Політологія/3. Теорія політичних систем

К. політ. н., доцент Скомаровський В.О.

Європейський університет Уманська філія, Україна

Духовна криза і перспективи української держави

Прочитавши історію України, ми можемо зробити певні узагальнення:

1. Історія України переконує нас в тому, що Україна, за тривалий час свого існування, особливо у складі Російської імперії, сприймається як колонія, що створила власного колонізатора, або метрополія, яка опустилася до рівня колонії.

2. Втративши незалежність, Україна намагалася через національно-визвольні війни скинути панування різних загарбників і колонізаторів, але потерпіла поразку.

3. Коли Україна перестала боротися за свою незалежність, несподівано у 1991 році через розвал Радянського Союзу, вона її отримала.

4. Після здобуття незалежності виявилося, що не всі громадяни України вітають соборність і незалежність держави, і навіть деякі з них поступово стали вести боротьбу якщо не за знищення держави, то за знищення її ідентичності: вимагаючи використання колонізаторської мови як другої державної, приниження літературної і культурної спадщини, нищення музичного продукту українців тощо.

Українці, які ідентифікують себе з Україною, не повинні толерантно відноситись до агресивно налаштованої колонізаторської свідомості.

Розвиток української філософії треба розглядати в контексті трагічних сторінок історії України і духовних рис української ментальності, початок формування яких іде з сивої давнини, і оформились у добу Київської Русі. А в класичному варіанті вони були чітко визначені Г.С. Сковородою.

Проаналізуємо проблеми пов’язані з українською філософією. Українська філософія відрізняється від класичної європейської філософії ірраціоналізмом і персоналізмом, в основі яких лежать риси української духовної ментальності: антеїзм, кордоцентризм і екзистенція. Що означають ці терміни? Антеїзм походить від імені античного героя Антея, який черпав свою силу від матінки-землі, кордоцентризм: українці вважали, що інтуїтивна думка породжується в серці, а голова її лише упорядковує, екзистенція: у неспокійні часи українці не могли розпланувати раціонально своє господарство, вони інтуїтивно відчували небезпеку і вимушені зі зброєю в руках обробляти землю. Такий стан переживається самостійно, неповторно і екзистенційно. А об’єднує європейську культуру з українською індивідуальна свобода людини.

Ще з середини 70-х років ХХ століття вважалося, що виникнення української філософії пов’язане з виникненням академічної філософії. Відомий український філософ Д Чижевський пов’язував її виникнення з філософією Г.Сковороди, а сучасний український філософ В. Горський вважав, що українська філософія починається з прийняття християнства у Київській Русі та впливу на неї західноєвропейської культури, що обумовило зміну світогляду українського народу. У зв’язку з цим він відтворив етапи розвитку української філософії: Людини – Бог – перший етап, пов’язаний із прийняттям поглибленням християнсько-філософської культури; другий етап – Людина – Всесвіт, поєднаний з філософією Відродження та Нової Доби; третій етап – Людини – Нація – з питаннями націотворення. Цими проблемами особливо ґрунтовно займалися такі українські мислителі: В Липинський , Д. Донцов, М. Сциборський, П. Полтава, М. Міхновський, Л. Ребет, П. Штепа, Г. Касьянов та інші.

Крім націотворення перед українським суспільством стоїть проблема розбудови сучасної демократії, соціальної правової держави, цінності сучасного гуманізму. Іноді доводиться чути, що цінності сучасного гуманізму творять економіка або політика. Насправді ж гуманізм повинен відповідати сутнісним характеристикам людини, а саме: її свободі, творчості, унікальності, самоцінності, неповторності, як особистості, яка створена за образом і подобою Бога. Ці складні питання може обґрунтувати і дослідити тільки філософія. Саме філософія на кожному історичному етапі свого розвитку визначала критерії гуманізму у кожну історичну добу, впливаючи таким чином на удосконалення політичних режимів і прав.

Отже, перед народом України крім формування громадянського суспільства стоять наступні завдання: подолання розколу і створення єдиної нації, зміцнення демократичних прав і свобод людини і громадянина, розбудова сучасної національно-демократичної цивілізованої держави та зменшення незгоди серед населення України за світоглядними орієнтирами. Захід і центр України ідентифікують себе з європейськими цінностями, а схід і південь, переважно, з духовною спадщиною Радянського Союзу. Для вирішення цих завдань в першу чергу необхідно спиратись на духовну і культурну спадщину українського народу, в тому числі на філософський світогляд, сформований протягом тисячолітньої історії, здолати стереотипи радянського мислення, ідентифікувати себе з українською, а не імперсько-чужою історією, культурною спадщиною та українською мовою.