Дем’яненко Т. А.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького,Україна

Особливості формування екологічної культури у дітей старшого дошкільного віку

Необхідність екологічного виховання зумовлена наявністю світової екологічної кризи, причина якої криється у діяльності людини. В дошкільному дитинстві закладаються основи екології, формуєтьсяставлення до природи, що є важливим етапом на шляху формування екологічної культури у дітей старшого дошкільного віку.

Екологічна культура –форма духовного і практичного освоєння особистістю світу природи, „кодекс поведінки” у природному довкіллі. У нійінтегруютьсявсісферисвідомості: афективна (емоційно-ціннісна), когнітивна (пізнавальна) та психомоторна (діяльнісно-поведінкова). Екологічна культура забезпечуєзбереження та відновленняжиття, виживання та розвитоклюдини і світу природи [3, с. 116].

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує сучасних фахівців дошкільної освіти на завдання та зміст формування екологічної культури дошкільників:

- навчити дітей бачити взаємозв’язок між рослинами і тваринами, розуміти, як людина впливає на їхнє життя;

- розвивати у дітей почуття небайдужості до всього живого, вміння відчувати себе на місці квітки, тварини тощо;

- формувати у дітейуміннябачити красу у всьому живому;

- навчитилюбити й охороняти природу не на словах, а допомагаючиквітам, деревам, тваринам, птахам, усьому живому;

- збудити у дітей емоційний відгук на різноманітні явища природи, зародити в них бажання милуватися і насолоджуватися ними й висловлювати свої почуття засобами художнього слова.

Відповідно до вимог Базового компонента наприкінці дошкільного періоду у дитини мають бути сформовані елементи екологічної освіти, екологічної вихованості, екологічного світорозуміння, екологічно-доцільна поведінка [1, с. 15].

На важливість використання природи у роботі з дошкільниками вказували прогресивні педагогизахідної, російської й української педагогіки. У своїх доробках В. Сухомлинський, Д. Локк, Є. Фльорина, Ж-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, Я. Коменський, С. Русова, К. Ушинський розкривають вплив природи на формування особистості. На сучасному етапіозначеною проблемою займаються такі дослідники, як В. Арсентьева, Н.Вересов, Н. Горопаха,  Н. Глухова, В. Зебзеєва, Л. Іщенко, Н. Кондратьєва, Н. Кот, Н. Лисенко, Л. Лупійко, Т. Маркова, В. Маршицька, С. Ніколаєва, З. Плохій, М. Попова, Н. Рижова, Г. Тарасенко, В. Фокіна, Н. Яришева. Вони зазначають, що основи екологічного виховання повинні закладатися вже в дошкільному віці й звертають увагу на те, що головною складовою екологічної культури виступає екологічна свідомість, формування засад якої визначають мету екологічного виховання дітей дошкільного віку.

Проблема формування екологічної культури у дітей старшого дошкільного віку полягає у необхідності формування в них початкових екологічних уявлень. Слід зазначити, що діти в старшому дошкільному віцівже мають досить великий багаж уявлень про природу. Діти здатні класифікувати тварин за зовнішнім виглядом, середовищем існування, залежністю від людей; розрізняти птахів за голосом, розрізняти й описуватирослини (їстівні й отруйні гриби і трави, лікарські, культурні і дикоростучі рослини), пов’язувати назви рослин з їх властивостями, розуміти їх користь.

Рівень узагальненості знань дітей старшого дошкільного віку дозволяє робити дошкільникам перехід від уявлень до понять. У порівнянні з попереднім віком понятійний рівень досить широкий і об’ємний, що сприяє ще кращому формуванні екологічної культури. Елементи навчальної діяльності впливають на те, що під керівництвом вихователя оцінна діяльність переходить на якісно новий етап. Діти вже здатні бачити красу природи, радіти квітучим травам і деревам, милуватися ними. Важливий оцінний момент – прагнення й уміння порівнювати, зіставляти форму природних предметів (квітів, листя) у реальній дійсності або з минулим досвідом, тобто в оцінці збільшується раціональний момент [2, с. 34].

Старший дошкільний вік – найбільш відповідальний етап у становленні особистості в цілому.Трудова діяльність у сфері природи ускладнюється, стає більш ініціативною, різноманітною, систематизованою: порядок і чистота панують у куточку живої природи, діти охоче годують тварин, доглядають за ними, вирощують сільськогосподарські культури – саджають і доглядають за рослинами, спостерігають за їхнім ростом і розвитком, збирають насіння, овочі, квіти. Вміють виявляти своє ставлення до природи, прогнозувати деякі наслідки своїх дій по відношенню до навколишнього середовища. Виходячи з цього, слід зазначити, що саме такі знання допоможуть сформувати у дітей екологічну культуру, навички екологічно грамотної й безпечної поведінки в природі.

На нашу думку вихователь дошкільного навчального закладу в своїй практичній діяльності повинен використовувати такі основні методи (експеримент, спостереження епізодичні й тривалі, дослідно-пошукова робота, поетапна фіксація отриманих результатів, безпосередній контакт з природою, праця в природі, дидактичні ігри, ігри-медитації, ігри-подорожі, бесіди, демонстрування картин, ілюстрацій, словесно-логічні й проблемні завдання) й педагогічні прийоми (показ, пояснення, порівняння, зіставлення, створення проблемних та пошукових ситуацій, активізація знань і досвіду дітей про природу). Але жоден із методів екологічного виховання не може бути універсальним й придатним для всіх ситуацій. Педагогу необхідно використовувати різні методи і прийоми, враховуючи вікові особливості та рівень знань дітей.

Закладені в дитинстві основи екологічної культури сприяють посиленню пізнавальних можливостей, формування у них допитливості й стійкого інтересу до навколишнього світу.Пізнання природи пробуджує думку, сприяє розвиткові творчості, самостійності, розширює та поглиблює уявлення дітей дошкільного віку про природне оточення.

Отже, виходячи з вище сказаного, можна зробити висновок, що екологічна культура формується у дошкільному віці, коли діти ознайомлюються з особливостями довкілля. Основу її становлять елементарні знання про природу. Чим більше малюк знатиме про природу, виявлятиме свою зацікавленість до живих і неживих об’єктів, тим менше він завдасть шкоди навколишньому середовищу й краще засвоє норми та правила поведінки в природному оточенні.

Література:

1. Богуш А. М. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні / А. М. Богуш – К., 2012 – 26 с.

2. Горопаха Н. М. Методика ознайомлення дітейзприродою: Хрестоматія / Н. М. Горопаха. – К.: Видавничий Дім „Слово”, 2012. – 432 с.

3. Плохій З.П. Формуємо екологічну компетентність молодшого дошкільника: навч.-метод. посіб. до Базової прогр. розв. дитини дошк. віку „Я у Світі” / З.П. Плохій. – К.: Світич. 2010. – 144 с.

4. Калашник В. Екологічна стежина для розвитку // В. Калашник, О. Курлянцева // Дошкільне виховання. – 2011. – №4. – С. 27 – 29.