Мехеда Н.Г., Cамойленко В.
Черкаський національний
університет імені Богдана Хмельницького
Актуальність теми зумовлює той факт, що радянська
командно-адміністративна економічна система залишила Україні
неконкурентоспроможний ґрунт для функціонування в сучасних умовах світу. Тим
більше, економічні принципи, методики організації господарської діяльності чи
основні фонди, значно ускладнюють масштабну побудову сучасної ринкової системи.
Останній фактор і буде розглядатися, як той, що, на мою думку, є найбільш
проблематичним.
Підручники та наукові роботи сьогодні активно розкривають
проблематику із даного питання, конструюючи основні напрямки та шляхи
раціонального відтворення основних засобів промислових підприємств України.
Автори книг (Покропивний С.Ф., Шваб Л.І., Гетьман О.О.) висвітлюють загальні
засади, тоді коли інші економісти розглядають певну «систему» відтворення
основних засобів.
Основні засоби – це основа виробництва на будь-якому
промисловому підприємстві: основні засоби приймають безпосередню участь в
процесі перетворення предметів праці в готову продукцію слугує для створення
нормальних умов здійснення виробничого процесу а також зберігання та
переміщення товарно-матеріальних цінностей. [2]
Матеріально-технічна база більшості українських
підприємств перебуває у тяжкому стані, адже підприємства і держава не здатні
самостійно оновлювати свої фонди на «теперішній» («інноваційний») лад.
Працівники і досі застосовують зношене обладнання, застарілі технології
виробництва, велика частка перевезень здійснюються «напівпрацюючим» транспортом
тощо. А отже, головною особливістю проблеми амортизації в сучасній Україні
можна назвати переважне ігнорування морального і часткове ігнорування фізичного
зносу основних фондів.
Згідно із статистичними даними, знос основних засобів у
промисловості складає близько 65%. Найбільший ступінь зносу машин і
устаткування – в кольоровій металургії (75,3%), машинобудуванні і металообробці
(71,4%), хімічній та нафтохімічній промисловості (близько 71%). Такі показники
свідчать про прямий вплив на економічну безпеку країни, адже максимально
допустимий рівень зносу основних засобів для економічної безпеки встановлено в
значенні 50%. Цілком зрозуміло, що і конкурування наших підприємств із 25%-ми
рівня відтворення основних засобів європейських країн не має своїх переваг.
Обладнання в промисловості є громіздким, взаємопов’язаним
технологією і дорогим. Тобто, по-перше, на наявному обладнанні побудовано цілий
виробничий процес, а тому окрема заміна певних «елементів цієї технології»
іноді є просто неможливою. Враховуючи цей факт, а також те, що промисловість працює
і на обладнанні, що поокремо є величезним, правильно виділяти і паралельну
проблему – величезна сума коштів, необхідна для його заміни. Таких коштів
немає. В Україні застосовується метод ігнорування морального зносу і
модернізації та ремонту наявного обладнання для протистояння цій проблемі.
Занепад економіки країни позбавляє підприємств права на
державну підтримку в виході із так званої «кризи застарілого обладнання»,
більше того, держава не здатна подолати навіть цю кризу на рівні власної
інфраструктури (найбільш застаріле обладнання використовується на державних
підприємствах України). Окрім того, сформована ситуація ускладнена відсутністю
дієвого та ефективного механізму часткового компенсування вартості
новопридбаної техніки з боку держави. Так, недостатньо розробленими є
передумови для вдалого функціонування введеного в дію Закону України “Про
стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового
комплексу”, згідно якого передбачено до 40 % державної компенсації вартості
техніки і обладнання, що були поставлені сільськогосподарським виробникам, а
також підприємствам харчової та переробної промисловості. Відповідними
вповноваженими владними структурами не сформовано достатнього фінансового
забезпечення щодо його дієвого виконання, а обсяги наявних коштів, що
передбачено на означені цілі суттєво відрізняються від оптимальних. [3]
Інвестування, як стратегічний шлях до вирішення проблеми,
що розглядається, виступає навпаки - негативним аспектом. Це зумовлено
непривабливістю важкої промисловості у іноземних інвесторів. Згідно із
статистичними даними, більш попклярними є агропромислова,
ресурсно-розвідувальна та харчова галузі. [4]
Сфера науки є також неспроможною вивести Україну на нових
технологічний рівень.
Як висновок, варто основним напрямком підвищення
ефективності відтворення основних фондів в Україні виділити доцільне і
обґрунтоване покращення наявних основних засобів та технологій виробництва та
пошук шляхів відновлення та підвищення інвестиційної привабливості
промисловості країни як з боку держави, так і з боку її суб’єктів. Кредитування
є способом виходу із кризи фінансування відтворення основних засобів.
Список використаних джерел:
1. Гетьман О.О. Економіка підприємства : навчальний посібник / О.О.
Гетьман, В.М. Шаповал. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 488 с.
2. Зборовська О.М. Оптимізація процесів відтворення основних засобів
на промислових підприємствах України // Електронне видання «Ефективна
економіка»
3. Агрес О.Г. Джерела формування та відтворення основних засобів сільськогосподарських
підприємств // Електронне видання
4. Електронний ресурс (Міністерство закордонних справ України) -
http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/economic-cooperation/invest-climat