Экономические науки /5.Управление трудовыми ресурсами

К. е н. Лаговський В.В.

Національний університет державної податкової служби України

Методологічні основи побудови економіко-математичних моделей формування пропозиції послух праці

Ринок праці є однією із складових частин ринкової системи. Від того яким буде його стан та перспектива розвитку сьогодні залежить не тільки стан економіки в майбутньому, але і рівень життя населення та соціальної напруги в державі.

Аналіз наукових праць показує необхідність подальшої розробки методології побудови економіко-математичних моделей формування пропозиції послуг праці на основі механізму мотивації особи до трудової активності.

У сучасних умовах мова про абсолютну відсутність будь-яких інших засобів існування, крім заробітної плати вже не ведеться. Потреба в продажу послуг праці виникає тоді, коли доходу з інших джерел недостатньо для одержання всіх необхідних для життя засобів або коли особа має інший, нематеріальний інтерес до найманої праці. Важливе значення має і той факт, що пропозиція послуг праці формується на більш ширшій базі, ніж та, що має чисто економічний характер.

Процес формування пропозиції послуг є результатом інтеграції трудової поведінки окремих осіб. З іншого боку, на кожну особу впливають як зовнішні, так і внутрішні стосовно неї фактори, зокрема, не тільки економічні, але й морально-психологічні, що буде викликати як реакцію певну трудову поведінку. Поява різних форм власності, різних форм найму робочої сили, значна диференціація доходів, наявність різних джерел доходу, територіальна мобільність, покращення інформаційного забезпечення на ринку праці можуть знайти своє відображення як фактори впливу на пропозицію послуг праці через реакцію трудової поведінки особи.

Перелік факторів, що формують конкретні рівні трудової активності, містить наступні групи [1, 2]: економічні; соціально-демографічні; демоекономічні; соціо-психологічні. Усі перелічені групи можуть бути відображені в економіко-математичній моделі. Зокрема, це можна зробити на підставі того, що вони дають можливість розбити усе населення на деякі соціально-професійні групи. Але вони не дають можливості визначити в повній мірі мотиви трудової активності. Детально прояви активності знаходять своє відображення на соціальному, психологічному, особистісному і поведінковому рівнях. Головним стержнем трудової активності особи є мотивація.

Трудова поведінка є вираженням того, як працівник розуміє дійсність, у який спосіб визначає своє місце в системі суспільного виробництва і конкретного соціального середовища, що він вважає найбільш значущим для реалізації своїх професійних цілей. Працівник мотивує свою поведінку, пропускаючи зовнішні фактори крізь призму своєї свідомості. В підсумку лише через систему мотивації він включається в певний контекст соціальної дійсності [2]. Коротко кажучи, трудова поведінка особи формується на основі системи мотивацій, яка є результатом взаємодії суб’єктивних сил і об’єктивних факторів. На поведінку особи в процесі трудової діяльності впливає комплекс факторів, що є мотиваторами і які спонукають її до діяльності.

Людина як об’єкт і суб’єкт біосоціальної системи активно взаємодіє із зовнішнім середовищем і постійно потребує задоволення певних потреб. Потреби неминуче виникають в процесі її життєдіяльності. Потреби – це нестача чогось, необхідність у чомусь, що потрібне для створення нормальних умов життя і їх підтримки. Роль потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дій, які спрямовані на усунення стану нерівноваги, дефіциту. Система особистих потреб характерна тим, що види потреб, які входять до неї, не взаємозамінні. Взаємозамінними можуть бути лише конкретні матеріальні або духовні блага, які задовольняють окремі види потреб. У свідомості особи потреби перетворюються на мотив. Він спонукає особу до певної цільової дії. Мотив залежить від сукупності зовнішніх і внутрішніх, стосовно особи, чинників.

