Ігрові технології як умова створення мотиваційної основи навчання іноземної мови

Автори: студент Беграгян Л. С., доцент Коробов Є. Т.

ДНУ ім. Олеся Гончара

кафедра педагогіки та колекційної освіти

1. Проблеми вибору концептуальних підходів до викладання іноземної мови у вітчизняній системі освіти

Зміна ситуації в країні потребує суто нових спеціалістів, що володіють іноземною мовою як засобом професійного спілкування. Це зумовило появу нових вимог до викладання іноземної мови як однієї з найважливіших дисциплін вузівської освіти. Інтеграція професійних та іншомовних знань, а також підвищення професійної компетентності засобами іноземної мови на основі активних (проблемних, проектних, ігрових) методів навчання засобами системи учбово-рольових ігор професійного напрямку, сприятиме, на нашу думку, модернізації традиційної системи навчання.

Актуальність даної проблеми можна визначити за трьома найважливішими положеннями:

- усвідомлення новизни вимог соціально-економічного розвитку суспільства до якості професійної підготовки фахівців;

- розуміння значущості та необхідності формування знання, уміння та навичок у галузі іноземних мов, що сприяють розвитку особистості, розширенню професійного поля діяльності, підвищенню професійної компетенції та самовдосконалення;

- недостатньою розробкою методології та теорії, які б забезпечували використання інноваційних підходів та методів навчання іноземної мови студентів вузів немовних спеціальностей.

Спираючись на нові концептуальні підходи у вітчизняній системі освіти, іноземна мова може і повинна стати засобом виявлення та формування у майбутніх фахівців творчої індивідуальності, підвищення професійної та мовної компетенції. Одним з таких концептуальних підходів є реалізація ігрової концепції на основі учбово-рольових ігор професійного напрямку.

Найголовніше запитання, що постає перед кожним викладачем – як побудувати навчальний процес, щоб досягти максимального засвоєння матеріалу учнями, особливо при вивченні іноземної мови. Саме це питання вирішує вибір конкретного прийому викладання.

В традиційній системі зміст навчання іноземній мові байдужий до формування особистості. Він представлений готовою формою формалізованої системи знань, що майже відірвані від реального світу. Це, як правило, певний набір знаків, правил, слів, окремих прикладів. Сучасна концепція навчання потребує іншого підходу о вибору та структури змісту освіти. Готове знання залишається, але воно синтезується самим учнем і «народжує» сценарій рольової гри.

Ми можемо виділити, як найменше, два типи знання: опосередковане і результативне. Опосередковане може бути представлене у вигляді тексту, графіка, малюнка, схеми; результативне представляється таблицею, рекламою малюнком, тощо. При цьому можливі різні форми представлення знання: матеріалізована, паперова екранна (зоровий образ).

Звичайно, традиційні методи викладання – лекції, читання, обговорення, виконання письмових завдань, прослуховування та перегляд сюжетів – дійсно працюють і допомагають учням отримувати знання фактичного матеріалу та основних теоретичних знань, проте, ці методи не є бездоганними, принаймні за двома відношеннями.

По-перше, учням важко швидко пристосуватися до нового стану. Читати, слухати чи обговорювати те, що сам не пережив, не відчув, дуже складно. Рольова гра – це саме той унікальний захід експериментального навчання, що допоможе учню впоратися з невизначеністю та складнощами. Адже рольова гра створює таку ситуацію, що має ті ж обмеження та мотивацію, що й в реальному житті.

Інша сторона проблеми, це недосконалість традиційної системи викладання, що надає певний багаж знань, але розвинути які можливо тільки використовуючи їх у спілкуванні. Частіше за все, саме використання на практиці знань і не включено в процес навчання. Там, де є потреба в досвіді, рольова гра підходить ідеально.

2. Особливості вибору, підготовки та проведення рольових ігор

Рольова гра використовується для вирішення комплексних завдань засвоєння нового матеріалу, розвитку творчих здібностей, а також формування комунікативної та соціокультурної компетенції. Учасники рольової гри приймають на себе роль персонажів, і це допомагає їм краще зрозуміти сутність проблеми, а також знайти різні способи виходу з даної ситуації від імені свого персонажа.

Проблема в тому, що особливості рольової поведінки відомі лише власне виконавцю ролі. Інші ж учасники мають здогадатися якої лінії поведінки тримається партнер та прийняти рішення щодо власної реакції. У вузах частіше за все використовують помірно-контрольовані рольові ігри, в яких частково задається основна лінія поведінки учасників.

Існують також вільні рольові ігри, які, як правило, характеризуються відсутністю напрямку розгортання гри та тривалістю. Вони відкривають широкий простір для ініціативи та творчості, проте потребують від студентів високого рівня знань мови.

Існують різні способи класифікації ролей. Так, для прикладу:

- Статусні ролі, які надані від народження або придбані протягом життя: роль громадянина;

- Позиційні ролі кодовані правилами, що визначають певну позицію у суспільстві: професійна, сімейна;

- Ситуативні ролі надаються стандартами поведінки та діяльності, для програвання їх достатньо бути короткочасним учасником ситуації спілкування: роль гостя, туриста, пішохода.

