Экономические науки/15. Государственное регулирование экономикой

Старший викладач Бойко О.О., Клопотюк Ю.А., Кубай І.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Освіта в Україні: стан та перспективи розвитку

Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Зі здобуттям Україною незалежності, з’явилася необхідність у розвитку системи освіти. Станом на сьогодні освіта в Україні досягла високого рівня. Та з кожним роком в ній відбуваються зміни.

Метою є дослідження освіти України її стану та перспектив розвитку.

Порівнюючи освіту України у перші роки незалежності та сьогодні, можна сказати, що вона зазнала суттєвих змін, а саме в якості освіти, способах викладання та ін. До структури освіти України входить: дошкільна освіта, загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, вища освіта, аспірантура, докторантура. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

За останні роки в Україні помітно знижується кількість навчальних закладів. Закриваються школи та вищі навчальні заклади всіх рівнів акредитації (Таблиця 1.1). Наприклад кількість загальноосвітніх навчальних закладів знизилася на 0,4 тис. відносно попереднього року.Якщо розглянути кількість учнів та студентів, то їхня кількість також знизилася, але на незначну кількість. Якість нашої освіти з кожним роком не зростає, а падає, і процес цей, на жаль, неупинно продовжується. Багато дослідників пов’язують зниження якості освіти із рівнем виховання, показники якого на сьогодні значно гірші ніж раніше, та бажанням дітей навчатися.

Таблиця 1.1

Навч. рік	Загальноосвітні навчальні заклади, тис.	Вищі навчальні заклади
		І-ІІ рівнів акредитації	ІІІ-ІV рівнів акредитації
2012/2013	19,7	489	334
2013/2014	19,3	478	325

Якщо розглянути кількість учнів та студентів, то їхня кількість також знизилася, але на незначну кількість. Якість нашої освіти з кожним роком не зростає, а падає, і процес цей, на жаль, неупинно продовжується. Багато дослідників пов’язують зниження якості освіти із рівнем виховання, показники якого на сьогодні значно гірші ніж раніше, та бажанням дітей навчатися.

Реалізація Державного стандарту освіти через так звану парадигму компетентності, профільного навчання, позбавляє освіту її розвивальної функції. Про розвивальну спрямованість освіти тут не йдеться. У загальноосвітній школі останнім часом постійно постає питання про вивчення лише тих предметів, які начебто знадобляться в житті. Тому в одних школах не вивчають, або максимально обмежують вивчення фізико-математичних дисциплін, в інших – гуманітарних. Про українознавство як важливий навчально-виховний предмет взагалі мало хто хоче чути.

Невисока якість середньої освіти автоматично переходить у формі спадщини до вищої школи. В результаті назагал сьогодні вища школа готує в кращому випадку споживачів і користувачів, а не тих, хто має стати висококваліфікованими фахівцями, рушіями прогресу. Як наслідок, попри високий відсоток випускників вищої школи, який зрівняний з багатьма розвиненими країнами, в усіх без винятку галузях вкрай не вистачає кваліфікованих фахівців, зокрема це стосується і юристів, і економістів. Типовим стало явище, коли у ВНЗ, переважно недержавної форми власності, навчаються особи, які за рівнем свого розвитку не спроможні сприймати, тим більше засвоювати, навчальну інформацію.

Для того щоб підвищити ефективність навчання в Україні щорічно проводяться моніторинг якості загальної середньої освіти за результатами навчання учнів у початковій та основній школі. Вони проводяться у вигляді контрольної роботи, що містить питання відповідно до навчальної програми. Ще важливим інструментом оцінювання якості освіти стало незалежне оцінювання . Саме воно полегшило можливість вступити до ВУЗу. Після чого кількість студентів у вищих навчальних закладах збільшилася. Якщо порівняти 341,3 тис прийнятих студентів до вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівні акредитації у 2012/1013 навчальному році та 348 тис – у 2013/2014 навчальному році, можна побачити, що ці зміни досягають 6,7 тис студентів.

Важливу роль у розвитку освіти відіграє наука. Заслуговує на увагу те, що при зменшенні чисельності працівників найвищої кваліфікації в наукових організаціях зростає їхня загальна чисельність в країні хоча незначними темпами. Оцінивши дані, було отримано результат, що докторантів станом на 2013/2014 навчальний рік 1831, що на 1 % більше порівняно з 2012/2013 навчальним роком.Та нажаль кількість аспірантів зменшується, станом на 2013/2014 навчальний рік, їхня кількість становить 31482 особи, що на 6,5% менше у порівнянні з 2012/2013.(Таблиця 1.2)

Таблиця 1.2

Рік	Кількість аспірантів	Кількість докторантів
2012/2013	33640	1814
2013/2014	31482	1831

Україна традиційно вважається державою з вагомим науковим потенціалом, визнаними у світі науковими школами, розвиненою системою підготовки кадрів. Виявлено, що після здобуття Україною незалежності відбувалося постійне скорочення чисельності працівників наукових організацій. На фоні загальної тенденції скорочення чисельності виконавців наукових досліджень і розробок (дослідників, техніків і допоміжного персоналу) питома вага докторів і кандидатів наук зростала. Слід зазначити, що з року в рік продовжує зростати чисельність фахівців вищої кваліфікації, які працюють у різних сферах економіки України.(Таблиця 1.3)

Таблиця 1.3

	2012	2013
Кількістьорганізацій, яківиконуютьнауковідослідження й розробки	1208	1143
Чисельністьнауковців,осіб	82032	77853
Чисельністьдокторівнаук в Україні, осіб	4489	4533
ЧисельністькандидатівнаукУкраїні, осіб	15963	15919

Отже, з урахуванням наведених вище положень і оцінок основними завданнями з розвитку української освіти на сучасному етапі є:

– забезпечення високої якості вітчизняної освіти відповідно до потреб сталого розвитку держави та з урахуванням європейських і світових досягнень;

– організація на державному рівні системної роботи з формування у школярів та студентів демократичних, моральних та національно-духовних цінностей;

– оновлення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації учительських, науково-педагогічних та керівних кадрів сфери освіти;

– підвищення престижу професії викладача, створення дієвих матеріальних стимулів до педагогічної праці;

– ґрунтовне реформування наукової та науково-технологічної сфери з метою ефективного використання інтелектуального потенціалу науковців, забезпечення належного рівня наукової діяльності у вищій школі, створення умов для інноваційного розвитку держави;

– внесення змін і доповнень до чинного законодавства України про освітню, наукову і науково-технічну діяльність;

– неухильне забезпечення фінансування науки і освіти на рівні, визначеному законом.

Література :

1. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

2. Закон України про освіту: за станом на 27 берез. 2014 р./ Верховна Рада України.- від 04.06.91 ВВР.- 1991, N 34.- ст.452

3. Освіта в Україні[Електронний ресурс].- Режим доступу:http://uk.wikipedia.org/wiki/