Романова Н. В.

Київський національний лінгвістичний університет

ПОЗИТИВНІ ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ЕМОЦІЇ ТА ЇХНЯ РЕАЛІЗАЦІЯ У НІМЕЦЬКОМОВНІЙ ПАРЕМІСТИЦІ

У науковій психологічній літературі емоція вважається фундаментальною, «якщо вона має свій власний механізм виникнення (специфічний внутрішньо детермінований нервовий субстрат), виражається зовні особливими мімічними чи нервово-мімічними засобами і є особливим суб’єктивним переживанням» [2: 124]. Отже, специфікою фундаментальних емоцій (ФЕ) є наявність такого живильного середовища, що змінює діяльність внутрішніх органів, м’язів обличчя індивіда, активує його нервову систему та психічний досвід відповідно. За критерієм модальності переживання розрізняють п’ять негативних і п’ять позитивних ФЕ. До позитивних ФЕ належать: інтерес, радість, подив, сором, провина [1: 103-195, 342-409]. Своєрідною креативною базою знань носіїв мови про ФЕ є прислів’я й приказки. В них приховано все багатство й розмаїття семантики назв емоцій загалом і позитивних ФЕ зокрема [3: 140-143]. Згідно фактологічного матеріалу [4], зареєстровано 4 із 5 наведених позитивних ФЕ, а саме: інтерес (Neugier – 1), радість (Freude – 16), провина (Schuld – 15), сором (Scham – 2, Schande – 10) – всього 44 паремії. Номінативна мережа емоції сорому репрезентована семантичними синонімами Scham, Schande, що є ознакою відносної однорідності парадигм на рівні їх домінантних і не домінантних репрезентацій. При цьому смислове наповнення Scham перегукується із емоційним станом провини, що має моральний імператив [5: 791].

Хоч назви Scham, Schande, Schuld і є найбільш архаїчні (VIII ст.) у словниковому фонді німецької мови, тут домінує лексема Freude (ІХ ст.). Її глибинна семантика в цілому зорієнтована на емоційно-психічне, біологічне та соціальне. Звичайно, такий поділ є суто теоретичним, адже практично виділити та чітко відмежувати кожний із наведених аспектів феномена дуже складно.

Емоційно-психічне передбачає діалектичний зв’язок радості з горем, які змінюють одне одного: Auf Freud’ folgt Leid. Auf Leid folgt Freud’. Крім того, наведені емоції мають часово-просторову природу (folgt), яка ототожнюються із живою істотою, що рухається в просторі самостійно, завжди у супроводі чогось чи когось: Freud’ und Leid kommt nie allein. Радість може ділитися на частини, які своєю чергою є подвоєнням цієї емоції: Geteilte Freude ist doppelte Freude. Радість ніколи не виражається цілком: Keine Freude ist vollkommen. Формально вона існує як ціле й частина. Частина вміщує ціле, збільшує його обсяг, але не адекватна йому. Радість має найвищий ступінь чистоти, який співвідноситься насамперед із мораллю: Schadenfreude ist die reinste Freude. У паремії Kurze Freud’, langes Leid простежується обернено пропорційний зв’язок між тривалістю емоції радості та емоції горя. У цьому контексті радість можна розглядати як негативно забарвлену емоцію, яка межує із безчестям жінки чи дівчини. Психічне перевантаження – сильне хвилювання чи неспання – є мірою нейтралізації і радості, і найвищої форми її вияву – сміху: Viel sorgen und wachen vertreibt Freude und Lachen. Отже, радість у фокусі емоційно-психічного існує в нерозривному зв’язку з рухом, цілісністю, частиною, часом, простором, кількістю.

Радість у розрізі біологічного апелює до життя як процесу і його оцінки чи то в цілому, чи то на певному його етапі: Wo Freude ist, da ist Gesundheit (Leben). Тут на передній план висувається також проблема ставлення людини до свого біо-соціального віку, який мислиться німецьким етносом як особлива радість зведена до множинності: Auch das Alter hat seine Freuden. Активатором радості може бути запланована чи випадкова (повторна) зустріч із ким-небудь: Wiedersehen macht Freude. Впадає у вічі той факт, що жінка як біологічний вид є джерелом радості маскулінного світу: Ohne Frauen keine Freude. Отже, радість у біологічному вимірі пробуджує в людини жагу до буття, спонукає до оцінки етики віку та ролі жінки в природі.

Щодо соціального, то радість є, з одного боку, мірою статків певних страт суспільства: Arme Leute haben wenig Freude, з іншого боку – нормою поведінки за столом: Bei Tische soll die Freude den Vorsitz führen. У цьому прикладі означений артикль die вказує на те, що поведінка за столом суттєво відрізняється від поведінки в побуті. Die Freude – це саме радість того товариства чи родини, яке / -а зустрічається за столом. Вона тісно пов’язана із конкретною ситуацією, являє собою невід’ємну її частину. Зворотний порядок слів демонструє важливість радості як запоруки здорового харчування, моральне явище. Сюди додаємо також і значущість подарунка, який релевантний параметрам вияву радості: Wie die Gabe, so die Freude. Відповідно до таких міркувань радість можна тлумачити як ситуативно-предметну силу, яка спроможна свідомо керувати людьми, їх міжособистісним спілкуванням, етикетними взаєминами.

Таким чином, виявлено найчастотніші (Freude, Schuld, Schande), найменш поширені (Scham) та поодинокі (Neugier) назви позитивних ФЕ; окреслено смислове наповнення актуалізованої мовної одиниці (die) Freude; виявлено тернарність підвалин її формування; з’ясовано лексико-граматичну специфіку, яка корелює із концептом, поняттям, уявленням радості.

Література:

1. Изард К. Э. Психология эмоций / Изард К. Э. ; пер. с англ. В. Мисник, А. Татлыбаева. – СПб. : Питер, 2008. – 464 с. – (Серия «Мастера психологии»).

2. Кириленко Т. С. Психологія: емоційна сфера особистості: навч. Посібник / Кириленко Т. С. – К. : Либідь, 2007. – 256 с.

3. Романова Н. В. Семантичний та енергетичний аспекти емоцій (на німецькомовному паремістичному матеріалі) / Н. В. Романова // Вісник Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка: наук. журнал / гол. ред. П. Ю. Саух. – Житомир : Вид. ЖДУ ім. І. Франка, 2009. – Вип. 48. – С. 140–145.

4. Beyer H. Sprichwörterlexikon / Horst Beyer, Annelies Beyer. – М. : Высш. шк., 1989. – 392 с.

5. Duden Das Bedeutungswörterbuch / [Hrsg. M. Wermke]. – Mannheim : Dudenverl., 2010. – Bd. 10. – 1151 S.