складною та багатогранною категорією, яка містить у собі багато складових елементів, кожному з яких притаманні свої особливі властивості у різних сферах діяльності. Проведене дослідження дає змогу визначити суть механізму формування власного капіталу банку.

Таким чином механізм формування власного капіталу банку можна розглядати як цілісну систему фінансових методів і важелів, а також організаційну структуру банківської установи, які, спираючись на нормативно - правову та інформаційну базу, забезпечують формування власного капіталу на достатньому рівні.

Література:

1. Банківські операції: Підручник / [ Галапуп Н. Д., Чайковський Я. І., Кравчук І. С. та ін. ] за ред. д.е.н., проф. О. В. Дзюблюка. -Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2009. - 696 с.

2. Кириленко О. П. Фінанси (Теорія і вітчизняна практика): Навчальний посібник / О. П. Кириленко. - Тернопіль: Астон, 2002. - 212 с

3. Поддєгьогін А. М. Фінансовий менеджмент /А.М. Поддєрьогін, Л.Д. Буряк. Н.Ю. Колач. - К.: КНЕУ, 2001. - 294 с.

4. Заруба Ю. О. Роль фінансового механізму у підвищенні конкурентоспроможності банків / Ю. О. Заруба // Фінанси України. - 2005. - № 1. - С. 60-64.

5. Радковская И. П. Методология финансового менеджмента / И. П. Радковская // Финансы и кредит. - 2005. - № 36 (204). - С. 21-26.

6. Коваль С. Теоретичні основи механізму формування власного капіталу банку / С. Коваль // Вісник ТНЕУ. - 2009. - №1. - С 106 - 116.