Науковий керівник : Ісар І.В.

Ратошнюк І.М., Стеф’юк Т.Д.

Особливості рейдерства в Україні: проблеми та шляхи їх подолання

Відомо, що через процеси незаконного привласнення чужого бізнесу (рейдерство) пройшла економіка майже всіх розвинених країн світу, страждають від неї й країни що розвиваються. Слід підкреслити, що в Україні це явище набуло надмірного цинізму та агресії. Протягом останніх років рейдерство в Україні перетворилося в справжню суспільну катастрофу, яка загрожує позитивному розвитку української економіки , спричиняє колапс правової системи, висвітлює сумнівні перспективи існування та розвитку в Україні приватного середнього та малого бізнесу[1].

За оцінками експертів інвестиційних компаній щорічний обсяг сегмента поглинань і злиття становить в Україні понад 3 млрд. дол. США , дві третини поглинань мають недружній характер захоплень.

На даний момент в Україні діє щонайменше 40-50 спеціалізованих рейдерських груп, які складаються з досвідчених юристів та економістів , а кількість рейдерських захоплень сягає 3000 на рік. На сьогодні рейдерство в Україні набуло системного характеру, оскільки у 2009-2010 роках до схем протиправного привласнення підприємств почали широко залучатися державні та правоохоронні органи , суди, державна виконавча служба тощо. Отже, слід звернути увагу на таку особливість рейдерства «по-українськи», як наявність відчутної кримінальної складової :протиправні дії дедалі частіше вчиняють із залученням збройних формувань , а інколи навіть працівників правоохоронних органів.

Отже, можна побачити, що проблема рейдерства є досить актуальною і потребує дослідження.

Метою написання є дослідження поняття «рейдерство», визначення та аналіз ознак рейдерської діяльності, визначення особливостей рейдерства в Україні, а саме – передумовйого виникнення та шляхів подолання.

Висвітлення проблеми рейдерства в Україні можна побачити у працях таких вчених, як З. Варналій, І. Мазур, О.Кирєєв, П. Берназ, О. Середа.

Рейдерство як поняття виникло у Великій Британії, і спочатку цим терміном називалися набіги морських суден, що самостійно виконували бойові завдання, зокрема захоплювали торговельні кораблі інших країн.

Рейдерство у сучасному розумінні — недружнє поглинання компаній і перерозподіл власності та корпоративних прав. Словом, рейдерство — це недружнє, поза межами дії цивільного законодавства, спрямоване проти волі власника, захоплення чужого майна на користь іншої особи, встановлення над майном повного контролю нового власника в юридичному й фізичному розумінні з використанням корумпованості чиновників та (або) із застосуванням сили.

Першочерговою причиною попиту на рейдерські послуги вважається початок переходу України до ринкових відносин та активне здійснення «глобального» перерозподілу власності [2]. Останніми роками цей попит стає більш свідомим, організованим та масовим, що зумовлено кількома факторами:

· недосконалістю чинного законодавства, корумпованістю виконавчої та судової влади;

· нестабільністю політичної ситуації та перерозподілом власності між фінансово-промисловими групами;

· імпортом рейдерських технологій, команд та капіталів, щонайперше з Російської Федерації, які вже не можуть знайти там свого призначення у зв'язку з удосконаленням чинного законодавства.

Ринок рейдерських послуг в Україні складається із безлічі середніх та дрібних юридичних фірм, до структури яких входять:

· відділ збору та аналізу інформації;

· юридичний відділ;

· відділ, що безпосередньо працює над реалізацією проектів стосовно недружнього поглинання (рейдери).

Завдання двох перших відділів полягає в тому, щоб зібрати якнайбільше інформації компрометувального змісту. Юристи скрупульозно аналізують отримані документи і розробляють юридичні стратегії дій агресорів щодо компанії-жертви. Відділ, що безпосередньо працює над реалізацією проектів з поглинання, спираючись на результати діяльності двох вищевказаних відділів, розробляє власну стратегію дій. Відсутність необхідної інформації і компрометувальних матеріалів становлять серйозну перешкоду і можуть призвести до відмови від намірів. Отже, конфіденційність інформації і знання чинного законодавства серйозно звужують коло потенційних агресорів, забезпечуючи компанії власний захист.

Цікаво, що середній вік рейдерів – лише 25 років. Зазвичай рейдер отримує від 20 до 50 відсотків вартості проекту. Діє рейдерська структура на основі проектного менеджменту: команду та варіанти атаки добирають під кожний конкретний проект.

Існують такі основні способи захоплення підприємства, як закупівля акцій,проведеннядодаткової емісії акцій, банкрутство, реприватизація, корпоративний шантаж, допемісія, Силове захоплення,здійснення контролю над менеджментом, фіктивне банкрутство, корупція [2].

Ситуація в Україні нагадує часи «пізньої перебудови». Тема корпоративних воєн і недружніх захоплень взагалі характерна для країн з перехідною економікою, де за мінімально затрачених зусиль є можливість миттєво стати власником господарського товариства, за безцінь приватизувати стратегічне підприємство, а за наявності потрібних зв’язків — взагалі привласнити цілу галузь. Але, як і будь-яке інше явище, проблема рейдерства має свої передумови [3].

