Психология и социология/ 12. Социальная психология

Студ. Горбачова Ю. Б., канд. психол. наук Самошкіна Л. М.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Україна

Взаємозв’язок емоційного інтелекту із поведінковими стратегіями подружжя в конфліктній ситуації

Для забезпечення психологічного комфорту в сім'ї та успішного її функціонування суттєве значення має те, як складаються взаємини між подружжям. Одним з чинників, який обумовлює характер стосунків між чоловіком та жінкою, є емоційна обізнаність.

Розвинений емоційний інтелект як сукупність здібностей до розпізнання та контролю своїх і чужих емоцій, виступає своєрідним засобом забезпечення ефективного спілкування подружжя як у ситуаціях гармонії, так і під час непорозумінь й конфліктів. Важливі складові емоційного інтелекту – внутрішньоособистісний і міжособистісний інтелект, відповідають за розуміння та управління власними і чужими емоціями [2; 3].

Подружні конфлікти – зіткнення суперечливих позицій подружжя, найчастіші виникають на основі несправедливого розподілу праці, незадоволеності певних потреб та через недоліки у вихованні. Такі конфлікти можуть мати позитивну спрямованість, вони допомагають дійти згоди зі спірних питань і попередити ще більший конфлікт [1]. Для цього подружжя має застосовувати відповідні ситуації поведінкові стратегії (суперництво, пристосування, уникнення, співробітництво, компроміс), правильність вибору яких багато в чому обумовлена сформованістю компонентів емоційного інтелекту. Найбільш ефективною, з точки зору задоволення потреб та налагодження емоційного стану, є співробітництво.

У емпіричному дослідженні, спрямованому на виявлення особливостей взаємозв’язку емоційного інтелекту із поведінковими стратегіями подружжя в конфліктній ситуації, взяли участь 52 особи: 19 подружніх пар і 14 представників від подружньої пари (7 чоловіків та 7 жінок).

Методику дослідження склали: «Опитувальник емоційного інтелекту» Д. В. Люсіна, «Тест описання поведінки в конфлікті» К. Томаса в адаптації Н. В. Грішіної, методика «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях» в адаптації Ю. Є. Альошиної та Л. Я. Гозмана. Статистична обробка даних здійснювалася за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона.

Результати дослідження свідчать про наступне:

· Емоційний інтелект подружжя позитивно корелює зі стратегією

Співробітництва (r = 0,652 при р ≤ 0,001). Чуйність та чутливість до інших і себе, можливо, допомагають спрогнозувати та реалізувати поведінку у конфлікті найбільш прийнятним способом – співробітництвом.

· Зв'язок емоційного інтелекту подружжя із поведінковою стратегією

уникнення є негативним (r = -0,541 при р ≤ 0,001). Особистість, яка добре розуміє свої та чужі переживання, вірогідно, не дозволяє собі та партнерові відчувати негатив й намагається розрядити напругу та вирішити конфлікт «тут і зараз».

· Зі стратегією компромісу існує кореляція лише у сфері міжособистісного інтелекту подружжя, а саме – із розумінням чужих емоцій (r = 0,332 при р ≤ 0,05). Ймовірно, що незалежно від розуміння своїх емоцій, усвідомлення того, що переживає партнер, змушує особистість бути більш м’якою та поступливою. Обидва учасники відмовляються від повного задоволення власних потреб на користь стосунків, але не зважаючи на зовнішнє залагодження конфлікту, він може спалахнути знову і тоді доведеться змінити поведінкову стратегію.

· Стратегія пристосування негативно корелює із розумінням чужих

емоцій (r = -0,503 при р ≤ 0,001), тобто емоційно обізнане подружжя, за умови добрих партнерських стосунків, майже завжди має простір для самоствердження.

