Кузенко Г.М. (к. філол. н., доц.)

                                                Деркач В.В

                                               (Миколаїв, Україна)

РОЛЬ КОНОТАТИВНОГО КОМПОНЕНТУ У МІЖКУЛЬТУРНІЙ КОМУНІКАЦІЇ

Мистецтво перекладу було й залишається важливим посередником у взаємодії культур.  Художні  переклади  розширюють  сферу  взаємоконтактів  української  літератури  з  іншими літературами  світу. Важливу роль у процесі міжкультурної комунікації займає конотація—семантична модифікація зна­чення, що охоплює сукупність семантичних нашарувань почуттів, уявлень про знак, лексичне поняття, деякі властивості і якості об'єктів. Важливо правильно перекладати конотативно забарвлені слова, вирази, речення, щоб в процесі міжкультурної комунікації не виникало непорозумінь між культурами.

Розширення взаємодії країн, народів, етносів, культур піднімає питання про культурну самобутність і культурні відмінності. Зі збільшенням міждержавних та міжкультурних взаємодій  зростає  значення  та роль  уміння  визначати  культурні особливості народів, поважати їх та певним чином знаходити "спільну мову".

"Міжкультурна комунікація" являє собою особливу форму комунікації двох або більше представників різних культур, в ході якої відбувається обмін інформацією та культурними цінностями взаємодіючих культур. Тому міжкультурна комунікація займає важливе місце у багатьох сферах людської діяльності. У міжкультурному спілкуванні необхідно враховувати особливості національного характеру комунікантів, специфіку їхнього емоційного складу, національно-специфічні особливості мислення.

     Поняття “міжкультурна комунікація” вперше було використано у другій половині ХХ ст. Датою народження міжкультурної комунікації як академічної дисципліни варто вважати 1954 рік, коли вийшла у світ книга    Є. Хола і Д. Трагера ”CultureasCommunication” (“Культура як комунікація”), у якій автори вперше запропонували для широкого вживання термін  “міжкультурна комунікація”, що відбивала, на їхню думку, особливу галузь людських відносин [6].

      Пізніше основні положення та ідеї міжкультурної комунікації були більш докладно розвинуті у відомій роботі Е. Хола ”The Silent Language” де автор показав тісний зв’язок між культурою і комунікацією [5]. Розвиваючи свої ідеї про взаємозв’язок культури і комунікації, автор прийшов до висновку про необхідність навчання культурі. Е.Холл стверджує,  що культура  –  це комунікація,  а комунікація – це культура.

   Термін “конотація” вперше отримує лінгвістичний статус у працях              Л. Блумфільда. На його думку, кожна мовна форма має своє емоційне забарвлення, характерне для певного мовленнєвого колективу. Серед усіх інших мовознавчих термінів конотація є власне стилістичним терміном. Він походить від латинського сon - разом, основою якого є слово notatio, що означає "маю додаткове значення". Конотація є узуальна та оказіональна. Узуальна - це та загальна конотація мовних одиниць, яка вже усталилася в мові, є загальнозрозумілою і загальновживаною, вона ніби стала нормою. Оказіональна конотація - це рідковживані, може, й не всім зрозумілі, здебільшого авторські новотвори, що виникли на основі якихось незвичних і маловідомих для більшості мовців суб'єктивних асоціацій.. Між узуальною й оказіональною конотаціями немає чіткої межі, оскільки кожна конотація, очевидно, в момент виникнення була оказіональною і залежно від того, настільки вона була вдалою і вчасною, завойовувала мовний простір [11].

   Конотативний компонент значення доповнює денотативний та граматичний зміст мовної одиниці асоціативно-образним уявленням та надає їй експресивної функції.

Вивчення асоціативних зв’язків слова зорієнтоване на слово в нерозривності його форм і значень, тобто на слово, що розглядається безвідносно до його полісемії, а отже – в абстрагуванні від його реального функціонування в мові як окремого лексико-семантичного варіанту. Так, наприклад, можна помітити, як прикметник гіркий, який іноді асоціюється    в українській  мові з поняттям “неприємний”, породжує конотацію, що втілюється в досить різнопланових у номінативному плані фразеологічних одиницях: гірка доля, гіркий хліб. В англійській мові зовсім інший спектр смислових асоціацій зі словом bitter: bitter frost (“сильний мороз”), bitter enemy (“запеклий ворог”), bitter sense of shame (“болісне відчуття сорому”).

