Філологічні науки/ Методика викладання мови та літератури
Сковронська
І.Ю.
к.ф.н.,доцент
Львівський
державний університет внутрішніх справ
Методичні засади організації НДРС на кафедрі іноземних мов
(З
досвіду роботи кафедри іноземних мов ЛьвДУВС)
Успіх студентської науково-дослідної діяльності значною
мірою залежить від її вмілої організації. Тому вважаємо за доцільне зупинитися
на деяких загальних питаннях, пов’язаних з методикою організації НДРС, без
урахування специфіки роботи щодо кожної конкретної мови.
На думку викладачів кафедри, роботу в наукових гуртках слід починати з першого
курсу навчання, коли у студента складається система навичок самостійної роботи.
Основи професійної підготовки, які закладаються на першому курсі, визначають
успіхи студента упродовж подальшого періоду навчання. Відбір студентів у
наукові гуртки здійснюється викладачами іноземної мови, які ведуть заняття на
першому курсі. Вони розповідають про значення науково-дослідної роботи, її
зміст, форми і методи. Відтак керівники наукових гуртків (англійської,
німецької і французької мов) проводять з гуртківцями лекцію-бесіду, під час
якої розповідають про те, що працюючи в наукових гуртках іноземними мовами,
студенти будуть оволодівати такими вміннями: добирати літературу з теми, складати
бібліографію, самостійно працювати з довідковою літературою, вільно
орієнтуватися в тексті іноземною мовою, знаходити в ньому необхідну інформацію,
письмово фіксувати основний зміст прочитаного (в плані анотування і
реферування), при цьому правильно оформляти цитати і посилання, передавати суть
прочитаного (робити короткі і розгорнуті повідомлення) рідною і чужоземною
мовами.
На цій же лекції-бесіді керівники гуртків пропонують
студентам низку тем, які охоплюють різноманітні питання країнознавчого характеру.
Орієнтація на країнознавчу тематику в науковій роботі студентів молодших курсів
зумовлена загальновизнаним сьогодні положенням про необхідність знати специфіку
країни, мова якої вивчається. Інтенсивний розвиток міжнародних контактів і
зв’язків у політиці, юриспруденції, економіці, культурі, освіті та інших
галузях націлює освітян орієнтуватися у викладанні іноземних мов на реальні
умови комунікації. Прагнення до комунікативної компетенції передбачає не лише
володіння відповідною мовною технікою (тобто мовну компетенцію студентів), але
й засвоєння величезної позамовної інформації, необхідної для адекватного
спілкування і взаєморозуміння, які можливі лише за умови принципової тотожності
основної інформації комунікантів про навколишню дійсність. Помітні відмінності
в запасі цієї інформації в носіїв різних мов в основному визначаються різними
матеріальними і духовними умовами життя
відповідних народів і країн, особливостями їх історії, культури,
політичної системи тощо. Звідси висновок про необхідність країнознавчого
підходу як одного з основних принципів викладання іноземних мов.
Студенти молодших курсів працюють над запропонованими темами
за такою схемою:
·
ознайомлюються з тематичною науковою літературою , а саме: з брошурами,
статтями, опублікованими в іноземних журналах і газетах, з методичними
розробками викладачів кафедри, присвяченими країнознавчій тематиці, з іншими
матеріалами, що їх рекомендує викладач;
·
конспектують основний зміст
прочитаного (складають анотацію або реферат);
·
виступають з повідомленнями про
прочитане.
Викладачі кафедри вважають, що гуртківці-першокурсники мають
вчитися реферувати тексти іноземною мовою та анотувати їх, аби набуті навички
цілісного сприйняття тексту і вміння передати його зміст в стислій формі могли слугувати опорою в роботі з
науковою літературою за фахом на старших курсах.
Розрізняють два основних види рефератів: інформативний (реферат-конспект) та індикативний (реферат-резюме).
Інформативний реферат містить виклад (в узагальненому
вигляді) всіх проблем оригіналу.
Індикативний реферат лише вказує на головні положення змісту
роботи. В ньому подаються тільки ті основні положення, які пов’язані з темою
джерела, що реферується.
Реферат, написаний за одним джерелом, називається монографічним. Реферат, написаний за
кількома працями на одну тему, називається оглядовим.
