Скульська А.М., к.і.н. Мармазова О.І.
Донецький
державний університет економіки і торгівлі
ім. М. Туган-Барановського, Україна
46-Й ГВАРДІЙСЬКИЙ ТАМАНСЬКИЙ КРАСНОЗНАМЕННИЙ
ОРДЕНА СУВОРОВА ТРЕТЬОГО СТУПЕНЯ НІЧНИЙ БОМБАРДУВАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ ПОЛК
Актуальність. Роль жінки в авіації
достатньо велика. Існувавший у часи Великої Вітчизняної Війни 46-й гвардійський
Таманський Краснознаменний ордена Суворова третього ступеня нічний бомбардувальний авіаційний полк складався тільки з жінок. Ризикованих та відважних,
які долали власні слабкості і страхи, прагнучи до перемоги. Кожен політ для них був
по-своєму важкий.
Зараз такий патріотизм є особливо актуальним. Адже мало хто із сучасної молоді
готовий пожертвувати своїм життям заради Батьківщини. Льотчиці за час існування
полку пережили такі події, коли хвилини варті тижнів і місяців життя, після
яких з'являється перша сивина.
Головна мета - описати подвиги льотчиць
і показати важливість ролі жінки у часи Великої Вітчизняної Війни. Ми повинні зберегти пам'ять про жінок-льотчиць ще на
довгі-довгі часи. Адже вони справжні героїні, які гідні поваги.
8 червня 1942
року нічний легко бомбардувальний авіаполк почав свою бойову роботу, завдаючи ударів німецькими рубежами на Півдні Донбасу в районі річки Міус.
На голови ворогів впали перші бомби з надписом «За Батьківщину». Льотчиці,
маневруючи в нічному небі, прорвали завісу зенітного вогню і
виконали завдання. Ці жінки літали на крихітних «кукурузниках» глухої ночі, щоб воювати з німцями. Але були озброєні та навчені не гірше німецьких
військово-повітряних сил. Малопотужний двигун дозволяв розвивати швидкість
всього до 120 км/год, а приціли для бомбометання льотчиці робили самі, вони
називались ППР – «Проще пареной репы». Жінки були настільки гарні й невловимі,
що німецькі солдати прозвали їх «Нічні відьми». Тактика льотчиць полягала в
тому, щоб підлетіти до своєї мети на певну відстань, а потім вимкнути двигуни,
щоб знизити шум від літака. Вони плавно знижувалися і скидали на противника бомби, перш ніж хто-небудь встигав їх помітити. Ніч
від ночі льотчиці нарощували удари по німецько-фашистським загарбникам. З появою
темряви і до світанку летіли бомби на голови ворогів. До літа 1944 року екіпажі
літали без парашутів, віддаючи перевагу зайвим
20 кілограмам бомб. Маленький У-2 наводив жах на ворога, і вже 1942 року за
кожний збитий «кукурузник» німецьких льотчиків часто нагороджували Залізним
Хрестом. В ході боїв удосконалювалася бойова
виучка і льотна майстерність дівчат. Кожну ніч вони робили по 8-9
польотів на бомбардування ворога, доводячи бойове навантаження до максимальної
межі. Але бували такі ночі, коли отримували завдання бомбити «по максимуму». Це
означало, що вилетів повинно бути стільки, скільки можливо. І тоді їх число
доходило до 16-18 вилетів за ніч.