Технологія рольової гри складається з наступних етапів:

1) етап підготовки (розробка сценарію, побудова плану, опис гри та характерних особливостей діючих осіб);

2) етап пояснення (орієнтування учасників, визначення режиму роботи, постановка проблеми, вибір ситуації, забезпечення учасників пакетом документів, психологічна підготовка учасників);

3) етап проведення (процес гри з або без контролю викладача);

4) етап аналізу та спілкування (виведення з гри, аналіз та рефлексія, оцінка та самооцінка роботи, висновки, узагальнення, рекомендації).

По завершенні гри йде мотивована оцінка викладачем участі кожного студента в підготовці та проведенні гри. Крім мовної правильності викладач коментує виразність рольової поведінки, ініціативність на всіх етапах роботи.

«Програвання» ролей в свідомо створених ситуаціях забезпечує засвоєння правил спілкування іноземною мовою, розвиток здатності до виконання ролі та розробки стратегії і тактики професійно-комунікативної поведінки.

Існує велика кількість форм рольових ігор, що можна використати на заняттях з іноземної мови. Наприклад, презентація, інтерв’ю, заочна подорож, прес-конференція, круглий стіл, телеміст, екскурсія, казка, репортаж, тощо.

Рольова гра також найбільш вмотивований засіб навчання, оскільки студенти бачать можливість використання ситуації рольової гри у реальному житті, чого не дає механічне відтворення завченого матеріалу.

3. Вимоги до рольових ігор та доцільність їх використання в якості каталізатора активності учнів

Хочеться відмітити, що рольова гра дуже перспективна: сприяє створенню сприятливого клімату на заняттях; підсилює мотивацію студентів; надає можливість використати набутий досвід та навички у ситуаціях наближених до реальних; надає можливість багаторазово «програти» ситуацію змінюючи вихідні умови і тим самим підготуватися до непередбачених поворотів у спілкуванні.

Використання рольових ігор на практичних заняттях підвищує ефективність учбового процесу на всіх етапах, оскільки її можна використовувати як на початкових етапах вивчення іноземної мови, так і на просунутому рівні – достатньо притримуватися вимог щодо організації ігрового процесу, а саме:

- гра повинна проводитися на основі ситуації, адекватної до ситуації спілкування;

- треба провести ретельну підготовку; важливо, щоб учасники гри були впевнені у необхідності добре зіграти свою роль;

- рольова гра повинна бути прийняти всією групою;

- слід організувати та підтримувати доброзичливу, творчу атмосферу;

- організатор повинен сам бути впевненим у позитивному результаті;

- викладач на перших етапах може прийняти незначну роль у грі; протягом процесу не виправляє помилок, але фіксує їх для подальшого обговорення;

- у грі повинні прийняти участь усі учні;

- спланувати треба також і невербальну поведінку.

Таким чином, вивчивши роль гри у процесі навчання та розглянувши необхідність застосування дидактичних ігор на уроках англійської мови можна зробити висновок, що виховна та розвиваюча цінність навчання в ігровій формі полягає у змісті і спрямованості його на вирішенні завдань, поставлених педагогом. Гра - чудовий спосіб підстебнути учнів, змусити їх активно працювати на уроці. Після важкого усного вправи або іншого стомлюючого заняття весела гра – це ідеальна можливість розслабитися.

Ігри допомагають зняти скутість, особливо якщо виключити з них елемент змагання або звести його до мінімуму. Соромливий і слабкий учень відчує себе більш впевнено і буде брати участь у грі активніше, якщо мета гри - просто повеселитися, а не рахувати очки і вигравати. Хоча елемент змагання часто додає пожвавлення і підвищує активність.

Сподіваюся нам вдалося переконати вас, що рольові ігри повинні широко використовуватись у процесі вивчення іноземної мови, оскільки, завдяки ним легше засвоюється матеріал: нудне вивчення мови стає більш цікавим, природнім та привабливим. Педагог повинен весь час вдосконалювати процес навчання для кращого засвоєння студентами необхідних знань. Широке використання методу рольової гри безумовно допоможе цьому процесу.

Література

1. Артемьева, О.А. Система учебно-ролевых игр профессиональной направлен- ности : монография / О.А. Артемьева, М.Н. Макеева. – Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2007. – 208 с.

2. Василина, В.Н. Использование ролевых игр для активизации обучения иностранному языку / В.Н. Василина // Межкультурная коммуникация и профессионально ориентированное обучение иностранным языкам: материалы III Междунар. науч. конф., посвящ. 88-летию образования Белорус. гос. ун-та, Минск, 30 окт. 2009 г. / редкол.: В.Г. Шадурский [и др.] – Минск: Тесей, 2009. – С. 176–177.

3.Ливингстоун К. Ролевые игры в обучении иностранным языкам. — М.: Высшая школа, 1988. — 169 с.