Космина О. М., Кучер Р. В.

Вінницький національний аграрний університет

ВАЛЮТНИЙ РИНОК УКРАЇНИ

Валютний ринок сьогодні є одним з найважливіших чинників розвитку світогосподарських зв'язків. Він відіграє важливу роль не лише в міжнародній торгівлі, а й взагалі у створенні умов для функціонування економіки в глобальних масштабах. Зрозуміло, що без його динамічного розвитку міжнародна торгівля та міжнародні інвестиції в сьогоднішніх масштабах були б просто неможливими.

Розбудова повноцінного валютного ринку в державі та його ефективне регулювання є необхідною умовою формування відкритої ринкової економіки з усіма необхідними засобами стимулювання роботи суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній сфері. Важлива роль у цьому процесі належить механізму розроблення урядом та ефективної реалізації центральним банком повноцінної валютної політики, що охоплює всі необхідні інструменти впливу на валютні відносини і є одним із найважливіших елементів у загальній системі заходів щодо підтримання макроекономічної і фінансової стабільності та стимулювання економічного зростання.

У сучасних нестабільних умовах досить гостро постає питання щодо подальшої розробки та удосконалення науково-методичних засад функціонування національного валютного ринку. Інтеграція України до світового співтовариства зумовлює необхідність вдосконалення функціонування її валютного ринку як механізму, що забезпечує взаємозв’язок між вітчизняною та світовою фінансовою системою. Таким чином, у результаті підвищення впливу процесів глобалізації на економіку України та в умовах світової фінансової кризи проблеми підвищення ефективності функціонування вітчизняного валютного ринку набувають особливої актуальності [1].

Дослідження валютних ринків завжди перебували в центрі наукових дискусій. Питаннями валютних відносин, зокрема категорії «валютний ринок» в Україні займаються такі науковці і фахівці як А. Бантишев, Ю. Блащук, А. Клименко, Л. Кравченко, В. Кротюк, А. Мороз. Кожен із цих економістів наводить тлумачення валютного ринку за своїм власним баченням.

Національна валютна система є органічною частиною системи грошових відносин окремих держав. Її функціонування регулюється національним законодавством. На його основі встановлюється механізм взаємодії національних і світових валют, спосіб їх конвертованості, рейтинг та механізм регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної валютної ліквідності, золотовалютного запасу, кредитних ресурсів тощо.

Валютний ринок – це система економічних відносин, пов’язаних із купівлею-продажем іноземних валют та платіжних документів, виражених в іноземних валютах.

Валютні операції становлять об’єктивну можливість існування міжбанківських валютних ринків, впливають на їх розміри та структуру, а також зазнають зворотного впливу з боку кон’юнктури та динаміки цих ринків. Основними суб’єктами валютного ринку виступають комерційні банки, які відіграють роль інститутів цього ринку. На основі аналізу ролі і місця комерційних банків на валютному ринку, а також враховуючи найширший асортимент валютних операцій, здійснюваних ними, та особливе місце комерційних банків у системі валютних відносин, у роботі сформульовано функції комерційного банку як головного інституту валютного ринку.

На сьогодні у вітчизняній банківській діяльності валютні операції відіграють важливу роль, а тому банки виступають активними учасниками валютного ринку. Розвиток валютних операцій – досить актуальне питання, оскільки ці операції можуть бути не лише джерелом додаткового прибутку для банків, але й інструментом хеджування (страхування) валютного ризику, механізмом надання додаткових послуг клієнтам банку, значною мірою сприяти підтримці курсу національної валюти, виходу українських банків на міжнародний рівень, збільшенню надходжень до бюджету країни.

До основних функцій міжбанківського валютного ринку належать: забезпечення можливості своєчасного здійснення міжнародних розрахунків; надання можливості страхування валютного ризику; забезпечення змоги диверсифікувати валютні резерви банків, підприємств, держави; визначення і формування попиту і пропозиції на іноземні валюти; регулювання валютних курсів; забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави [2].

Ключова роль центрального банку у системі валютного регулювання обумовлюється як активною участю у здійсненні адміністративного регулювання через нормативно-правову регламентацію окремих сегментів валютних відносин та банківських операцій, так і виключними можливостями щодо застосування економічних важелів впливу на діяльність найактивніших суб’єктів валютних відносин – комерційних банків. Поєднання названих заходів дає можливість центральному банку регулювати різні види валютних операцій банківських установ з метою забезпечення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності та підтримання стабільності валютного ринку [3].

На початку 2010 року на валютному ринку України спостерігалося сезонне зниження активності його учасників як за операціями з купівлі, так і з продажу валюти. Порівняно з груднем попереднього року обсяг операцій на міжбанківському валютному ринку України зменшився на 45,7 %, порівняно з січнем 2009 року – на 23,2 %.

