аналіз витрат державного бюджету на освіту

Анотація. В статті проаналізовано динаміку витрат державного бюджету України на освіту та їх питому вагу в загальному обсязі видаткової частини за 2010-2012 рр.

Актуальність теми. На сьогодні державна турбота про освіту - це турбота про створення потенціалу економічного зростання як найважливішого фактору у забезпеченні національної безпеки та добробуту країни, благополуччя кожного громадянина. Саме фінансові вкладення в освіту визнаються одними з найважливіших інвестицій у людський капітал. Необхідність збільшення обсягів бюджетних коштів, що вкладаються у розвиток освіти, спричинена завданнями підвищення ефективності та конкурентоспроможності економіки, структурними зрушеннями у сфері зайнятості, що визначають постійну потребу у підвищенні кваліфікації та підготовці кадрів, зростанні їх професійної мобільності. Існування зазначених факторів спричиняє необхідність пошуку нових підходів до вирішення питань бюджетного фінансування освіти як важливої складової людського капіталу. Проблема бюджетного фінансування освіти в Україні є комплексною і потребує відповідей на головні питання: наскільки ефективно використовуються бюджетні кошти та як найбільш ефективно розподілити виділені обсяги бюджетних ресурсів.

З огляду на окреслені проблеми, мета дослідження полягає в розкритті та аналізі видатків державного бюджету на освіту в Україні.

Заслуговує на увагу дослідження з питання бюджетного фінансування системи освіти вітчизняних науковців: Величко А., Калько І., Каленюк І., Затуренської В., Дарманського М., Борбо А. і Жовтяка Є. та інших, а також російських вчених та практиків Селюкова А., Андієва М., Куркіна Є., Балихіна Г., Лівшиця В.

Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями [1].

Видатки на науку, освіту, охорону здоров'я, культуру належать до поточних видатків бюджету. Названі галузі практично не мають доходів і свою діяльність провадять на основі видатків відповідних бюджетів. Розміри видатків на їх утримання визначаються спеціальними документами – кошторисами.

Уряд бюджетний тягар переклав на вищі навчальні заклади через так званий спеціальний фонд, тобто те, що заробляли самі навчальні заклади. Як відомо, спеціальний фонд формується за рахунок надання послуг, оренди, виконання науково-прикладних розробок, ведення господарчих робіт, отримання плати за навчання. У 2010-2011 рр. спеціальний фонд держава "привласнила" собі. Так, згідно з п.15 статті 6 Проекту Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" [3], сказано, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України є "власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, зокрема орендна плата за користування майном Національної академії наук України і галузевих академій наук та 50 % орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, кошти за користування установами банків тимчасово вільними коштами вищих та професійно-технічних навчальних закладів, розміщеними на вкладних (депозитних) рахунках". Як наслідок, можна спрогнозувати зростання плати за навчання, що, своєю чергою, спричинить соціальне напруження [9, с.365].

Проблема об'єктивного визначення обсягів фінансування залишається актуальною, оскільки нормативний метод фінансування освіти створює передумови для раціонального використання коштів державного бюджету і забезпечення якості підготовки спеціалістів на рівні вимог освітнього стандарту [8, с.223].

За останні шість років зменшується кількість студентів І-ІІ рівня акредитації, відповідно – зменшується кількість самих закладів. Так за цей період кількість студентів зменшилась на 143 тис. осіб, а ВНЗ – на 101. Якщо у 2007/08 рр. на один ВНЗ І-ІІ рівня акредитації припадало в середньому 834 студенти, то в 2011/12 рр. це число становить приблизно 693 студенти (табл.1) [9, с.365].

Таблиця 1

Вищі навчальні заклади в Україні

Роки	Кількість закладів		Кількість студентів у закладах, тис.		Прийнято студентів, тис.		Випущено фахівців, тис.
	І-ІІ РА*	ІІІ-ІVРА	І-ІІ РА	ІІІ-ІVРА	І-ІІ РА	ІІІ-ІVРА	І-ІІ РА	ІІІ-ІVРА
2007/08	606	345	505,3	2203,8	169,2	503	142,7	372,4
2008/09	570	350	468,0	2318,6	151,2	507,7	137,9	413,6
2009/10	553	351	441,3	2372,5	142,5	491,2	134,3	468,4
2010/11	528	353	399,3	2364,5	114,4	425,2	118,1	505,2
2011/12	511	350	354,2	2245,2	93,4	370,5	114,8	527,3
2012/13	505	349	361,5	2129,8	129,1	392	111	543,7

Примітка: РА* - рівень акредитації.

Кількість студентів ІІІ-ІV рівня акредитації не значно збільшувалося до 2011 р., проте з 2011 по 2013 рр. помітним є скорочення як кількості ВНЗ, так і кількості студентів.

Зазначимо, що видатки бюджету - це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням [7].

Видатки відображають економічні відносини, що виникають у зв’язку з використанням фінансових ресурсів держави. Вони здійснюються за допомогою витрат, що являють собою інструмент обміну грошового фонду держави на конкретні суспільні послуги для досягнення добробуту населення країни.

На освіту у 2010 р. використано 21554,3 млн. грн. (рис.1), зокрема за загальним фондом – 14776,1 млн. грн., або 98,3 % річного плану. За 2010 рік вони зросли на 6404,6 млн. грн., або на 42,3 % порівняно з минулим роком. Їх питома вага у ВВП порівняно з 2010 роком зросла до 2,27 % у 2011 р., а у загальній структурі видатків державного бюджету збільшилась до 8,9 % у 2011 р. [4]

Рис. 1. Динаміка видатків державного бюджету на освіту за 2010-2012 рр.