На основі аналізу праць ряду авторів, Н. Кривоконь [3] деталізувала потреби, які набувають конкретного мотиваційно-трудового значення. До них можна відвести потребу в [4, 5]: заробітку для забезпечення базових потреб особистості та її сім’їільності; самозбереженні; потреба активності; спілкуванні; вільному часі; соціальному; потреба в соціальній солідарності; визнанні, що спрямовує трудову поведінку на підтвердження власної професійної придатності та підвищення особистого статусу; потреба в самовираженні та самовизнанні; самоповазі та самоствердженні; самореалізації та самоактуалізації. Ці види потреб мають певні спільні риси і можуть бути представленні як сукупність трьох основних груп потреб: матеріальних, трудових, статусних. Матеріальна мотивація трудової діяльності залежить від ряду мікро- і макроекономічних чинників, до яких відносять: рівень особистого доходу; диференціацію доходів в організації і суспільстві в цілому; структуру особистого доходу; матеріальне забезпечення наявних грошових доходів; дієвість системи матеріальних стимулів, які застосовує організація.

Рівень доходу значною мірою визначає можливості повноцінного відтворення робочої сили. Таким чином, на трудову поведінку особи будуть впливати: величина заробітної плати; дохід, який особа отримує з інших джерел; рівень цін на основні види продовольчих і промислових товарів. Серед усього на трудову поведінку особи буде впливати величина різниці рівня її заробітної плати і рівня заробітної плати в інших сферах економіки.

Збільшення грошових доходів населення сприяє повнішому задоволення потреб і одночасно породжує нові, більші потреби, що водночас призводить до збільшення вимоги до рівня заробітної плати. Якщо потреби не задоволені, тоді виникає невідповідність. У задоволенні потреб завжди є обмеження, що обумовлюються недостатком обмінних засобів, високими цінами на необхідні товари, тарифами на послуги, інфляцією тощо. Для зняття обмеження особа проявляє відповідну активність. Бажання зняти обмеження - один з мотивів до заробляння необхідної суми грошей [4]. Таким чином, виходячи на ринок праці, особа встановлює для себе деякий мінімальний рівень доходу, що вона потребує. Це дозволяє ввести в модель параметр, який “акумулює” в собі основні потреби і який може бути виражений в грошових одиницях.

Більшість економістів розглядають пропозицію праці як функцію заробітної плати. Але це занадто спрощує модель, що не дає можливості зробити достатньо якісний прогноз розвитку ринку праці та виявити важелі керування ним. Крім заробітної плати існує система різних факторів, які суттєво впливають на трудову поведінку особи, а, отже, на формування і розвиток пропозиції праці. Виявити ці фактори, визначити ступінь їхнього впливу на основі системного аналізу необхідно, щоб побудувати максимально відповідну реаліям сьогодення економіко-математичну модель. Така модель дозволить не тільки здійснювати достатньо точний прогноз розвитку ринку праці, але дасть можливість формувати адекватно ситуації державну політику в сфері зайнятості.

Литература:

1. Рофе А. И. Рынок труда, занятость населения, экономика ресурсов для труда / А. И. Рофе, Б. Г. Збышко, В. В. Ишин [учеб. пособие] ; под ред. проф. А. И. Рофе. – М. : Изд-во «МИК», 1997. – 160 с.

2. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. посібник / А. М. Колот. – К. : КНЕУ, 1998. – 224 с.

3. Кривоконь Н. І. Соціально психологічні чинники професійної самоідентифікації фахівців системи соціального захисту населення: дис. … канд. психол. наук: 19.00.05 / Н. І. Кривоконь. – К., 2002. – 232 с.

4. Бодюк А. Завдання споживчого попиту в товарах строкового вжитку і його мотивація / А. Бодюк // Науковий вісник НАДПСУ. – 2004. – №2(24). – С. 18–24.

5. Бондаренко О. О. Трудова мотивація: проблеми та розвиток / О. О. Бондаренко // Економіка та держава. – 2005. – №4. – С. 65–66.