Водночас внаслідок перевищення платежів за зовнішніми борговими зобов’язаннями над обсягами надходжень іноземної валюти до країни сформувався певний валютний дефіцит, що спричиняв девальваційний тиск на гривню.

Для стабілізації обмінного курсу гривні Національний банк України продовжував регулярне проведення інтервенцій з продажу іноземної валюти. При цьому було підтримано платежі НАК “Нафтогаз України” за його зовнішніми контрактами, що сприяло своєчасному розрахунку компанії за імпортований газ. Крім цього, тривало проведення валютних аукціонів із продажу іноземної валюти для задоволення потреб клієнтів банків – фізичних осіб.

Обсяг міжнародних резервів у 2010 року зменшився на 4,6 % і за станом на 01.12.2010 становив 25,3 млрд. дол. США.

З початку 2011 року спостерігалася тенденція зростання обсягу чистих надходжень іноземної валюти від нерезидентів, зокрема за експортно-імпортними операціями та зовнішніми запозиченнями. Водночас на міжбанківському ринку України попит на іноземну валюту дещо перевищує її пропозицію. За цих умов Національний банк України продовжує здійснювати інтервенції як з продажу, так і з купівлі іноземної валюти.

Упродовж 2010 року ситуація на валютному ринку України визначалась перевищенням попиту на валюту над її пропозицією, що пояснювалося значними платежами за зовнішнім боргом та погіршенням умов зовнішньої торгівлі. Відбулося суттєве звуження міжбанківського валютного ринку - обсяг операцій з купівлі-продажу валюти зменшився на чверть. При цьому спостерігалося скорочення валютних надходжень на користь резидентів, що спричиняло зменшення пропозиції валюти на міжбанківському валютному ринку. Водночас відбулося збільшення переказів іноземної валюти нерезидентам для погашення раніше отриманих від них кредитів. Це збільшувало дефіцит іноземної валюти на міжбанківському ринку України, а також посилювало вразливість гривні і збільшувало амплітуду коливань її обмінного курсу. Лише протягом останніх трьох місяців року обсяг надходжень валюти від нерезидентів перевищував обсяг виплат на їх користь, що позитивно позначилось на стабілізації курсу та сприяло зменшенню дефіциту валюти на міжбанківському валютному ринку [4].

Першочерговими заходами для стабілізації валютного ринку повинні стати:

- посилення ролі валютних обмежень у системі валютного регулювання НБУ. Як один з варіантів – позбавлення банків ліцензій на здійснення операцій з іноземною валютою;

- можливість видачі валютних кредитів юридичним особам та посилення контролю за їх поверненням. Зокрема, не надавати валютні кредити установам, підприємствам, організаціям, які не мають постійної виручки в іноземній валюті;

- заборона будь-яких розрахунків на території України в іноземній валюті. Єдиним засобом платежу повинна стати національна валюта.

Таким чином, Україна повинна терміново провести економічні реформи, які відповідали б її статусу країни з ринковою економікою й відповідали б загальним тенденціям розвитку світових ринків. Тому першочерговим завданням є підвищення ліквідності й прозорості фінансового ринку України [5].

Отже, міжнародні валютні кризи і зниження курсу національної валюти стали причиною багатьох проблем на українському валютному ринку. Процес його формування та розвитку потребує не тільки осмислення й оцінки змін, які на ньому відбуваються в контексті еволюції світової валютної системи, але й використання механізмів та інструментів світового валютного ринку. Україна сьогодні майже не представлена на міжнародних валютних ринках. Фундаментальною причиною цього є слабкість національної економіки. Через це НБУ змушений тримати гривню на короткому повідку, оскільки послаблення багатьох обмежень на торгівлю національною твалютою, які ще застосовуються у прямій чи непрямій формах, можуть мати негативні наслідки для її стабільності. Водночас низька частка України в загальному обсязі світової торгівлі не робить необхідною

торгівлю гривнею на великих міжнародних валютних ринках.

Література:

1.Закоморна Н. І. Особливості формування валютної політики в умовах трансформації економіки // Вісник Сумського національного аграрного університету Фінанси, кредит Серія “Фінанси і кредит” - 2010 -№ 1. – С – 101 – 102.

2. Разгуляєв Я. О. Шляхи забезпечення валютної стабільності в Україні // Управління розвитком – 2011 - №9 (108) – С – 106 – 107.

3.Портнова Г. О. Перспективи оптимізації операцій на міжбанківському валютному ринку України // Наукові праці – 2011 – С – 192-193.

4.Пилипенко В. В. Особливості формування валютної політики України в умовах трансформації економіки // Проблемы развития внешнеэкономических связей и превлечения иностранных инвестиций – 2011 – С – 409- 411.

5.Рибаченко К. В. Моделювання сучасного валютного ринку України // Проблемы развития внешнеекономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект – 2011 – С. – 265- 266.