У 2011 р. на освіту використано 23925,7 млн. грн., у  тому числі за  загальним фондом – 16523,0 млн. грн., або 99,4 % річного плану. Видатки на освіту за 2011 р. зросли на 2371,4 млн. грн.,або на 11 % порівняно з 2010 р. Їх питома вага у ВВП порівняно з 2010р. зросла. до 2,62 % у 2011 р., а у загальній структурі видатків Державного бюджету збільшилась до 9,9 % у 2012 р. [5]

Видатки державного бюджету на освіту у 2012 р. становили 28807,5 млн. грн., у тому числі за загальним фондом – 20238,6 млн. грн. Порівняно з минулим роком вони були збільшені на 20,4 %, або на 4881,9 млн. грн. [6]

Тепер проаналізуємо питому вагу видатків на освіту в загальному обсязі видаткової частини державного бюджету за 2010-2012 роки (табл.2).

За результатами табл.2 можна побачити, що в 2011 році питома вага видатків на освіту складає 9,9%, що на 1% більше ніж в 2010 році. В 2011 році спостерігається зменшення питомої ваги видатків на освіту відносно 2010 року на 0,4%.

Таблиця 2

Виконання державного бюджету за видатками та питома вага освіти в загальному обсязі видатків за 2010-2012 рр., млн. грн.

Показники	2010 рік		2011 рік		2012 рік
	сума	питома вага, %	сума	питома вага, %	Сума	питома вага, %
Всього видатків	241490	100	242437	100	303589	100
з них:
Загальнодержавні функції	21769	9,0	24850	10,3	34694	11,4
Оборона	11733	4,9	9663	4,0	11341	3,7
Громадський порядок, безпека та судова влада	24871	10,3	24159	10,0	28571	9,4
Економічна діяльність	38693	16,0	33294	13,7	36030	11,9
Охорона навколиш-нього природного середовища	2230	0,9	1824	0,8	2293	0,8
Житлово-комунальне господарство	444	0,2	271	0,1	844	0,3
Охорона здоров´я	7366	3,1	7535	3,1	8759	2,9
Духовний і фізичний розвиток	2918	1,2	3217	1,3	5166	1,7
Освіта	21554	8,9	23926	9,9	28808	9,5
Соціальний захист та соціальне забезпечення	50798	21,0	51518	21,3	69311	22,8
Кошти, що передаються до бюджетів інших рівнів	59114	24,5	62180	25,6	77766	25,6

Отже, недостатня ефективність державних видатків на освіту зумовлена

низкою чинників, основними серед яких залишаються вади організаційно-управлінської структури галузі. Як показує аналіз видатків зведеного бюджету за економічною структурою, понад 90 % державних інвестицій в освіту спрямовується на поточні видатки, з них – переважна частина – на виплату заробітної плати та нарахування на неї, які зростають внаслідок інфляційних процесів. Така структура видатків не забезпечує достатньої можливості для перерозподілу ресурсів на користь тих, які безпосередньо визначають якість освітніх послуг (підвищення кваліфікації освітян, розширення та оновлення ресурсної бази навчальних закладів, впровадження новітніх технологій) та сприяють вдосконаленню освітньої інфраструктури (наприклад, завдяки підвищенню транспортної доступності навчальних закладів для дітей з віддалених районів).

Висновок. Подальший розвиток освітніх інвестицій має ґрунтуватися не на простому нарощуванні видатків, а на підвищенні їх ефективності з метою забезпечення належної якості освітніх послуг та можливостей рівного доступу населення до їх отримання впродовж всього життя. Саме тому майбутні реформи мають стосуватися державного механізму розподілу ресурсів та загального управління галуззю освіти, забезпечити розширення повноважень місцевих органів управління та формування належної доходної бази для фінансування освітніх послуг. Поширення приватних платежів населення за освітні послуги потребує державного регулювання, оскільки їх значні обсяги не лише призводить до існування нерівності, а й перешкоджають ефективному управлінню ресурсами на рівні відповідних закладів.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про освіту" від 23 травня 1991 р., № 1060 – ХІІ. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www. zakon.rada.gov.ua.

2. Закон України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 р., № 2984-ІІІ із змінами та доповненнями. – К.: Вид-во "Атіка", 2004. – 42 с.

3. Закон України "Про Державний бюджет на 2010 рік" вiд 27.04.2010 р., № 2154-VI.

4. Висновки щодо виконання Державного бюджету України за 2010 рік // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/1462353.

5. Висновки щодо виконання Державного бюджету України за 2011 рік // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/16728123.

6. Висновки щодо виконання Державного бюджету України за 2012 рік // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/category/412.

7. Герасименко Г.В. Інвестиції в освіту як напрям управління якістю людських ресурсів в Україні // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://library.kpi.kharkov.ua/Vestnik/2011_5/statti/Gerasimenko.pdf

8. Ілляшенко Т.О., Радіонова О.І. Проблеми та перспективи фінансування освіти і науки в Україні в умовах економічної кризи // Механізм регулювання економіки. – 2012. - № 1. – С.223-228.

9. Комарчин О.В., Скоропад І.С. Витрати державного бюджету на освіту // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. − Вип. 21.7. – С.364-369.