Космина О. М., Швець І.

Вінницький  національний  аграрний  університет

Споживче кредитування в Україні

У сучас­них умовах ринкової економіки є актуальним вироб­лення концепції розвитку споживчого кредитуван­ня в Україні. Перебіг кредитного процесу в Україні супроводжується численними проблемами. Йдеться не тільки про вдосконалення техніки кредитування і розширення видів кредитних послуг, а також про вироблення комплексу нових принципів, що дадуть можливість спростити і поліпшити якість стосунків банків із фізичними особами. Споживче кредитування з кожним роком набуває все більшої актуальності. Це пов'язано з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, неможливо досягнути добробуту населення.

Спо­живче кредитування з різних позицій досліджували такі вчені, як В. Мамутов, І. Брітченко, Н. Меджибовська, А. Уляновський, Д. Гриньков, Б. Едвардс, Ж. Матук, В. Гончаренко, О. Євтух, В. Лагутін, А. Мороз, В. Василенко, І. Савлук, В. Сусіденко та інші.

Метою статті є дослідження особливостей функціонування механізму кредиту­вання населення комерційними банками, удосконалення механізму кредитування населення на окремі споживчі потреби та дослідження впливу споживчого кредитування на економіку України.

     Споживче кредитування відіграє значну роль у забезпеченні соціальних потреб населення, формуванні платоспроможного попиту, який, у свою чергу, впливає на розвиток економіки країни, полегшуючи процес реалізації продукції, прискорюючи отримання прибутку і доходів Державного бюджету. Загалом, стосовно споживчого кредиту можна виділити декілька специфічних рис:

-         цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надаються суб'єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості;

-         на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб'єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи;

-         споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей; надання споживчих позик населенню підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому та прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів;

-         всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем - підвищенню життєвого рівня населення, утвердженню принципів соціальної справедливості [1].

В Україні поняття «споживчий кредит» сприймається як синонім поняття «кредит на споживчі цілі», тобто виключно за своїм цільовим призначенням, під яким розуміється використання кредиту на цілі, що не мають характе­ру підприємницької діяльності. Однак у розвинених банківських і адекватних їм правових системах під споживчим кредитом розуміється не просто угода, що відповідає аналогічному критерію «споживчих потреб», а угода, що надає споживачеві особливі засоби правового захисту, не характерні для інших банківських кредитних угод. Зараз практично в усіх європейських країнах прийнято спеціальні закони про споживчий кредит [2]. Споживчий кредит може надаватись як банками, так і кредитними установами небанківського типу, а також юридичними і фізичними особами. В Україні кредитними установами небанківського типу, що надають споживчий кредит, є ломбарди (надають кредит під рухоме майно - дорогоцінності, антикваріат, одяг тощо), кредитні спілки, підприємства зв'язку (телеграми і телефонні розмови в кредит), торговельні організації (продаж товарів з розстрочкою платежу). Кредити своїм працівникам можуть надавати суб'єкти господарювання за рахунок спеціальних фондів, які вони створюють у результаті розподілу прибутку, що залишається в їх розпорядженні. Фізичні особи також можуть надавати кредит на споживчі цілі одна одній [4].

Об'єктом кредитування може бути практично будь-який предмет споживання (товар або послуга). Кредитують купівлю житла, побутової і оргтехніки, автомобілів, оплату навчання, відпочинку, лікування, проведення ремонту квартир і будинків. Економіч­ною мовою, споживчий кредит - це кредит, який нада­ється тільки в національній валюті фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих това­рів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочення, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору. Споживчий кредит - це кредит, який видається фізичній особі на її власні потреби [2].

Суб'єктами кредитних відносин при споживчому кредитуванні є фізичні особи (позичальники), а в особі кредитора виступають банки, інші небанківські кредитні установи. Між банком та населенням може існувати й посередник, наприклад торговельна організація, однак при цьому зміст споживчого кредиту не змінюється. Об'єктом кредитування є витрати, пов'язані з задоволенням попиту населення поточного характеру, в тому числі - придбання товарів в особисту власність, а також витрати капітального (інвестиційного) характеру на будівництво та підтримання нерухомого майна. Враховуючи це, з нашої точки зору, найбільш економічно та організаційно обґрунтованим визначенням споживчого кредиту є його трактування як невиробничого кредиту, тобто не призначеного для отримання додаткового прибутку [4].

