Педагогічні науки / 2.Проблеми підготовки спеціалістів

Аспірант Марценюк І. П.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна

АКСІОЛОГІЧНА СКЛАДОВА У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

На сучасному етапі побудови українського суспільства особливої актуальності набувають питання якості підготовки майбутніх фахівців. Йдеться насамперед про те, що спеціалісти мають усвідомлено володіти не лише глибокими та системними знаннями у своїй професійній сфері, але й досконало, творчо володіти вміннями їх комплексного застосування у професійній діяльності, у ході вирішення різних, у тому числі й часто нестандартних, фахових завдань.

Як свідчить аналіз нормативних документів, наукової літератури та практики діяльності вищої школи, провідною метою професійної освіти є підготовка високо кваліфікованого працівника певного профілю, здатного конкурувати на ринку праці, креативного, відповідального, який є вимогливим і принциповим до себе та інших, уміє працювати над підвищенням свого професійного рівня, є активним громадянином і патріотом своєї держави, високо моральною та духовною особистістю.

Отже, серед завдань сучасної професійної освіти можна чітко виділити наступні: формування професійної компетентності майбутнього фахівця, розвиток професійно значущих особистісних якостей, формування позитивних особистісних властивостей, навичок самопізнання та самовдосконалення.

У ході дослідження на основі аналізу психолого-педагогічної літератури ми з’ясували, що основним критерієм успішної професійної підготовки майбутнього фахівця є його готовність до практичної професійної діяльності. Зрозуміло, що фахівці різних сфер мають відповідно й різну готовність до практичної діяльності. Однак, як нами досліджено, існують певні види діяльностей, які є спільними і обов’язковими для різних фахівців. Так, наприклад, до таких нами віднесено: спілкування з людьми, міжособистісна взаємодія, оволодіння методами самоосвіти, самовиховання, самовдосконалення та саморегуляції.

Розкриваючи систему професійної підготовки майбутнього фахівця, ми проаналізували запропоновані Е.Смирновою наступні характеристики діяльності: 1) конкретні завдання, які має розв’язувати фахівець; 2)методи, способи і прийоми вирішення цих завдань, тобто типи діяльності; 3) функції, які реалізує фахівець при вирішенні конкретних завдань, його коло обов’язків; 4) знання, вміння та навички, якими володіє фахівець у процесі розв’язання поставлених завдань і завдяки чому досягає оптимального результату; 5) особистісні якості, цінності, переконання, світогляд, тобто ті особистісні параметри, які власне й забезпечують успішність та ефективність виконання визначених функцій задля досягнення найвищого результату[5].

Отже, як висновок, зауважуємо, що важливою складовою у системі професійної підготовки майбутнього спеціаліста є його особистісні параметри, серед яких важливе місце займає його ціннісна спрямованість. Невипадково, у Національній доктрині розвитку освіти наголошено, що „освіта має стати найважливішим чинником гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових життєвих орієнтирів особистості” [2, c. 23].

Таким чином, саме цінності особистості майбутнього фахівця визначають спрямованість його діяльності. Так, філософський словник „цінність” тлумачить як „феномен, який об’єктивно, за своєю природою є благом для людини, спрямованим на утвердження її в бутті, реалізацію її творчих можливостей” [1].

Конструктивними в цьому контексті, на нашу думку, є думки К. Роджерса щодо ціннісних орієнтацій особистості. Йдеться про те, що: по-перше, ціннісний процес як частина життя людини має органічну основу, базується на довірі людини до мудрості цілісного «Я», а не якоїсь його частини; по-друге, ефективність цього процесу прямо пропорційна відкритості людини своєму внутрішньому світу та досвіду; по-третє, чим більша відкритість людини до її внутрішнього досвіду, тим більшою є спільність її цінностей з цінностями інших людей; і, нарешті, по-четверте, загальні для всіх людей цінності є гуманістичними та конструктивними[3]. Продовжуючи, учений стверджує, що універсальні цінності дійсно існують, однак вони містяться в самій людині, тому їх не можна дати, а можна лише створити умови для їх розвитку[3].

А відтак, ми можемо зробити висновок, що важливим завданням сучасної вищої освіти має бути особистісне становлення майбутнього фахівця, формування його світоглядної культури, розвиток його переконань, ідеалів, системи цінностей, що є стрижнем життєдіяльності майбутнього фахівця.

Практика переконливо свідчить про те, що інколи легше і швидше людина засвоює знання з математики, фізики, хімії, географії, інших фундаментальних дисциплін, ніж вчиться бути емпатійним, уміти рефлексувати, розуміти інших людей, бути толерантним, уміти слухати і чути інших людей тощо.

Ще складнішим, як доведено нами, є процес формування ціннісних орієнтирів особистості майбутнього фахівця, адже система цінностей і пріоритетів змінюється у сучасному мінливому світі. Так, на сьогодні, визначальними цінностями стають само людина як найвища цінність, особистісна гідність кожного; свобода (вільний вибір і відповідальність за нього); творчість та індивідуальність у пізнанні й самовираженні та ін. Важливою цінністю сучасності є бажання та вміння орієнтуватися в ситуації вибору, робити правильний вільний невимушений вибір, пов’язаний з конкретною відповідальністю та поведінкою [1, с. 136].

Отже, як висновок, ми стверджуємо, що аналізуючи проблему професійної підготовки майбутнього фахівця важливо зупинитись на вивченні та характеристиці особистості людини як носія функцій певної професії. Причому така характеристика має бути системною, багатогранною і розглядати людину на різних рівнях: соціальному, психологічному та психофізіологічному. На кожному із названих рівнів суттєвою є ціннісна спрямованість особистості, адже саме вона визначає мотивацію діяльності людини, її результативність. Тому ми й однозначно стверджуємо, що цінності людини є важливою складовою у системі її професійної підготовки, а відтак одним із важливих завдань професійної освіти є розвиток аксіологічної особистісної спрямованості майбутнього фахівця і формування в нього як загальнолюдських цінностей Істини, Добра, Краси, так і інших духовних, моральних і професійних цінностей.

Література

1. Гершунский Б.С. Философия образования: Учеб. пособие для

высш. и сред. пед. учеб. заведений. – М. : МПСИ, Флинта, 1998. – 512 с.

2. Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті // Освіта

України. – 2001. – №1. – С. 22–25.

3. Роджерс К. О становлении личностью: психотерапия глазами

психотерапевта / Роджерс К. / пер. М.М.Исениной, под редакцией д.п.н.

Е.И.Исениной // М. : Прогресс, 1994. – 322 с.

4. Роджерс К. Свобода учиться / К. Роджерс, Д. Фрейберг; Науч. ред.

и авт. предисл. А.Б. Орлов / пер. с англ. А.Б Орлова, С.С. Степанова,

Е.Ю. Патяевой – М. : Смысл, 2002. – 527 с.

5. Смирнова Е.Э. Пути формирования модели специалиста с высшим образованием / Е.Э. Смирнова. – Л.: ЛГУ, 1977. – 136 с.