Право/4. Трудове право, і право соціального забезпечення

Боровик В.С.

к.ю.н. Бахновська І.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Важливість вивчення трудового права студентами вищих навчальних закладів

На сучасному етапі розвитку України як соціальної, правової, демократичної держави важливим є забезпечення реалізації прав людини. Право на працю є, безперечно, невід’ємним правом людини, без якого неможливо уявити її існування ні в фізичному, ні в соціальному плані.

Трудове право тісно пов’язане з кожним громадянином, так як кожен має право на працю та вступає в трудові відносини, в яких може бути працівником чи роботодавцем.

Дана тема є актуальною так як існує дуже велика кількість працівників, але не всі знають свої права та обов’язки, та як можна захистити та відстояти свою позицію. Дуже важливо, щоб студенти вищих навчальних закладів по закінченню навчання знали свої права та обов’язки та вільно володіли інформацією та знали, де її знаходити. Тема є недостатньо дослідженою в науковій літературі, тому розгляд важливих питань та проблем є пріоритетним.

Дослідженням з цих питань займалися такі науковці, як Р. Іванова, О. Кульчицька, Є. Мачульська, Б. Сташків, В. Субботенко, В. Тарасова тощо.

Трудове право - провідна галузь українського права, яка є системою правових норм, що регулюють сукупність трудових відносин працівників із роботодавцями, а також інші відносини, що випливають із трудових або тісно пов'язані з ними і встановлюють права й обов'язки в галузі праці на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та відповідальність у разі їх порушення. Трудове право виконує такі функції: регулятивну, соціальну, захисну, виробничу, виховну [3].

У ст. 43 Конституції України зазначено, що кожен має право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, на яку особа вільно погоджується або обирає. Основний Закон також перераховує права на належні, безпечні і здорові умови праці, на її оплату, на відпочинок, вказує час роботи.

Відповідно до ст. 2 КЗпП, право громадян України на працю – тобто одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Природні трудові права людини не завжди реалізуються нею безперешкодно, часто їх реалізація наштовхується на перепони, зроблені іншими учасниками суспільно-трудових відносин. Усунення цих перешкод можливе лише за наявності в суспільстві дієвих засобів захисту й охорони трудових прав людей чи працівників. Основними гарантами, а, відповідно й засобами захисту трудових прав є держава.

В сучасних умовах життя кожному молодому спеціалісту важливо знати свої права та обов’язки реалізуючи своє право на працю. Адже для молодих спеціалістів є окремі статті в КЗпП, які допомагають орієнтуватися в трудовому законодавстві, як майбутній фахівець. З боку керівника вивчення трудового права надає можливість орієнтуватись в питаннях: трудової дисципліни; охорони праці; які переваги надаються неповнолітнім, вагітним, людям-інвалідам, жінкам з малолітніми дітьми та дітьми-інвалідами, молодим спеціалістам; порядок укладання та розірвання договорів. А з боку працівника дає можливість знати про тривалість робочого часу та часу відпочинку, про нарахування заробітної плати відповідно з законодавством, про порядок укладання договорів, про можливість об’єднання в профспілки для відстоювання своїх прав, про права та обов’язки при виконані своїх трудових функцій.

Для молодих спеціалістів, наприклад, по закінченню навчання на контрактній основі підприємство повинно приймати на роботу без випробувального терміну, якщо це перше місце роботи, та випробувальний термін обов’язково оплачуваний та повинен тривати до трьох місяців, у всіх інших випадках. Випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими фахівцями протягом трьох років з моменту укладання ними трудового договору із замовником. Випускники повинні відпрацювати у замовника не менше 3 років з часу призначення на первину посаду. Випускники, які навчались за рахунок держави не повних п’ять років, відпрацьовують за місцем призначення пропорційно до витрачених коштів: 4 роки навчання – 2 роки 5 місяців, 3 роки – 1 рік 9 місяців.

Існують певні способи захисту трудових прав. Спосіб захисту – сукупність дій, за допомогою яких відновлюються, визнаються, встановлюються права та законні інтереси особи [2].

Розглянемо детальніше кожний із наведених вище способів захисту трудових прав. Так, визнання умов договорів про працю недійсними відбувається у випадку, коли такі умови погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю.

Встановлення факту укладення трудового договору як спосіб захисту трудових прав застосовується у випадку, коли працівника фактично було допущено до роботи, а розпорядження чи наказу не було видано (ст. 24 КЗпП України), а сам власник або уповноважена ним особа заперечує такий факт.

Відновлення становища, яке існувало до порушення права, можливе у разі переведення працівника на іншу роботу без його згоди – звісно, у випадках, коли таку згоду роботодавець зобов’язаний був отримати (ст. 32 КЗпП України), а також у разі звільнення без законної підстави (ст.235 КЗпП України).

Відшкодування витрат як спосіб захисту може застосовуватись у випадку переведення працівника на роботу в іншу місцевість. Так, у разі відмови роботодавця відшкодувати витрати, передбачені ст. 120 КЗпП України, працівник може звернутися до суду з позовом про відшкодування витрат. Такий спосіб захисту може бути застосований і у разі порушення роботодавцем правил ст. 121 КЗпП.

Виплата компенсації як спосіб захисту трудових прав застосовується, зокрема, у випадку порушення власником або уповноваженим ним органом вимог ст. 164 КЗпП України, яка передбачає, що власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу, якщо працівник придбав його за власні кошти.

Виплата матеріальної допомоги як спосіб захисту може застосовуватись у випадку ненадання такої допомоги власником підприємства, установи чи організації особі, яка має на неї право. Так, ст. 185 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, надавати їм матеріальну допомогу [1].

Отже, законодавча система України є досить складною та багатогранною. Вивчення та освоєння нового матеріалу проходить постійно, так як вносяться зміни з законодавство України. Трудове право дає можливість майбутнім фахівцям знати та використовувати законодавство, дотримуючись своїх прав та обов’язків.

Література:

1. Старокожев О.А. Актуальність самозахисту у трудовому праві України [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.jlaw.snu.edu.ua/

2. Засіб, спосіб і форма захисту трудових прав [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv

3. Красное Є. В. Основні трудові права у проекті трудового кодексу України [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua

4. Кодекс законів про працю України : чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 5 березня 2013 року : відповідає офіційному текстові. – К. : Центр учбової літератури, 2013. – 80 с.