Скульська А.М., к.і.н. Мармазова О.І.

Донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського, Україна

46-Й ГВАРДІЙСЬКИЙ ТАМАНСЬКИЙ КРАСНОЗНАМЕННИЙ ОРДЕНА СУВОРОВА ТРЕТЬОГО СТУПЕНЯ НІЧНИЙ БОМБАРДУВАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ ПОЛК

Актуальність. Роль жінки в авіації достатньо велика. Існувавший у часи Великої Вітчизняної Війни 46-й гвардійський Таманський Краснознаменний ордена Суворова третього ступеня нічний бомбардувальний авіаційний полк складався тільки з жінок. Ризикованих та відважних, які долали власні слабкості і страхи, прагнучи до перемоги. Кожен політ для них був по-своєму важкий. Зараз такий патріотизм є особливо актуальним. Адже мало хто із сучасної молоді готовий пожертвувати своїм життям заради Батьківщини. Льотчиці за час існування полку пережили такі події, коли хвилини варті тижнів і місяців життя, після яких з'являється перша сивина.

Головна мета - описати подвиги льотчиць і показати важливість ролі жінки у часи Великої Вітчизняної Війни. Ми повинні зберегти пам'ять про жінок-льотчиць ще на довгі-довгі часи. Адже вони справжні героїні, які гідні поваги.

8 червня 1942 року нічний легко бомбардувальний авіаполк почав свою бойову роботу, завдаючи ударів німецькими рубежами на Півдні Донбасу в районі річки Міус. На голови ворогів впали перші бомби з надписом «За Батьківщину». Льотчиці, маневруючи в нічному небі, прорвали завісу зенітного вогню і виконали завдання. Ці жінки літали на крихітних «кукурузниках» глухої ночі, щоб воювати з німцями. Але були озброєні та навчені не гірше німецьких військово-повітряних сил. Малопотужний двигун дозволяв розвивати швидкість всього до 120 км/год, а приціли для бомбометання льотчиці робили самі, вони називались ППР – «Проще пареной репы». Жінки були настільки гарні й невловимі, що німецькі солдати прозвали їх «Нічні відьми». Тактика льотчиць полягала в тому, щоб підлетіти до своєї мети на певну відстань, а потім вимкнути двигуни, щоб знизити шум від літака. Вони плавно знижувалися і скидали на противника бомби, перш ніж хто-небудь встигав їх помітити. Ніч від ночі льотчиці нарощували удари по німецько-фашистським загарбникам. З появою темряви і до світанку летіли бомби на голови ворогів. До літа 1944 року екіпажі літали без парашутів, віддаючи перевагу зайвим 20 кілограмам бомб. Маленький У-2 наводив жах на ворога, і вже 1942 року за кожний збитий «кукурузник» німецьких льотчиків часто нагороджували Залізним Хрестом. В ході боїв удосконалювалася бойова виучка і льотна майстерність дівчат. Кожну ніч вони робили по 8-9 польотів на бомбардування ворога, доводячи бойове навантаження до максимальної межі. Але бували такі ночі, коли отримували завдання бомбити «по максимуму». Це означало, що вилетів повинно бути стільки, скільки можливо. І тоді їх число доходило до 16-18 вилетів за ніч.

588-й полк почав свій бойовий шлях в Сальських степах и закінчив його на території Німеччини. Відважні льотчиці руйнували переправи та оборонні споруди ворога, знищували техніку й живу силу противника. Кожен бойовий виліт був випробуванням волі, мужності, відданості нашій Батьківщині. На шляху до мети тихохідний і позбавлений броньового захисту У-2 ворог зустрічав щільним зенітним вогнем. Від льотчиць вимагалось тонке мистецтво, майстерність і наполегливість, щоб прорвати завісу вогню і виконати бойове завдання. З середини жовтня 1943 року до середини квітня 1944 року жіночий полк літав на своїх літаках через Керченську протоку до Криму. Крім основної задачі – бомбометання – дівчата постачали нашим десантникам боєприпаси і продовольство. Всі дівчата неодноразово нагороджувалися орденами та медалями, а 23 з них отримали звання Героя Радянського Союзу. В ході бойових дій льотчиці авіаполку справили 23 672 бойових вильотів. З них:

Битва за Кавказ – 2920 вильотів;

визволення Кубані, Тамані, Новоросійська – 4623 виліта;

визволення Криму – 6140 вильотів;

визволення Білорусії – 400 вильотів;

визволення Польщі – 5421 виліт;

битва в Німеччині – 2000 вильотів.

Перерви між вильотами складали 5 – 8 хвилин, деколи за ніч екіпаж здійснював по 6 – 8 вильотів влітку та 10 – 12 взимку. Всього літаки знаходилися в повітрі 28676 годин ( 1191 повних доби).

Льотчицями було скинуто 2 902 980 кг бомб, 26 000 запальних снарядів. За неповними даними, полк знищив і пошкодив 17 переправ, 9 залізничних ешелонів, 2 залізничні станції, 46 складів, 12 цистерн з пальним, 1 літак, 2 баржі, 76 автомобілів, 86 вогневих точок, 11 прожекторів.

Було викликано 811 пожеж та 1092 вибуху великої потужності. Також було скинуто 155 мішків з боєприпасами та продовольством радянським військам.

Бойові втрати полка склали 32 людини.

До серпня 1942 року полк бився на річках Міус, Дон та в передмістях Ставрополя.

З серпня по грудень 1942 року полк приймав участь в обороні Владикавказу.

У січні 1943 року полк приймав участь у прориві оборонних ліній противника.

З березня по вересень 1943 року льотчиці полка приймали участь у прориві оборони « Блакитної лінії» на Таманському півострові та визволення Новоросійська.

З листопада 1943 по 1944 роки полк підтримував висадки десантів на Керченському півострові ( в тому числі відомий Ельтіген), визволення Кримського півострова та Севастополя.

В червні – липні 1944 року полк бився в Білорусії, допомагаючи визволяти Могильов, Червень, Мінськ, Білосток.

З серпня 1944 року полк діяв на території Польщі, приймав участь у визволенні Августіва, Варшави, Остроленка.

У січні 1945 року полк бився у Східній Прусії.

У березні 1945 року гвардійці полку приймали участь у визволенні Гдині та Гданська.

За три роки боїв полк жодного разу не йшов на переформування.

Незважаючи на те, що льотчиці гинули за лінією фронту, ні одна з низ не рахується зниклою безвісти.

Із самого початку свого існування і до кінця війни жіночий полк являв собою єдиний, міцно спаяний колектив, в якому завжди був присутній дух бойової дружби, здорового змагання і гарячого патріотизму. В цьому велика заслуга командира полка підполковника Євдокії Давидівни Бершанської, яка особистим прикладом, умілим керівництвом і просто в силу своїх людських якостей, завоювала авторитет і повагу своїх підлеглих. Уся діяльність полку за часів Великої Вітчизняної Війни – великий внесок радянських патріоток у справу розгрому ворога.

Таким чином жінки-льотчиці зробили великий внесок задля розвитку авіації. Особливе місце приділено часам Великої Вітчизняної Війни. Захист Вітчизни став для кожної героїні священним обов'язком. Всі льотчиці – учасниці Великої Вітчизняної Війни, гідні найвищої нагороди. Адже війна – не жіноча справа. Своїм прикладом льотчиці побудували шлях до неба багатьом жінкам, а їх високий професіоналізм допоміг перемогти ворога на війні.