У країнах з такою економікою, як наша, умови для рейдерства створюються під час приватизування суб’єкта господарської діяльності незаконним шляхом. Сумнівна передісторія приватизації об’єктів, цілковита відсутність ринкової інфраструктури сприяла появі незадоволених міноритарних акціонерів. А це практично увесь набір умов, необхідних для успішного рейдерського захоплення. Рейдер не може здійснити захоплення об’єкта, якщо його корпоративна історія бездоганна й немає ані найменших причин для судових позовів. Рейдер також не зможе атакувати господарське товариство, перекуповуючи акції в міноритарних акціонерів, якщо його власники консолідували 80 — 100% акцій. Наявність корпоративного спору — це все, що потрібно вмілому рейдеру для втілення своїх амбіційних планів захоплення.

Про рівень рейдерства в Україні та його вражаючі масштаби свідчать такі факти:в Україні діє щонайменше 40 — 50 спеціалізованих рейдерських груп, які складаються з досвідчених юристів та економістів;

- рейдерство набуло в Україні системного характеру. Кількість захоплень сягає 3 000 на рік;

- результативність рейдерських атак — понад 90 %;

- за експертною оцінкою, щорічний обсяг сегмента поглинань і злиттів (без приватизації) становить понад 3 млрд дол. США;

- середньостатистична норма прибутку рейдера в Україні, за експертними оцінками, становить близько 1000%;

- українське рейдерство має відчутний кримінальний складник: протиправні дії чиняться із залученням збройних формувань, а подекуди

- навіть співробітників правоохоронної системи тощо.

До замовлення та іноді організації рейдерських дій, що призводять до перерозподілу власності, вдаються окремі потужні промислово-фінансові групи України. Зокрема, в рамках експертного опитування «Центру дослідження корпоративних відносин» бізнес-групу «Приват» назвали найбільшим українським рейдером 100% експертів, групу «Фінанси та кредит» — 54,6%, «Альфа-Груп» — 45,5%.

Отже, катастрофа рейдерства набуває в Україні загальнонаціонального масштабу. На думку членів Антирейдерського союзу підприємців України, така ситуація стала можливою через бездіяльність законодавчої, виконавчої та судової гілок влади щодо усунення рейдерської загрози та відсутність рішучих дій із захисту прав власників.

Рейдери зазвичай мають зв’язки у вищих ешелонах влади або є частиною тієї чи іншої ФПГ. Цей феномен української дійсності ще раз підтверджує тезу про те, що українське рейдерство є, насамперед, корупційним переділом власності, а не процесом економічної оптимізації. Так, наприклад, кошти для фінансування великих операцій з недружнього поглинання залучаються на відкритому фінансовому ринку, зокрема через пайові фонди, що спеціалізуються на скуповуванні акцій і наступної реструктуризації неефективно працюючих підприємств. Західні рейдери сприяють економічному розвитку: вони відсторонюють від управління бізнесом неефективний менеджмент, перешкоджають зловживанням з боку великих акціонерів, реструктурують неефективно працюючі підприємства.

У більшості європейських країн прийнято спеціальні закони проти рейдерів (в Україні їх не те, що не ухвалили — не існує навіть подібних законопроектів). Однак важливо зазначити, що депутати та бізнесмени активно обговорюють проблему й рано чи пізно відповідні законопроекти буде розроблено. Але найважливішим інструментом захисту економіки від рейдерів має бути судова влада [3].

На думку дослідників для ефективної боротьби з рейдеством в Україні варто здійснити такі заходи[2]:

1. Створити ефективну законодавчу базу протидії рейдерським захопленням.

2. Створити депозитарну систему власників акцій підприємствю

3. Розробити законодавчі норми, що захищали б приватну власність і не дозволяли через суди відбирати справедливо придбані активи.

4. В основному рейдери    діють дуже швидко, тому законодавчо треба унеможливити швидку передачу у власність спільних об'єктів.

5. Надати на законодавчому рівні можливість поновлення юридичного статусу незаконно реорганізоваї юридичної особи.

6. Створити відкриті списки судових позовів і судових рішень, що характеризувались рейдерським захопленням підприємств.

Окрім запропонованих заходів також необхідно вжити профілактичних заходів на підприємствах шляхом проведення систематичного юридичного аудиту, а також завчасно підготувати антирейдерський пакет, що містить зведення правил поведінки вразі виникнення загрози захоплення та набір шаблонів процесуальних документів (позову до суду, заяв до правоохоронних органів тощо). Усі ці заходи в комплексі дозволять оперативно відреагувати на рейдерські посягання та унеможливити їх в подальшому .

Список використанихджерел:

1. Варналій З.С. Рейдерство в Україні: передумови та шляхи подолання// Стратегічніпріоритети, №2(3), 2007 р.

2. Бєліков О. Рейдерство в Україні - реаліїсьогодення // Юридичний журнал. -2007. -№4.-С.105-109.

3. Мельник М.І. Організаційно-правовиймеханізмподоланнярейдерства в Україні: cуть та основні напрями вдосконалення // НауковийвісникЛьвівського державного університетувнутрішніх справ,- №2, - 2009.

4. Ростоцька Ю. Рейдерство: прогресуюча хвороба Української економіки[електронний ресурс] / Ю.Ростоцька. – режим доступу: http://www.anti-crime.org/articles.php?ni=16482.