Реферат складається з двох основних частин: заголовної і
реферативної. В заголовній частині подається назва першоджерела, дані про
автора і вказується місце видання, видавництво, рік, кількість сторінок. Після
заголовної частини йде реферативна частина, яка іноді містить довідковий апарат
(довідки про кількість ілюстрацій і таблиць в первинному документі, про
наявність бібліографії, примітки референта, його прізвище тощо).
Текст реферату вибудовується на основі виділених при читанні
ключових слів і ключових фрагментів, більша частина яких може виявитися
термінами в даній галузі науки. Переклад термінів з іноземних першоджерел –
важке завдання, тому при написанні реферату рекомендується шукати відповідні
термінологічні еквіваленти в українській мові. Назви фірм, установ і
організацій треба подавати мовою оригіналу, після чого в круглих дужках
вказується країна.
Викладачі кафедри розробили взірець пам’ятки
для укладача реферату.
Анотування – це
дуже короткий виклад змісту друкованого твору у вигляді переліку його основних
питань. Якщо з реферату можна скласти думку про суть змісту оригіналу, то
анотація дає уявлення лише про характер оригіналу (книга, стаття тощо), про
його зміст (перелік проблем), про його призначення (на кого розрахований
оригінал), а також його обсяг (кількість сторінок). Іноді в анотацію вводиться
елемент оцінки – думка автора анотації про актуальність твору-оригіналу,
обгрунтованість висновків автора, його манеру викладу тощо. Обсяг анотації,
зазвичай, не перевищує 0,5 сторінки.
Анотація складається з двох частин: заголовної (назви
джерела, прізвище автора, назви видавництва із зазначенням місця і дати
видання, кількості сторінок, таблиць тощо) і власне анотаційної частини.
Написання власне анотаційної частини починається з читання
тексту і нумерації абзаців. Відтак складається логічний план у вигляді тез чи
запитань. Після складання логічного плану тексту переходять безпосередньо до
написання анотації. В анотації, як і в плані, теми і підтеми можуть подаватися
у вигляді запитань. Для того, щоб описати пункти плану, використовуються мовні
кліше. Серед всього розмаїття кліше можна виділити такі важливі групи:
а) кліше, якими починають
анотацію і які вводять головну тему;
б) кліше,які оформляють
основну думку твору;
в) кліше, які розкривають
висновки автора первинного тексту.
Взірець памятки для укладача анотації був також
розроблений викладачами кафедри.
Навички реферування та анотування текстів, набуті студентами в процесі науково-дослідної роботи на першому курсі, розвиваються і вдосконалюються під час опрацювання матеріалів з фаху на старших курсах. Теми, над якими працюють гуртківці-старшокурсники, значною мірою визначаються участю викладачів профілюючих кафедр у керівництві НДРС.Творча співпраця кафедр дає можливість збагатити і урізноманітнити зміст наукових читань і семінарів цікавими інформативними доповідями і повідомленнями, присвяченими науковим проблемам зі сфери економіки, юриспруденції, фінансів і психології. Крім наукової літератури фахового спрямування, рекомендованої викладачами спеціальних кафедр, студенти старших курсів використовують також матеріали навчальних посібників, що їх підготував колектив кафедри іноземних мов для самостійного читання і реферування спеціальних текстів.
Участь у науково-дослідній роботі передбачає також виконання перекладів. У
якій би галузі не спеціалізувався курсант або студент, він повинен вміти
зробити переклад будь-якого наукового тексту з іноземної мови на українську.
Тому, на думку викладачів кафедри, гурткова робота вже з першого курсу має
сприяти розвиткові практичних навичок усного і письмового перекладу. З цією
метою викладачі кафедри підготували
короткі дані про те, що таке правильний переклад:
Перекласти іноземний текст
означає точно і повно (адекватно) передати його зміст лексичними і граматичними
засобами рідної мови.
Щоб зробити точний переклад,
необхідно, по-перше, зрозуміти зміст іноземного джерела. По-друге, в рідній
мові треба знайти відповідні еквіваленти для певних значень і понять, виражених
іноземною мовою.