Важливу роль кредит відіграє у соціальній сфері. По суті всі кредити мають соціальну направленість, тому що на їх основі підвищується ефективність суспільного відтворення і, відповідно, більш повно задовольняється потреба суспільства, зростає життєвий рівень. Виступаючи одним з факторів впровадження прогресивної техніки і технологій, кредит сприяє скороченню важкої і низько-кваліфікованої праці, зростанню продуктивності суспільної праці та доходів населення. Кредит покращує стан споживчого ринку відповідно до пріоритетів соціальної політики. У цій сфері вагома роль тих кредитів, які спрямовуються в галузі виробництва товарів народного споживання, торгівлі тощо, пільгове кредитування сільського господарства. Велике соціальне значення має споживчий кредит, який сприяє більш швидкому зростанню життєвого рівня населення [3].

Статистичні матеріали підтверджують, що обсяги споживчого кредитування, яке здій­снюють вітчизняні банки, постійно зрос­тають. Лише протягом 2005-2011 pp. кре­дити, надані домашнім господарствам на споживчі потреби, а також на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості та на інші цілі, збільшилися майже у шість разів. Найбільшою популярністю корис­туються і відповідно значними за обсяга­ми є споживчі кредити, що надаються на триваліший період (табл. 1.) Так, у жовтні 2011 р. із сукупного обсягу споживчих кредитів, на­даних банківськими установами домашнім господарствам - 127092 млн. грн., 46,3%  або 58813 млн. грн. складали кредити на строк, більший ніж 5 років. За кредитами на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості питома вага кредитів на строк, більший ніж 5-10 років, була на рівні 92%.

Таблиця 1

Кредити домашнім господарствам за цільовим спрямуванням у розрізі строків погашення

Показники

Станом на жовтень 2011 р.

залишки на кінець періоду, млрд. грн.

%

Усього кредитів

207,07

100,00

В т.ч. споживчі кредити

127,09

61,4

до 1 року

31,72

15,3

від 1 до 5 років

36,56

17,7

більше 5 років

58,81

28,4

кредити на нерухомість

75,14

36,3

до 1 року

2,04

1,0

від 1 до 5 років

3,70

1,8

від 5 до 10 років

13,98

6,8

більше 10 років

55,42

26,7

інші кредити

4,84

2,3

 

З табл. 1 видно структуру кре­дитів, наданих банківськими установами домашнім господарствам країни за цільовим спрямуванням і у розрізі строків погашення, яка підтверджує зазначену вище динаміку.

Якщо розглянути цільове спрямування споживчих кредитів домашнім господарствам в розрізі валют, то помітні досить великі розбіжності в їх структурі, які безпо­середньо визначаються об'єктами креди­тування. У суто споживчому кредитуванні майже однаковим попитом користуються кредити у національній валюті (53,5%) і у доларах США (44,2%). Переважно у грив­нях (66%) надаються інші кредити домогосподарствам. Разом з цим у кредитуванні придбання, будівництва та реконструкції нерухомості понад 80% кредитів надаються у доларах США, що пояснюється прагнен­нями громадян захистити себе від ризиків непередбачуваних змін курсу національної валюти [5].

На ранній стадії розвитку споживчого кредиту­вання банки надавали найзначніші обсяги кредитів клієнтам у великих промислових центрах і регіонах, де сконцентровано населення з вищим рівнем дохо­дів. Кредитування населення активізується в умовах існування тіньових доходів у значної частини насе­лення, застосування банками скорингових (спроще­них) процедур оцінювання платоспроможності пози­чальників. Проблема розміщення залучених банками ресурсів набуває особливої актуальності, оскільки в такій ситуації концентрація ризиків може негатив­но вплинути на макроекономічну та фінансову ста­більність.

Усі банківські продукти мають основні об'єднувальні умови їх видачі - мінімальну кількість доку­ментів, потрібних для отримання кредиту, швидкість оформлення (протягом 30 хв.), відсутність поручите­лів, вік позичальників (21-65 років). Умови спо­живчих кредитів майже не змінилися в порівнянні з докризовими: середня переплата за товарний кредит - 30-100% за рік. Максимальна сума кредиту за різ­ними програмами коливається від 10 до 25 тис. грн. За більшістю пропозицій банки декларують «нульо­ву» кредитну ставку - номінальну. У сучасних умо­вах активно використовується щомісячна комісія, яка нараховується на початкову суму кредиту протя­гом усього терміну кредитування. Використання застав з метою забезпечення надійності кредиту не відкидає застосування банками страхування. Стра­хування кредитів надає позичальникові можливість звільнити свою сім'ю від тягаря боргу в разі виник­нення ситуації, за якої він не зможе повернути борг.