Поряд з асоціаціями у процесі конотемізації активну дію виявляють емоції.

Емотивні смисли, що відображають основні людські емоції,                                    є універсальними, а їхня лексична маніфестація, що конкретизує їх у різних аспектах, має національну специфіку. Так, наприклад, словом брехунець                         у жаргонній сфері української мови позначається радіоприймач, гучномовець, бурса – “професійно-технічне училище”, реанімація – “пивний бар”,  штукатурка – “косметика” тощо. Ті самі процеси спостерігаються і в англійській мові. Так, словом bull (“бик”) позначається поліцейський, cock (“півень”) – лідер, вожак, заводила, china (“порцеляна”) – зуби, coffin (“труна”) – танк або бронетранспортер, pork (тут “жирний шмат”) – державні субсидії, які отримує конгресмен для свого округа тощо.

   Особливою умовою реалізації конотемного потенціалу слова є його вживання у контексті. Саме контекст є способом виявлення значення лексичної одиниці, що реалізується в певний момент, значення, що є унікальним у кожному окремому випадку.

Оскільки мовні контексти породжуються життєвими ситуаціями, то неважко прослідкувати, як різний ситуативний фон впливає на реалізацію тієї самої конотеми в декількох переносних значеннях однієї і тієї ж лексеми. Так, конотема “ефект вибухy” англ. лексеми bomb (“бомба”) в контексті вживання її у сфері шоу-бізнесу породжує значення “повний провал”, у сфері наркоторгівлі та наркозалежності – “цигарка з маріхуаною”, у контексті молодіжного соціолекту – “щось дуже добре”. Дещо схожу ситуацію можна спостерігати в укр. лексемі малина, де конотема “солодка” залежно від контексту вживання може реалізовуватись у переносних значеннях “веселе життя” або  “відсутність заборон”.

Як відомо, конотативна інформація найбільш активно чинить опір передачі на іноземну мову через ідейно-етнічні відмінності у мові. Так, наприклад, засоби і способи вираження одних і тих же емоцій в мовах можуть істотно відрізнятися, перекладач фокусує свою увагу не на дотриманні засобів і способів, а на комунікативній установці: на спрямованості, типові, інтенсивності емотивного аспекту змісту оригіналу. Як неодноразово зазначалося в перекладацькій літературі, тексти МП і МО будуть динамічно еквівалентними, якщо будуть адекватними не лише інтелектуальні, а й емоційні реакції реципієнтів текстів МО і МП,наприклад:

    МО: Moved by this thought she paused and exclaimed: “Oh, isn’t that just the classiest, darlingest little coat you ever saw”.

    МП:  Схвильована цією думкою, вона зупинилася і вигукнула: « Який же чарівний жакетик!».

     Навіть без скрупульозного аналізу видно, що англійський варіант більш експресивний, ніж український: оформлення епітетів class, darling, суперлативним суфіксом робить трьохкомпонентний вираз позитивної оцінки нееквівалентним українському епітету «чарівний». Та й сама структура англійського речення (наявність підсилювачів ever, just, isn’t that) більш експресивна, ніж його український переклад.

     Таким чином, структурно-лексичне вираження емоційної оцінки в МО є більш інтенсивним, ніж в МП, і об'єктивує  більшу ступінь афектації мовця, ніж це передано при перекладі.

     Різниця в обсязі і якості конотативної інформації оригіналу і перекладу в обох випадках становить конотативний залишок, через який можна говорити лише про відповідність оригіналу та перекладу, але ніяк не про їх динамічну еквівалентність, так як емоційні реакції одержувачів цих речень будуть дещо відрізнятися.

 Сучасні  лінгвістичні  дослідження  приділяють  багато  уваги  проблемі взаємодії мови та культури. У подібних розвідках мова часто виступає, з одного боку,  інструментом дослідження культури, з  іншого – предметом дослідження, оскільки мовний код як такий кодує у собі багато шарів культурного досвіду.

