Сайченко Віталій Олександрович

студент групи П-32 Київського фінансово-

економічного коледжу НУДПС України

Науковий керівник: к.ю.н., доцент кафедри

кримінального права, процесу та криміналістики

Національного університету ДПС України

Омельчук Любов Василівна

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Становлення кримінального законодавства в Україні розпочалося після розпаду СРСР, але ще довгий час в Україні діяв Кримінальний кодекс 1960 року, який був прийнятий в інших політичних і соціально-економічних умовах, а тому вже не міг відповідати тим реаліям, котрі відбувалися в незалежній Україні [2].

У період з 1991 року чисельні зміни і доповнення до діючого на той час Кримінального кодексу призвели до того, що останній мав низку серйозних прогалин, зокрема було зруйновано його системність, що вимагало перегляду кримінально-правових положень. Також такий Кримінальний кодекс не відповідав міжнародним зобов’язанням України, взятими після здобуття незалежності.

У зв’язку з цим почалася робота над прийняттям нового кримінального кодексу, який було прийнято в 2001 році. Кримінальний кодекс України (прийнятий 5 квітня 2001 р., набрав чинності з 1 вересня 2001 р.) (далі – КК України) спрямований на забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки, а також запобігання злочинам [1].

Прийняття КК України, який відобразив демократичність держави, передувала багаторічна робота, яка розпочалася ще в 1992р., з розробки проекту, над яким працювало багато компетентних людей і якими було досліджено і використана багато різнопланових джерел. Насамперед можна виділити.

Набрання чинності КК України у 2001 році стало новим етапом на шляху демократичного розвитку нашої держави. Цей нормативно-правовий акт відтворив низку сучасних поглядів на розвиток кримінально-правової теорії та практики. Однак незважаючи на пророблену роботу чинне кримінальне законодавство України не є досконалим. Залишається нерозв'язаною низка проблем теорії та практики протидії злочинності [4]. Також можна констатувати, що більшість статей було взято з Кримінального кодексу 1960 року, а тому відбувається вдосконалення КК України через постійне внесення до нього змін і поправок. За час існування КК України ми маємо понад 300 Законів про внесення до нього змін. Серед них окремі було згодом визнано неконституційними [5, c.36-37]. Тому вносити поправки потрібно виважено, щоб зміни, які відбуваються, відображали головні засади демократичного суспільства.

У науці кримінального права сьогодні виділяють три етапи становлення КК України: 1) перший етап з 2001 року по 2008 рік; 2) другий етап з 2008 року по 2011 рік; 3) третій етап з 2011р., і до нині.

На першому етапі був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, щодо гуманізації кримінальної відповідальності». На другому етапі у 2011р., був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності у сфері господарської діяльності».

Третій етап, що триває нині ознаменований, по-перше, посиленням кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки. Також законодавцем проведено роботу щодо приведення у відповідність з міжнародними актами підходів до кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності. У зв’язку із цим замість поняття «хабар» у КК України було введено поняття «неправомірна вигода».

Проте чи не найбільшою новелою для вітчизняної кримінально-правової науки стало прийняття 23 травня 2013 року Верховною Радою України Закону України № 314-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб» (далі – Закон України № 314-VII), який набрав чинності з прийняттям та вступом у дію Закону України від 15.04.2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Законом України № 314-VII введено новий для нашої правової системи інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб за окремі категорії злочинів. Прийняття цього Закону поставило перед законодавцем, науковими колами та практики завдання щодо приведення цього Закону до діючих правових актів та Конституції України, а також вироблення дієвого механізму реалізації положень Закону України № 314-VII [3].

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України: офіц. текст: станом на 27 квітня 2014року. [Електронний ресурс] / Сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page13.

2. Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 року. [Електронний ресурс] / Сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2001-05

3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб: Закон України № 314-VII від 23.05.2013 року. [Електронний ресурс] / Сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18/paran2#n2.

4. Малишев В. Кримінальне законодавство України потребує вдосконалення / В. Малишев, В. Бесчасний // [Електроний ресур] Сайт журналу Верховної Ради України «ВІЧЕ». – 2010. – №14. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/2109/.

5. Швець В.Д. Практика внесення змін і доповнень до КК України: здобутки та прорахунки / В. Д. Швець // 10 років чинності Кримінального кодексу України: проблеми застосування, удосконалення та подальшої гармонізації із законодавством європейських країн. – Х.: Право, 2011. – С.35-40