588-й полк почав свій бойовий шлях в Сальських степах и закінчив його на
території Німеччини. Відважні льотчиці руйнували переправи та оборонні
споруди ворога, знищували техніку й живу
силу противника. Кожен бойовий виліт був випробуванням волі, мужності,
відданості нашій Батьківщині. На шляху до мети тихохідний і
позбавлений броньового захисту
У-2 ворог зустрічав щільним зенітним вогнем. Від льотчиць вимагалось тонке
мистецтво, майстерність і наполегливість, щоб прорвати завісу вогню і виконати
бойове завдання. З середини жовтня 1943 року до середини квітня 1944 року
жіночий полк літав на своїх літаках через Керченську протоку до Криму. Крім
основної задачі – бомбометання – дівчата постачали нашим десантникам боєприпаси і
продовольство. Всі дівчата неодноразово нагороджувалися орденами та медалями, а
23 з них отримали звання Героя Радянського Союзу. В ході бойових дій льотчиці авіаполку
справили 23 672 бойових вильотів. З них:
Битва за Кавказ – 2920
вильотів;
визволення Кубані, Тамані, Новоросійська – 4623 виліта;
визволення Криму – 6140
вильотів;
визволення Білорусії –
400 вильотів;
визволення Польщі – 5421
виліт;
битва в Німеччині – 2000
вильотів.
Перерви між вильотами
складали 5 – 8 хвилин, деколи за ніч екіпаж здійснював по 6 – 8 вильотів влітку
та 10 – 12 взимку. Всього літаки знаходилися в повітрі 28676 годин ( 1191
повних доби).
Льотчицями було скинуто
2 902 980 кг бомб, 26 000 запальних снарядів. За неповними
даними, полк знищив і пошкодив 17
переправ, 9 залізничних ешелонів, 2 залізничні станції, 46 складів, 12 цистерн
з пальним, 1 літак, 2 баржі, 76 автомобілів, 86 вогневих точок, 11 прожекторів.
Було викликано 811 пожеж
та 1092 вибуху великої потужності. Також було скинуто 155 мішків з боєприпасами
та продовольством радянським військам.
Бойові втрати полка склали 32 людини.
До серпня 1942 року
полк бився на річках Міус, Дон та в
передмістях Ставрополя.
З серпня по грудень 1942
року полк приймав участь в обороні Владикавказу.
У січні 1943 року полк
приймав участь у прориві оборонних ліній противника.
З березня по вересень
1943 року льотчиці полка приймали участь у прориві оборони « Блакитної лінії»
на Таманському півострові та визволення
Новоросійська.
З листопада 1943 по 1944
роки полк підтримував висадки десантів на Керченському півострові ( в тому числі
відомий Ельтіген), визволення
Кримського півострова та Севастополя.
В червні – липні 1944
року полк бився в Білорусії, допомагаючи визволяти Могильов, Червень, Мінськ, Білосток.
З серпня 1944 року полк
діяв на території Польщі, приймав участь у визволенні Августіва, Варшави,
Остроленка.
У січні 1945 року полк
бився у Східній Прусії.
У березні 1945 року гвардійці полку приймали участь у визволенні
Гдині та Гданська.
За три роки боїв
полк жодного разу не йшов на переформування.
Незважаючи на те, що льотчиці
гинули за лінією фронту, ні одна з низ не рахується зниклою безвісти.
Із самого початку свого
існування і до кінця війни жіночий полк являв собою єдиний, міцно спаяний колектив, в
якому завжди був присутній
дух бойової дружби, здорового змагання і гарячого патріотизму. В
цьому велика заслуга командира полка підполковника Євдокії
Давидівни Бершанської, яка особистим
прикладом, умілим керівництвом і просто в силу
своїх людських якостей, завоювала авторитет і повагу своїх
підлеглих. Уся діяльність полку за часів Великої Вітчизняної Війни –
великий внесок радянських патріоток у справу розгрому ворога.
Таким чином жінки-льотчиці зробили великий внесок задля розвитку авіації.
Особливе місце приділено часам Великої Вітчизняної Війни. Захист Вітчизни
став для кожної героїні священним обов'язком. Всі льотчиці – учасниці Великої
Вітчизняної Війни, гідні найвищої нагороди. Адже війна – не жіноча справа. Своїм прикладом льотчиці побудували шлях до неба багатьом жінкам, а їх високий професіоналізм допоміг
перемогти ворога на війні.