Що  стосується конотацій,  тобто вторинного  асоціативного  значення, яке

визнається  за  словом  носіями  мови,  то  тут  відмінності  між  мовами  легко показати  на  прикладі  зоонімів. Можна  знайти  багато  прикладів  того,  як  носії різних  культур  наділяють  тварин  різними  рисами. Так,  для  арабів  порівняння людини  з  собакою  вважається  образою,  оскільки  арабська  культура  вбачає  в собаці  боягузтво  та  ницість. Для  українців,  очевидно,  домінуючі  конотативні значення були б сліпа відданість. Для носіїв гінді слон асоціюється з обережною та  граціозною  ходою,  в  той  час  як  для українців,  навпаки,  ця  тварина  є уособленням незграбності. У турецькомовній спільноті порівняти  жінку  з  конем  дорівнює  компліменту  її  гарному  вигляду (в українській  це  було  б  образливо  або  якнайменш  некоректно,  оскільки  це  б імовірно  тлумачилось  як  привернення  уваги  до  її фізичної  сили,  в  той  час  як жінки очікують на компліменти своїй тендітності та жіночності).

Так, у слов’янських, англійській мовах поняття свиня має негативну конотацію неохайності, невихованості, нахабності, невдячності.    В англ. фразеологізмі to make a pig of oneself, що означає “наїстися досхочу”, знаходить своє відображення конотація ненажерливості. Водночас у німецькій мові це поняття, навпаки, виявляє позитивну конотацію, що втілилась у такій фразеологічній одиниці, як Schweinhaben, яка    означає “пощастило”.

     Отже, конотація відіграє неабияку роль у процесі міжкультурної комунікації. Завдяки конотації ми детальніше знайомимось з культурою тієї  чи іншої країни та її національною самобутністю.

     Як уже було зазначено вище, конотативна інформація найбільш активно чинить опір передачі на іноземну мову через ідейно-етнічні відмінності у мові. А це означає, що перекладач має ретельно і старанно ставитись до передачі конотативного значення слова з однієї мови на іншу, аби уникнути “непорозуміння” між культурами та якомога влучніше передати змісті певної конотативної одиниці.

Література:

1.                      Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов./ А. Вежбицкая. –   М.:Языки славянской культуры, 2001. – 288 с.

2.                      Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / А.Вежбицкая. – М.: Слово,1996. – 289 с.

3.                      Демериева Ю.Ю. Научно-художественная концепция диалога культур/ Ю.Ю. Демериева// Язык и культура: Материалы первой междунар. конф. Киев: Упр. ин-т междунар. отношений при Киев.ун-те им. Т. Шевченко. - 1992. -  С. 20-25.

4.                        Донец П.Н. Основы общей теории межкультурной коммуникации: научный статус, понятийный  аппарат, языковой и неязыковой аспекты, вопросы этики и дидактики./ П.Н Донец. – Харьков,  Основа, 2001. 246с.

5.                      Гришаева Л.И. Введение в теорию межкультурной коммуникации / Л.И. Гришаева, Л.В. Цурикова. - М.: Академия, 2008. - 352 с.

6.                      Зорівчак Р.П. Реалія і переклад: на матеріалі англомовних перекладів укр. прози  / Р. П. Зорівчак – Львів : Вид–во при Львівському ун–ті, 1989. – 215 с.

7.                      Конотативні труднощі при перекладі англійської лексики // Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі / Міжвузівський збірник наукових праць. – Суми: Вид-во СумДУ, 1999. – С 126-130.

8.                      Зіткнення денотації та конотації // Філологічні студії / науковий часопис. – Луцьк: Волинська обласна друкарня,  2001. – №2. – С. 88-94.

9.                      Слющинський Б.В. Міжетнічні культурні комунікації як фактор побудови громадянського суспільства в сучасній Україні.  Електронний ресурс. Режим доступу:

www.edportal.org.ua/books/Conference_2005/Slyushchiskiy

10.                  Boas F. Language and Thought // Culture Bound. Bridging the cultural gap in language learning. – Cambridge University Press, 1998. – P. 5-72.