Еквіваленти бувають постійні
і контекстуальні. Постійні еквіваленти
означають, що даному слову або виразу завжди відповідає в іншій мові тільки
один варіант. Наприклад, contract (n) – контракт; der Vertrag – договір, das
Wirtschaftsabkommen – економічна угода; valeur (f) marchande – ринкова
вартість.
Контекстуальні еквіваленти означають, що даному слову в словнику
іншої мови відповідає ціла низка варіантів, з яких правильний варіант для
даного речення чи тексту добирається з контексту. Наприклад, to meet
requirements – задовільнити вимоги; der Anfang – перша стадія; betriebliche
Entscheidungen – рішення, які приймаються керівництвом підприємства;
словосполучення réaliser un film перекладається поставити фільм, réaliser des gains
énormes – одержати величезні прибутки. Прийменник sous в словосполученні sous la table перкладається під столом, а в словосполученні sous ce rapport – в цьому відношенні.
Таким чином, перекладаючи
іноземне речення українською мовою, треба пам’ятати, що слово може бути
багатозначним, і тому при доборі значення слова треба обов’язково враховувати
загальний зміст тексту, тобто контекст.
Трапляються випадки, коли
певне значення чи поняття виражається в іноземній мові одним словом, а в рідній
– словосполученням. Наприклад, preliminaries – попередня зустріч; die
Handelsbefugnis – право вести торгівлю,
agriculture (f) – сільське господарство. І навпаки to look for – шукати;
Absprachen treffen – домовитися; les matières premières –
сировина.
Досить часто спостерігаються
також граматичні розбіжності. Наприклад, однина заміняється множиною і навпаки:
money (одн.) – гроші (мн.), news (мн.)
- новина (одн.), Entwicklungstempo (одн.) – темпи розвитку (мн.);
Erfahrungen (мн.) – досвід (одн.); dans le cadre (однина) – в рамках (множина),
les hausses (множина) des prix – ріст (однина) цін.
Іноді в перекладі
відбувається заміна частин мови: world (іменник) trip – світова (прикметник)
подорож; zur Folge haben – викликати; le président français
(прикметник) – президент Франції (іменник); ils luttent toujours (прислівник)
– вони продовжують (дієслово) боротися.
Трапляються розбіжності в
порядку слів. Прямому порядку слів іноземної мови часто відповідає в
українській мові зворотний порядок. Наприклад: Western business circles –
ділові кола Заходу; Die Geschäftspartner sind in Lwiw angekommen. У Львів
прибули ділові партнери. Une délégation gouvernementale fransaise
est arrivéе à Kyiv. До Києва прибула
французька урядова делегація.
Заміни одних лексичних і
граматичних категорій іншими не повинні бути в процесі перекладу самоціллю. Ці
заміни потрібно робити лише тоді, коли це необхідно для того, щоб максимально
точно передати зміст оригіналу, зберегти його форму і стиль.
У процесі роботи над
перекладом того чи іншого тексту викладачі, залучені до керівництва НДРС, дають
студентам необхідні пояснення і поради, спрямовані на розвиток навичок,
необхідних для подолання перекладацьких труднощів.
Викладачі іноземних мов надають
старшокурсникам мовні консультації при оформленні результатів наукових
досліджень, вчать їх готувати виступи і вести дискусії чужоземними мовами.
Конкретні рекомендації щодо того, як побудувати і виголосити наукову доповідь
розробили викладачі кафедри.
Досвід показує, що організована таким чином науково-дослідна робота викликає у студентів стійкий інтерес до наукових досліджень, істотно допомагаючи водночас опановувати іноземну мову і поглиблювати знання з профілюючих предметів.
Література:
1.Литвиненко О.В.,Лалазарова Н.О.Взаємодія викладачів іноземних мов і спеціальних дисциплін як умова ефективної професійної підготовки студентів ВТУЗів//Педагогіка і психологія формування творчої особистості:проблеми і пошуки:Зб.наук.пр.-Запоріжжя.-2009.-Вип.52.С.235-243.
2.Ильязова
М.Д.Компетентность, компетенция, квалификация- основные направления современных
исследований//Профессиональное образование.Столица//Научные исследования в
образовании.-2008.-№1
3.Doryei Z. Motivational strategies in the language classroom.-Cambridge:Cambridge
University Press,2001.-245p.