Писаний В. А.

Організаційні основи фінансової безпеки банківської установи

Харківський національний економічний університет, Україна

Постановка проблеми. В умовах ринкової економіки функціонування будь-якого господарюючого суб'єкта пов'язано з різноманітними ризиками. Частина з них визначається об'єктивними факторами - раптовими змінами кон'юнктури попиту та пропозиції, недостатньою кваліфікацією власного персоналу, форс-мажорними обставинами тощо. Специфічні умови трансформації вітчизняної економіки, а також галузева специфіка функціонування кредитно-фінансових організацій значно збільшують ймовірність негативної реалізації подібних ризиків. Для профілактики та відображення зазначених загроз будь-яка кредитно–фінансова організація змушена постійно займатися проблемою забезпечення власної безпеки, до якої фінансова безпека входить у якості функціональної складової.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам фінансової безпеки у банківській сфері присвячені роботи багатьох вітчизняних та закордонних вчених і практиків: О. Василика, В. Вітлінського, А. Гальчинського, А. Даниленка, О. Дзюблюка, О. Заруби, Т. Ковальчука, Н. Костіної, І. Лютого, А. Мороза, П. Нікіфорова, А. Пересади, О. Пилипченка, М. Пуховкіної, М. Савлука, О. Шарова, А. Вагнера, С. Міля, І. Фішера, М. Фрідмана та багатьох інших. Разом з тим, незважаючи на підвищений інтерес до проблем забезпечення фінансової безпеки банківської системи, та на відносне зростання в останні часи відповідних публікацій, які присвячені питанням загроз, методик їх виявлення, організаційні аспекти формування фінансової безпеки банків досі не отримали комплексного теоретичного підгрунтя. Все це обумовлює актуальність дослідження в цьому напрямку.

Постановка завдання. Метою статті є узагальнення організаційних основ формування фінансової безпеки банківських установ.

Виклад основного матеріалу дослідження. Гарантування безпеки банківської діяльності є одним із важливих питань розроблення банками України стратегії та програм щодо забезпечення їх ефективної діяльності. Сутність фінансової безпеки кредитної установи полягає в забезпеченні організаційних, технічних та профілактичних заходів, що сприяють якісної захисту інтересів банку, забезпеченню зворотності кредитів, зростання ліквідності активів, збільшення статутного капіталу, збереження матеріальних цінностей тощо.

Значна кількість проблем у сфері забезпечення фінансової безпеки банків призводить до зниження ефективності їх діяльності. Основними проблемами, на думку авторів [1,2,3], є такі: банки приділяють недостатню увагу контролю над ризиками; сповільнена реакція на виникаючі кризові ситуації; нездатність здійснювати ефективне фінансове управління.

Втрата контролю над станом зовнішнього і внутрішнього середовищ обумовлює розвиток кризових ситуацій у банку. Головною проблемою є те, що часто про необхідність забезпечення фінансової безпеки згадують тоді, коли вже неможливо уникнути виникнення кризи. Натомість, проведене дослідження довело, що до функцій системи забезпечення фінансової безпеки банківських установ належать:

визначення потенційних проблем – до їх складу входять такі параметри, як ідентифікація проблеми, оцінка її масштабів, визначення факторів, які призвели до виникнення проблеми і можуть погіршити ситуацію;

усунення проблем – вибір необхідних важелів впливу на проблему, а також визначення методів її усунення;

контроль результативності – аналіз ефективності здійснених заходів і повторна перевірка на наявність даної проблеми;

забезпечення ефективного фінансового управління – здійснюється шляхом використання відповідного фінансового інструментарію та специфічних методів фінансового управління.

Реалізація функцій фінансової безпеки банківської установи вимагає її раціональної організації.

Узагальнення численних наукових джерел дозволило визначити, що організаційна система фінансової безпеки банку базується на таких принципах:

1. Мінливості. Будь-який банк у результаті здійснення помилок у фінансовій і управлінській сферах може стати жертвою кризи. Цей принцип пояснює необхідність здійснення діагностичних, а також превентивних заходів щодо забезпечення стабільної й ефективної діяльності.

2. Об’єктивності. Аналітик, який оцінює вірогідність зниження рівня фінансової безпеки, а також вірогідність виникнення кризової ситуації, повинен робити це на основі певної методики аналізу, а не виходячи зі своїх суб’єктивних міркувань.

3. Обачності. Передбачає формування думок, здійснених в умовах невизначеності, щоб уникнути завищення або заниження вірогідності настання кризи, або порушення фінансової рівноваги.

4. Безперервності й оперативності. Процес забезпечення фінансової безпеки банку повинен здійснюватись на постійній основі, що дозволяє своєчасно відреагувати на появу негативних факторів внутрішнього та зовнішнього середовища

5. Конфіденційності. Результати діагностики вірогідності настання криз і зниження фінансової стійкості мають бути комерційною таємницею банку, оскільки розголошення даних може викликати негативну реакцію клієнтів, партнерів, контрагентів та інвесторів.

