Психология и социология/ 12. Социальная психология

к.і.н. Слободиська О.А. , Попадюк В.О., Семененко О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Загроза особистої безпеки з соціальних мережах

В епоху глобалізації процесів життєдіяльності нинішнього суспільства, коли інформаційні канали стали невід'ємною системоутворюючюю частиною діяльності людства, все більш актуальним є завдання передачі величезних інформаційних потоків та забезпечення конфіденційності інформації, що передається, а також розмежування прав доступу до неї. В якості основних інформаційних каналів використовуються мережі загального користування, підключитися до яких теоретично може кожний.

За останні п’ять років величезної популярності набули сайти соціальних мереж (англ. – socialnetworksites, скорочено – SNS). Це сайти, що дозволяють користувачам завантажувати інформацію на загальнодоступний профайл, створювати он-лайн список друзів і переглядати профайли інших користувачів. Чимало людей віддають свої персональні дані до таких мереж заради спілкування в Інтернеті. Мільйони людей викладають деталі свого особистого життя на загальний огляд на Facebook, безумовному лідерові серед соціальних мереж і другому за відвідуваністю інтернет-ресурсі світу, що поступається лише пошуковій системі Google. У серпні 2010 р. кількість учасників цієї мережі досягла астрономічної цифри у 500 млн., – це близько 20 % користувачів Інтернету в цілому! Причому половина цих людей відвідують свою сторінку щоденно, у середньому проводячи в он-лайні близько години. Крім Facebook, до найбільших соціальних мереж на сьогодні належать MySpace, Twitter і ВКонтакте (110 млн., 105 млн. і 86 млн. користувачів відповідно) [2, c.35].

Дослідження проведене організацією Physorg в 2009 р. на 45 соціальних мережах виявило «серйозне занепокоєння» з приводу як самих учасників спілкування, так і охорони персональних даних. Близько 90 % сайтів, наприклад, для надання дозволу приєднатися до них необґрунтовано вимагають вказувати прізвище, ім’я або дату народження. 80 % сайтів не спроможні використовувати стандартні протоколи шифрування для захисту конфіденційних даних користувачів від атак хакерів. 71 % сайтів у своїй політиці конфіденційності залишають за собою право на передачу даних про користувачів третім особам [3]. Такий стан речей об’єктивно вимагає розробки певних стандартів поведінки у соціальних мережах, у тому числі й на законодавчому рівні.

Згідно з даними дослідження американського рекрутингового порталу Careerbuilder.com, 53 % опитаних роботодавців у Великобританії підтвердили, що використовують соціальну мережу для перегляду інформації про кандидатів на роботу. Аналогічне дослідження у США показало подібні результати: 45 % респондентів також зізналися, що відбирають кандидатів на роботу за допомогою соціальних мереж. «У наш час грань між особистим і професійним дедалі більше стирається», – стверджує британський фахівець із рекрутингу Луї Купер. Він передбачає, що скоро традиційне резюме перетвориться на певний гібрид профайлів людини у соціальних мережах Facebook та Linkedin плюс посилання, відео й записи на Twitter, що мають відношення до кандидата [1].

Люди часто забувають, що живуть у світі, де необхідно контролювати інформацію про себе. Адже особа в соціальній мережі ніколи не знає, скільки людей її моніторить і хто читає її пости, а також коментарі на інших сторінках. У цьому контексті проблеми з працевлаштуванням – усього лише один зі зворотних боків спілкування в соціальній мережі. У травні 2010 р. американський пошуковий сервіс Retrevo провів опитування серед 1 тис. осіб, що перебували в режимі он-лайн, чи жалкували вони коли-небудь про зміст своїх постів в Інтернеті. 32 % респондентів відповіли ствердно, причому 3 % з них визнали, що необдумані пости зруйнували їхній шлюб або особисті відносини.

Соціальні мережі відстежують діяльність користувачів своїх сайтів та сайтів своїх партнерів по маркетингу. Вони здатні зібратибезпрецедентну кількість вторинної інформації на своїх користувачів, іноді навіть без їхньої згоди. Коли ж цю інформацію збирають державні органи і використовують її для контролю за громадянами, виникає так звана «архітектура вразливості» [4].

На загальнодержавному рівні захистити користувачів соціальних мереж намагається уряд Німеччини. У серпні 2010 р. він схвалив законопроект про захист персональних даних найманих працівників. Зокрема, роботодавцям мають намір заборонити перегляд особистих профайлів здобувачів вакансій у соціальних мережах. Заборона не буде поширюватися тільки на пошукову систему Googleабо професійний сайт Linkedin. Однак експерти вже заздалегідь дійшли висновку, що в разі прийняття такого закону відстежувати його виконання буде вкрай важко.

Література:

1. Дубенко Л. Соціальні мережі: реальні загрози віртуального світу[Електронний ресурс] //Рівненський інформаційний портал «Ого». / 2011. – Режим доступу до статті: http://www.ogo.ua/articles/view/2011-02-23/26490.html.

2. Мечетная Н. Общаяраздевалка / Н. Мечетная // Корреспондент. – 10.09.2010. – С. 35.

3. Ganslandt M. Socialnetworkprivacystandards / M.Ganslandt // Talkstandards. – 2010. – august 13 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.talkstandards.com/social-network-privacy-standards

4. StuxnetUndertheMicroscope: AleksandrMatrosov, EugeneRodionov, DavidHarley — SanDiego (USA), ESET, 2010. — 72 с.