· Існує позитивний зв'язок усіх показників емоційного інтелекту

подружжя із орієнтацією особистості брати відповідальність за виникнення й протікання конфлікту на себе (r = 0,504 при р ≤ 0,001). Тобто, особистість тим ймовірніше візьме відповідальність на себе, чим більш виразним буде емоційний інтелект і навпаки, лише за умови усвідомлення власної ролі у виникненні конфлікту існує вірогідність його конструктивного вирішення, а розпізнання й управління своїми та чужими емоціями тільки цьому сприяє.

Я-відповідальність подружжя має більш сильний позитивний кореляційний зв'язок із міжособистісним інтелектом, ніж із внутрішньоособистісним, але з партнер-відповідальністю більш корелює внутнішньоособистісний інтелект, хоча й негативно. Вочевидь, розуміння себе, свого внутрішнього світу, всієї гами емоційних переживань, робить особистість більш чесною перед собою, тому вона об’єктивніше оцінює ситуацію конфлікту та свою роль у ній.

Крім того, розвинений контроль та управління своїми емоціями не дозволяє досягти їм такого рівня, коли вся психічна система переключається із завдання «вирішити конфлікт» на завдання «виправдати та захистити себе». Тому особистість і розуміє, і управляє, і контролює свої емоції, що становить основу для визнання неефективності перекладати відповідальність на партнера і можливість вирішити проблему лише її розділивши. Хоча картина може виглядати й дещо інакше, надто велика обізнаність про особливості свого емоційного внутрішнього світу, робить особистість заручником відповідальності, навіть у тих випадках, коли об’єктивно вона не є джерелом конфлікту.

· Я-відповідальні представники подружжя більш схильні обирати

стратегію співробітництва в конфлікті і не схильні до уникаючої поведінки (r = 0,292 при р ≤ 0,05 і r = -0,382 при р ≤ 0,01 відповідно). Однак, такий локус не пов'язаний із стратегією жертвування власними цілями й потребами.

· Вибір на користь стратегії уникнення статистично достовірно

вірогідний для осіб із партнер-відповідальністю (r = 0,272 при р ≤ 0,05). Така поведінка в конфлікті може бути проявом не небажання його вирішувати, а страхом його вирішувати. Особистість остерігається висловити свою позицію щодо відповідальності за конфлікт партнера, тому їй легше піти від обговорення та прояснення конфліктної ситуації, аби не виявилась її екстернальність.

· Не знайдено достовірних зв’язків між загальною конфліктністю та

стратегіями поведінки в конфлікті. Вочевидь, необхідно збільшити вибірку, щоб наявні тенденції набули статистичної значущості.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути корисними як для подружніх пар, так і для психологів-консультантів з питань сімейних відносин, оскільки знання про емоційний інтелект та конструктивні форми поведінки під час конфліктів можуть бути своєрідною профілактикою негативних аспектів подружнього життя.

Отримані емпіричні дані можуть бути використані для доповнення навчальних курсів «Сімейна психологія», «Психологія спілкування» та «Конфліктологія»; відкривають можливості для створення тренінгових програм для подружніх пар, які матимуть на меті розвивати компоненти емоційного інтелекту та навички конструктивної поведінки у конфліктних ситуаціях.

Література:

1. Гришина Н. В. Психология конфликта / Н. В. Гришина. – СПб.: Питер, 2008. – 544 с

2. Люсин Д. В. Современные представления об эмоциональном интеллекте /Д. В. Люсин // Социальный интеллект: Теория, измерение, исследования. – М.: Ин-т психологии РАН, 2004. – С. 29-36

3. Носенко Е. Л. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції / Е. Л. Носенко, Н. В. Коврига. – К.: Вища шк., 2003. – 126 с.

4. Шнейдер Л. Б. Семейная психология / Л. Б. Шнейдер. – М.: Академический проект, 2006. – 768 с.

5. Эйдемиллер Э. Г. Психология и психотерапия семьи / Э. Г. Эйдемиллер, В. В. Юстицкис. – СПб.: Питер, 2002. – 652 с.