Хоменко К. М.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Історико-правові аспекти діяльності інквізиції у Латинській Америці

Відкриття Америки Колумбом сталося в самий розпал боротьби Торквемади з євреями в 1492 р. Рятуючись від інквізиції марани вирушили до Америки, намагаючись знайти там спокій, але іспанська інквізиція і там переслідувала їх. Починаючи з 1502 р. король Фердинанд видав ряд указів, що забороняють євреям і маврам в'їзд в Новий Світ. Кожен, хто прибував до Америки зобов'язаний був довести, що він є християнином, як мінімум в п'ятому поколінні. Але ці закони не завжди діяли. Про це може свідчити аутодафе вчинене у Мехіко в 1528 р., на якому на вогнище було відправлено 2 «таємних» єврея, один з яких був помічником знаменитого конкістадора Кортеса Ернандо Алонсо.

У 1519 р. генеральний інквізитор Іспанії Монріке висунув на посади інквізиторів першого іспанського єпископа в Америці Алонсо Монсо і домініканця Кордобу. З розширенням підвладних територій збільшувалася і кількість інквізиторів. Першою жертвою інквізиції став Мігель з Акольуакан, він був звинувачений у відступництві у 1522 р.

Першою проблемою з якою зіткнулися церковники була проблема ідентифікації проживаючих людей. Іспанські священнослужителі вважали своїм обов'язком позбавити американських аборигенів язичництва і обернути їх у правильну релігію - християнство. Індіанці без будь-якого особливого опору переходили в християнство. Але деякі інквізитори вважали, що після хрещення індіанці залишаються індіанцями, так само як євреї після прийняття християнства таємно сповідують іудаїзм. Суперечки тривали до 1537 р., коли Папа римський визнав індіанців людьми. До цього часу більша частина індіанців формально були католиками. Але нові християни вели себе досить сумнівно з точки зору церкви: поклонялися хресту, під яким заритий старий ідол, прирівнювали Христа до своїх богів. Ці подвійні стандарти дозволяли інквізиторам застосовувати санкції проти них.

Перший інквізитор Нової Іспанії - Хуан де Суммарага займав свій пост 13 років (1535-1548 р.). За допомогою Суммарага віце-король Мексики Мендоса опублікував закон, який суворо карав за єресь і відступництво від віри. В законі зазначалось, що всі повинні поклонятись тільки одному істинному богові і повинні забути і закинути ідолів, що приймалися раніше за богів, повинні перестати поклонятися каменям, сонцю і місяцю або будь- якій іншій істоті. Також, законом заборонялося здійснювати в їх честь жертвопринесення і давати їм обіцянки. Якщо хто-небудь, всупереч даному закону, здійснював, будучи християнином, щось схоже, то в перший раз отримував в якості покарання публічно сто ударів батогом і постригався наголо, а вдруге віддавався до суду.

За час праваління Дієго Ланди - домініканця, єпископу Юкатана і Гватемали, 6330 індіанців були звинувачені в єресі та 157 чоловік померло від катувань. В своїй праці під назвою «Повідомлення про справи в Юкатані» він виправдовував жорстокість інквізиції по відношенню до індіанців, яка виявлялась у відрубуванні носів, верхніх та нижніх кінцівок, тощо. Внаслідок цього король Філіп II видав указ, який забороняв судити індіанців за віровідступництво. До цього часу, величезна кількість місцевих жителів була знищена, і щоб хоч якось зупинити знищення корінного населення, був виданий цей указ. Але, не дивлячись на це, суди інквізиції тривали - в 1690 р. був влаштований показовий процес, на якому до довічного ув'язнення були засуджені 21 індіанців.

Заборона на звинувачення індіанців подіяла і проти марранів. До 1571 р. інквізиція не надто активно працювала. Лише після указу Філіпа II, який встановлював інквізиційний суд в колоніях її активність значно зросла. Після указу інквізитори стали більш завзято боротися за чистоту віри: так, в 1596 р. був спалений разом з матір'ю і п'ятьма сестрами племінник віце - короля Мексики, губернатор провінції Нуево - Леон, який прийняв іудаїзм. До скасування інквізиції в Мексиці там було вчинено близько 60 аутодафе, а проіснувала інквізиція аж до XIX ст., і була скасована лише в 1820 р.

Перуанська інквізиція була відкрита в 1570 р., хоча вже з 1539 там існував єпископський суд. За весь час в Перу пройшло 34 аутодафе, велика частина населення звинувачувалася в таємному сповідуванні іудаїзму. Найбільш великий процес стався в 1635 р., коли в Лімі було виявлено близько 80 купців, які таємно сповідали іудаїзм. З 80 людей, троє були страчені.

Через активну роботу інквізиції число таємних іудеїв дуже сильно скоротилося, внаслідок чого діяльність інквізиції майже зійшла нанівець. У 1736 р. відбулося останнє аутодафе, однак інквізиція в Перу існувала до 1806 р.