6. Комплексності та системності. Оскільки фактори, які спричиняють зниження рівня фінансової безпеки банку, обумовлюються різними причинами, необхідно оцінювати фінансову ситуацію як взаємодію комплексу змінних усередині організації, відстежуючи при цьому вплив зовнішнього середовища і зміни його стану.

7. Явності інтерпретації результатів. Результати аналізу та рекомендації щодо забезпечення фінансової безпеки банку мають бути чіткими та ясними, щоб уникнути неправильного їх розуміння, і, як наслідок, помилкових дій з боку керівництва.

8. Альтернативності варіантів розвитку. В умовах нестабільності зовнішнього середовища розвиток майбутніх подій практично завжди має альтернативний імовірнісний характер. Існує безліч можливих результатів ухваленого рішення з різною вірогідністю їх настання. Тому, ухвалюючи рішення про вибір можливого варіанта усунення кризової ситуації, слід враховувати можливість багатоваріантного розвитку подій. Який з варіантів отримає розвиток, є невідомим заздалегідь фактом. Отже, необхідно розробляти декілька варіантів антикризових заходів і мати в запасі відповідні ринкові стратегії, як мінімум, оптимістичну, найбільш вірогідну та песимістичну.

9. Дотримання компромісу між ступенем ризику і очікуваними результатами (принцип виправданого ризику). Багатоваріантність розвитку подій пов’язана з ризиком, який викликаний тим, що неможливо передбачити як всі можливі варіанти розвитку подій, так і вірогідність їх виникнення (фактор невизначеності). Отже, існує вірогідність ухвалення неправильного рішення. При цьому орієнтація на інноваційний розвиток, на агресивну ринкову стратегію пов’язана з підвищеним ризиком. Проте виграш у разі успіху може бути більш значним, тим самим він компенсує високу ризикованість. У ринковій економіці спостерігається прямо пропорційна залежність між результатом і рівнем ризику. Іншими словами, з ряду можливих альтернативних варіантів результат з великим очікуваним доходом є і найбільш ризикованим. У той же час необхідно відмітити, що ця залежність у загальному випадку має нелінійний характер і часто не завжди така однозначна. Її основу становить діагностика фінансового стану банку та його ризиків, застосування необхідних превентивних і антикризових заходів, а також здійснення контролю на всіх етапах роботи системи й оцінка її ефективності.

Слід зазначити, що впровадження організаційної системи в практичну діяльність банківських установ дозволяє виявляти боротися з реальними причинами криз, а не їх наслідками. У той же час існування фіктивних і навмисних кризових ситуацій практично неможливо спрогнозувати. Дані види не є нормальними з погляду функціонування банку. Вони генеруються самим банком, що суперечить логіці функціонування системи, оскільки вважається, що банки прагнуть уникати кризових явищ з метою забезпечення стабільності та ефективності своєї роботи.

Крім того, у разі навмисних дій з метою створення кризової ситуації система фінансової безпеки зіткнеться з рядом перешкод для її нормального функціонування – фальсифікацією даних фінансової звітності, саботажем результатів аналізу з боку осіб, зацікавлених у створенні кризи, ігноруванням сигналів від окремих підсистем системи фінансової безпеки, маніпулюванням даними та ін.

Тому означена система працюватиме з реальними кризовими ситуаціями – тими, що були викликані об’єктивними внутрішніми або зовнішніми факторами за відсутності злого наміру з боку самого банку. Система призначена для використання усередині банку, а не зовнішніми аналітиками, оскільки вона передбачає доступ до конфіденційної інформації.

Організаційне забезпечення безпеки банку може покладатися на спеціалізовані фірми, що надають послуги безпеки, на структурні підрозділи банку відповідно до їх спеціалізації, а також на спеціально створені підрозділи служби безпеки банку.

Підрозділ безпеки у банках створюється відповідно до сфер, напрямків діяльності банків, завдань безпеки та форм її організації. Крім того, на структуру підрозділу впливатимуть можливості банку, обсяг операцій, які він проводить, політика керівництва банку щодо організації безпеки. Структура підрозділу (служби, управління, департаменту) безпеки може бути такою:

керівник підрозділу;

експертна група для оперативного вирішення проблем, що раптово виникають (може складатися з 3—4-х працівників, як правило, фахівців у справі юриспруденції та банківських технологій);

підрозділ охорони (може включати групи: охорони території і об’єктів, інкасації, особистих охоронців, технічних засобів охорони);

інформаційно-аналітичний підрозділ (може включати групи: збирання інформації, обробки інформації, зв’язків із пресою, технічну);

підрозділ захисту інформації (може включати групи: режиму; психологічного контролю; зовнішнього захисту — для взаємодії з правоохоронними органами, підрозділами безпеки інших банків, охоронними та детективними фірмами, органами влади; фінансової безпеки; технічну).

