Марчук Ю.А., асистент Зубар І.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Інноваційна діяльність та сфери її використання в Україні

Будь-яка галузь промисловості спроможна повноцінно розвиватися та задовольняти потреби суспільства лише у випадку інноваційної основи, котра виступає джерелом технологічних та виробничих досягнень. Саме інновації забезпечують конкурентоспроможність галузі, прогрес та покращення соціальних умов проживання населення. В Україні впровадження інновацій у виробництво в усіх сферах економіки продовжує залишатися проблемним питанням, оскільки інновації у плані фінансового забезпечення дуже тісно пов’язані з інвестиціями. Крім того, традиційним для України залишається недосконалий процес нормативно-правового забезпечення як в напрямку права інтелектуальної власності, так і регуляторних джерел права в економіці.

На початку нового тисячоліття порівняно новий напрямок, що поєднує енергетику, промисловість та сільське господарство – виробництво біопалива – отримав поштовх до розвитку не стільки завдяки новітнім розробкам науковців, скільки у зв’язку зі зростаючими цінами традиційних енергоносіїв, їх можливим дефіцитом та забрудненням навколишнього середовища. Це означає, що технологічна складова біоенергетики містить в собі великий неосвоєний потенціал, і в першу чергу – інноваційний. На цьому етапі розвитку виробництва біопалива потрібно визначити оптимальні умови для впровадження інновацій у виробництво, що дозволить якісно підвищити його ефективність, конкурентоспроможність держави та створити позитивний соціальний ефект [3].

Інноваційне забезпечення, що застосовується у виробництвом біопалива в Україні, не має чітко сформованого характеру, відсутня систематизація та алгоритмізація надходжень новітніх розробок до виробників. Прозорість процесу реалізації нововведень погіршена через бюрократичні бар’єри та особливості права інформаційної власності в Україні та світі. Інноваційна діяльність зазвичай зосереджується у межах однієї галузі чи сектора діяльності. Проте у випадку з біопаливом це неможливо і невиправдано. Ймовірним варіантом розвитку та впровадження інновацій є така схема :

Об’єднання економічної та екологічної складової інновацій на національному, регіональному та місцевому рівнях, практичне врахування екологічних факторів безпосередньо у процесі господарської діяльності є доцільним завжди. Існує об’єктивна необхідність врахування специфіки наукових досліджень в конкретній галузі окремо і подальше об’єднання результатів цих досліджень на рівні економіки та менеджменту країни. При цьому співпраця з іноземними та міжнародними науковими організаціями потрібна для імпорту досвіду. Адже ЄС набагато раніше почав розповсюджувати біотехнології в енергетиці[2].

Інститут економіки й прогнозування НАН України та Міжнародний Інститут прикладного системного аналізу (IIASA, Австрія) спільно досліджують потенціал земельно-ресурсної бази України відповідно до методологічних принципів, які підтримує ФАО. Мета їхніх дослідів кількісна оцінка ресурсного потенціалу України, в тому числі для виробництва біопаливної сировини [4].

Потенціал інноваційних розробок реалізується і в наукових установах, і в корпоративних структурах. Науковцями Національного університету біоресурсів і природокористування України з’ясовано, що запуск заводів з виробництва біодизелю може створити додаткові робочі місця на селі, посилити кормову базу тваринництва та забезпечити райони, багаті на олійні

культури, власним виробництвом високоякісної олії. Розроблено комплект обладнання ЕКО-БІО та УБ-ТР-20. ЕКО-БІО призначена для технологічного процесу виробництва дизельного біопалива [1].

Поширення інновацій виробництва біопалива в Україні може відбуватися шляхом застосування франчайзингової моделі виробництва біоетанолу чи біодизелю. Франчайзодавець з України чи ЄС налагоджує постачання фермерам технологічних рішень та установок з виробництва біопалива, новітні розробки у плані технології як вирощування культур, так і виробництва пального. Така модель постачання інновацій фермерським господарствам дозволяє збільшити кількість робочих місць для сільського населення та забезпечити сільськогосподарське виробництво дешевим пальним, причому,

більш екологічним, ніж дизель чи бензин [2].

Держава мусить координувати рух інновацій, не втручаючись у внутрішньокорпоративні справи підприємств, і перехопити ініціативу в цьому

напрямку шляхом створення венчурних компаній державної та змішаної форми

власності, бізнес-інкубаторів, технопарків та технополісів. Лише послідовна та цілеспрямована політика держави в напрямку інновацій та інвестицій спроможна гарантувати успішний розвиток виробництва біопалива в Україні.[4].

Висновки. Найбільш оптимальним варіантом формування системи забезпечення інноваціями виробництва біопалива в Україні є створення умов, за яких провідну роль відіграватиме державне регулювання цього процесу. Перспективними елементами успішного процесу використання інновацій є їх синтез у сферах енергетики, промисловостіта сільського господарства. Для ефективного інноваційного забезпечення виробництва біопалива потрібно:

1. Визначити проблемні питання із впровадження біопалив у розрізі зацікавлених міністерств, відомств і накреслити шляхи їхнього вирішення;

2. Забезпечити достатнє фінансування науково-дослідних установ;

3. Визначити пріоритети впровадження біопалив;

4. Створити сприятливі економічні умови для розвитку біопалив та розробити систему залучення інвестицій

Література:

1. Біопаливо в Україні. Екологія. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.npblog.com.ua/index.php/ekologiya/biopalivo-v-ukrayini.html

2. Наука побеждать в инвестициях, менеджменте и маркетинге / А. Шнейдер, Я. Кацман, Г. Топчишвили. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lib.ru/ECONOMY/INWESTICII/for_winners.txt

3. Скорук О.П., Бучок А.В. Інноваційне забезпечення виробництва біопалива / О.П. Скорук, А.В. Бучок // Збірник наукових праць ВНАУ. Сер. Економічні науки . – 2012. - № 3 (69). – С. 200-204.

4. Чи приживеться біопаливо в Україні? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.propozitsiya.com