Куторай Віталій

Науковий керівник

д.е.н., проф.. Куриляк В. Є.

Івано-Франківський навчально-науковий інститут менеджменту

Тернопільського національного економічного університету

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ

Лісогосподарський комплекс відноситься до господарських комплексів, що мають стратегічне значення для національної економіки, оскільки охоплює усі процеси, що пов'язані з відтворенням та використанням стратегічного ресурсу – лісу. Він займає порівняно незначне місце у промисловому виробництві України. Підприємства цієї галузі виробляють близько 2,4% загального обсягу промислової продукції і товарів народного споживання, на них зайнято близько 4,5% чисельності промислово-виробничого персоналу [1].

Тому одним із основних завдань на шляху реалізації сучасної моделі економічного зростання держави проголошено розвиток національного ринку зі збалансуванням його внутрішньої і зовнішньої складових за умови випереджального зростання внутрішнього споживання. Також одним із завдань є пошук шляхів самостійного виживання державних лісогосподарських підприємств на основі реальної оцінки їх конкурентної позиції на ринку та обгрунтування адекватних рішень відповідно до поточної та перспективної ринкової кон'юктури [1].

Лісозаготівельна та деревообробна промисловість України, незважаючи на значні досягнення у сфері техніки, технології, організації та управління виробництвом, усе ще відстає від передових галузей за своїм технічним рівнем, організацією та ефективністю. Такі обставини висувають перед спеціалістами низку складних і важливих завдань у сфері проектування і розрахунку нових виробничих систем, організації їх функціонування, оволодіння навиками керування ними з урахуванням специфічних особливостей деревообробного виробництва [2].

Висока ефективність у сфері лісового господарства потребує постійного проведення та удосконалення рядунеобхідних робіт, які спрямовані на покращення результатів виробництва. З цією ж метою у лісогосподарській діяльності використовують лісоексплуатацію, тобто так зване «пожинання» створених природою лісових ресурсів, яке доповнює стандартне проведення рубок проміжного користування.

Ефективне використання лісових ресурсів передбачає:

-      запровадження порядку реалізації заготовленої деревини на конкурентних засадах через аукціони і торги для формування прозорого ринку деревини;

-      запровадження системи контролю (сертифікатів) походження лісопродукції для забезпечення захисту ринку від незаконно отриманої деревини;

-      гармонізацію національних стандартів у сфері лісовго господарства з відповідними міжнародними стандартами.

Найбільші обсяги ліквідної деревини заготовляють в північних та західних областях України, де лісистість традиційно вища ніж у інших регіонах України: Житомирська область – лісистість 37%, Київська область – 25%, Чернігівська область – 23%, Закарпатська область – 55%, Рівненська область – 40%, Львівська область – 30%, Сумська область – 21%, Волинська область – 37%, Чернівецька область – 33%, Івано-Франківська область – 49% [3].

Незаперечним залишається той факт, що найважливішим джерелом отримання прибутку держави залишаються експортні операції, котрі є складовою зовнішньої торгівлі. Досвід та набуті знання створюють сприятливі умови для максимально ефективних експортних операцій. Але питання розвитку деревообробної галузі в Україні в умовах жорсткої конкуренції вимагає сучасних підходів, використання новітніх технологій та конкретно визначених перспектив.

Досліджено, що вітчизняна продукція, що експортується, практично у три рази дешевша за високоякісну продукцію іноземного виробництва.

Аналіз показує, що низькі ціни, в основному, визначаються фактором якості. Українська оброблена деревина не є конкурентноздатною у порівнянні у порівнянні з продукцією розвинутих лісопромислових країн. Вона поступається їй не лише по якості, а й за економічними вимогами, точністю обробки та товарним виглядом.

Підсумовуючи вище проведений аналіз стану лісопромислового комплексу України, можемо зробити наступні висновки: пошук та залучення інвестицій у галузь позитивно впливають на загальний рівень її розвитку, так як залучення фінансів дозволяє ефективно та своєчасно оновлювати парк обладнання, з’являються можливості для використання можливості для використання енергозберігаючих технологій, що призводить до підвищення якості продукції та покращує в свою чергу рівень конкурентності країни. Крім того комплексне використання деревної сировини залишається одним з найбільш важливих аспектів галузі про що свідчать високі матеріальні витрати у сфері виробництва продукції лісопромислового комплексу.

Література

1. Мещерова А.О. Сучасний стан лісового господарства України: проблеми та перспективи розвитку: Монографія. Електронний ресурс. Scientific publications. www.rusnauka.com.

2. Всеукраїнська галузева газета «Деревообробник» від 25 серпня 2011 року.

3. Заячук М.Д. Лісопромисловий комплекс України: Конспект лекції – Чернівці: ЧНУ, 2002. – 24 с.