До функцій підрозділу безпеки банку слід віднести наступні:

адміністративно-розпорядницька - реалізується через розроблення, встановлення і підтримання у банку різних режимів безпеки, визначення повноважень, прав, обов’язків і відповідальності службовців банку з питань забезпечення безпеки;

обліково-контрольна - забезпечується організацією своєчасного виявлення реальних і потенційних загроз діяльності банку, контролю за джерелами таких загроз та несприятливими для банку ситуаціями і факторами; виявлення критичних напрямків фінансово-комерційної діяльності банку; накопичення інформації з проблем забезпечення безпеки банку;

соціально-кадрова - реалізується через участь підрозділу безпеки у підборі, перевірці і розстановці кадрів; виявлення негативних тенденцій у колективах підрозділів банку, можливих причин та умов виникнення соціальної напруги; попередження і локалізації можливих конфліктів; формування у службовців банку почуття відповідальності за забезпечення безпеки банку;

організаційно-управлінська - реалізується за допомогою організаційного, матеріально-технічного і технологічного забезпечення режимів безпеки у банку;

методична - реалізується через виявлення, накопичення і впровадження у банку позитивного досвіду з проблем банківської безпеки; організацію навчання працівників банку з питань безпеки; розроблення методик роботи персоналу банку і підрозділу безпеки щодо забезпечення безпеки проведення банківських операцій;

інформаційно-аналітична - забезпечується шляхом цілеспрямованого збирання, накопичення, обробки і розподілу відповідної інформації; створення для цього необхідних технічних і програмних засобів.

Побудова організаційної структури служби безпеки банку повинна відбуватись із врахуванням наступних етапів [4, с. 209]:

1. Аналітичний. На цьому етапі здійснюється вивчення вимог до побудови організаційної структури згідно з наміченою стратегією економічної безпеки банку. Здійснюється розподіл організації по горизонталі на широкі блоки, які відповідають найважливішим напрямам діяльності щодо забезпечення безпеки. При побудові організаційної структури служби безпеки банку слід враховувати, що діяльність підрозділів служби безпеки банку базується на принципі подвійного підпорядкування: управління діяльністю підрозділів служби безпеки покладається на керівника банку, тоді як методичне їх забезпечення — на службу безпеки банку, а саме на її керівника.

2. Проектний – полягає у розробці нової структури служби безпеки банку. На цьому етапі встановлюється співвідношення повноважень різних посад із забезпечення безпеки банку та вибирається тип організаційної структури  залежно від підпорядкованості рівнів та ланок управління: (лінійна; функціональна; лінійно-штабна; лінійно-функціональна; матрична). У кожному конкретному банку існує своя особлива організаційна структура залежно від масштабів і завдань діяльності, затвердженого штатного розпису тощо.

Отже, враховуючи вищевикладене, можемо сформулювати визначення організаційної системи фінансової безпеки банку так: це сукупність послідовних взаємопов’язаних діагностичних, інструментальних і контрольних заходів фінансового характеру з боку спеціальних підрозділів банку або спеціалізованих фірм, які повинні оптимізувати використання фінансових ресурсів, забезпечити належний їх рівень і нівелювати вплив ризиків внутрішнього й зовнішнього середовищ.

Висновок. Таким чином, організаційну систему фінансової безпеки слід розглядати як частину системи банківського менеджменту, що дозволяє здійснювати постійний контроль за ризиковим середовищем банку і ухвалювати своєчасні й обґрунтовані рішення. Її дія повинна ґрунтуватись на принципах мінливості, обачності, об’єктивності, безперервності і оперативності, конфіденційності, комплексності і системності, явності в інтерпретації результатів, що дозволить забезпечити стабільну, безкризову й ефективну діяльність банку.

Література

1. Алешин А.П. Техническое обеспечение безопасности бизнеса / А.П.Алешин. – М.: АМФОРА, 2006. – 124 с.

2. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення): Монографія / О.І. Барановський. – К.: Київський нац. торг.-екон. ун-т, 2009. – 250 с.

3. Ильяшенко С.И. Составляющие экономической безопасности предприятия и подходы к их оценке / С.И. Ильяшенко // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 3. – С. 13 – 19.

4. Різник Н.С. Оцінка та шляхи забезпечення економічної безпеки банку / Н.С. Різник, І.А. Воробйова // Економічні науки. Серія «Облік і фінанси». Збірник наукових праць. Луцький національний технічний університет. - Випуск 5 (20). – Ч. 2. – Редкол.: відп. ред. д.е.н., професор Герасимчук З.В. – Луцьк, 2008. – 368 с.