Причинами виникнення неплатоспроможності за кредитами споживчого характеру вважаються смерть або повна чи часткова непрацездатність позичальни­ка. За настання іншої ситуації позичальник позбав­ляється можливості регулярно заробляти чи отриму­вати дохід. Тобто основним ризиком для домашнього бюджету боржника приймається його смерть, а до­датковим - непрацездатність. До складу кумульованого ризику неплатоспроможності можна зарахувати ризик безробіття, що в більшості життєвих випадків може спричинити втрату доходу і неможливість по­вернути борг у встановлений термін. Окремим ризи­ком може виступати непередбачена втрата доходу або його нерегулярне отримання боржником.

Сьогодні споживчі кредити - це найбільш масові кредити. Вони, в основному, перераховуються в без­готівковій формі. Відсотки, які повинен сплатити клієнт, на 2-4 пункти нижчі, порівняно з нецільо­вими кредитами готівкою. Незважаючи на загальну тенденцію здешевлення кредитних програм, за сло­вами банкірів, споживчі позики дешевшати не бу­дуть.

Головна ціль споживчого кредитування, як і всієї банківської діяльності, - це створення передумов для зростання кількості поточних рахунків населення в банках як джерела безкоштовних для банків грошових коштів, що можуть бути використані на цілі поточного кредитування у межах залишку на рахунку. Цей залишок коливається час від часу, проте є тим мінімумом, що не використовується клієнтами у результаті їх щоденних трансакцій, й може використовуватись банком згідно з його цілями. Споживче кредитування й широке коло послуг, що пов'язані з ним (наприклад, розрахунково-касове обслуговування, знижки у торгівельній мережі, пластикові картки та ліміти за ними), - лише поштовх у банку, тому що кредит надається саме через поточний рахунок.

На нашу думку, споживче кредитування активно роз­вивається в нашій країні, що позитивно позначаєть­ся на економіці як банківського сектору, так і еконо­міці України в цілому. В системі активних банківських опера­цій важливе місце посідають кредити, які надаються споживачеві на придбання про­дукції, т. б. споживчі кредити. Необхідність існування даного виду кредитів зумовлена постійно зростаючими потребами населення і у деяких випадках тимчасовою відсут­ністю вільних коштів, які можна використати для їхнього вирішення. Така невідповід­ність між потребами та наявними засобами для їх задоволення усувається за допо­могою залучення споживчих кредитів або продажу продукції у розстрочку. Споживче кредитування вирішує багато проблем, які зумовлені не лише вищезазначеним проти­річчям, а й іншими аспектами суспільного життя, пов'язаними зі здійсненням розши­реного відтворення, забезпеченням соці­ально-економічного розвитку країни. Дослідження підтверджують, що спо­живче кредитування має більш високу ефективність порівняно з корпоративним кредитуванням і це пояснюється не лише високою його дохідністю, а й наявністю додаткових доходів, які супроводжують надання споживчих кредитів. При цьому ефективність споживчого кредитування залежить від строків надання і відповідно ефективнішими є короткострокові спожив­чі кредити [5]. Тенденція розвитку споживчого ринку України однозначна: кредити стануть доступнішими, зруч­нішими і вигіднішими. Банки будуть зацікавлені в довготерміновому співробітництві, установленні стабільних і лояльних відносин зі своїми позичаль­никами [2].

Список використаних джерел

1.     Алексеєнко Л. Споживче кредитування в Україні: тенденції та перспективи розвитку / Л. Алексеєнко, С. Гурняк // Наука й економіка.-2011.- №2.- С. 7-10.

2.     Торубка Л. Споживче кредитування в Україні: сучасний стан і напрями розвитку / Л. Торубка // Вісник Університету банківської справи Національного банку України.-2011.-№3.-С. 227-230.

3.     Антипенко Є. Вплив сучасного механізму споживчого кредитування на економіку України / Є. Антипенко, С. Ногіна, Д. Візіренко // Економічний аналіз.-2011.-випуск 8.частина 1.- С. 351-354.

4.     Добрик Л. Споживчий банківський кредит в Україні: ресурсне забезпечення та ефективність / Л. Добрик, Т. Лосєва, І. Онуфрійчук //  Економічний аналіз.-2011.-випуск 8. Частина 1.- С. 369-372.

5.     Дубчак О. Актуальні проблеми підвищення ефективності споживчого кредитування / О. Дубчак // Світ фінансів.-2011.-№4.- С. 47-50.