Легка Надія Сергіївна
студентка Мелітопольського державного
педагогічного університету ім. Богдана
Хмельницького
Психологічні
особливості впливу гри на розвиток когнітивних процесів у молодшому шкільному
віці
Постановка проблеми. У сучасному
світі рушієм і фундаментом становлення всебічно розвиненої особистості є саме
початкове навчання. Зміни, що відбуваються у пізнавальній сфері дитини
молодшого шкільного віку, мають надзвичайно велике значення для подальшого
повноцінного розвитку психіки.
Ефективним
засобом корекції когнітивної сфери під час навчальної діяльності дитини вважається гра, використання якої в
психологічній практиці ґрунтується на певних теоретичних підходах вітчизняної і
зарубіжної психології. Цим визначається актуальність проблеми дослідження.
Аналіз стану розробленості проблеми. Вплив ігрової
діяльності на навчальний процес молодших школярів було розкрито в роботах
психологів (Ю.А. Аркін, М.Я. Басов, П.П. Блонський, Л.С. Виготський, Н.Д.
Виноградов, Д.Б. Ельконін, С.Л. Руінштейн, Д.Н. Узнадзе та ін.) та педагогів
(А.Я. Коменський, С.Ф. Русова, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, Л.В.
Артемова та ін.). Попри це, окремі питання впливу гри на розвиток когнітивних
процесів молодших школярів залишаються недостатньо вивченими та потребують
детального аналізу.
Основна мета дослідження - визначення
психологічного впливу гри на розвиток когнітивних процесів молодших школярів.
Виходячи
з мети, основними завданнями
дослідження є:
1.
Здійснити теоретичний
аналіз проблеми впливу гри на розвиток когнітивних процесів у дітей молодшого
шкільного віку.
2.
Розкрити сутність
психологічних особливостей когнітивної сфери, чинників та механізмів
використання ігор в розвитку когнітивних процесів у дітей молодшого шкільного
віку.
Виклад основного матеріалу. Молодший шкільний вік, як відомо, охоплює період життя
дитини від 6-7 до 10-11 років. У цей період відбувається активне
анатомо-фізіологічне дозрівання організму. Так, до семи років завершується
морфологічне дозрівання лобного відділу великих півкуль, що створює сприятливі
можливості для здійснення довільної поведінки, планування і виконання певної
програми дій [1, с.12].
До шести-семи років зростає рухливість нервових процесів,
дещо збільшується врівноваженість процесів збудження і гальмування (однак
перші ще довго продовжують домінувати, що зумовлює непосидючість та підвищену
емоційну збудливість молодших школярів).
Узагальнюючи, можна сказати, що у дітей семи — десяти
років основні властивості нервової системи за своїми характеристиками
наближуються до властивостей нервової системи дорослих, хоч самі по собі ці
характеристики ще не дуже стійкі [1, с.46].
Включаючись у нову для себе учбову роботу, діти поступово
звикають до її вимог, а дотримання останніх зумовлює розвиток нових якостей
особистості, яких ще немає у дошкільному віці. Такі якості (новоутворення)
виникають і розвиваються у молодших школярів відповідно до формування учбової
діяльності [2, с.67].
Навчання впливає на розвиток молодших школярів і своєю
організацією, оскільки саме воно визначає форми їхнього колективного співжиття,
спілкування між собою та з учителем [3, с. 89].
Польський дослідник Стефан Шуман зазначає, що гра -
характерна і своєрідна форма активності дитини, завдяки якій він вчиться й
здобуває досвід. Шуман вказав на той факт, що гра спонукає найвищі емоційні переживання дитини і
активізує його найглибшим чином. Згідно Шуману, гру можна сприймати як процес
розвитку, спрямований своєрідним чином на формування спостережливості, уяви,
понять і навичок [4, с.102].
Таким чином, на розвиток особистості дитини гра впливає
позитивно, оскільки через неї вона пізнає поведінку і взаємини дорослих людей,
які стають зразком для її поведінки. У грі дитина набуває основних навичок спілкування, якостей
необхідних для встановлення контактів з однолітками.
Висновок. Отже, значення
гри для дитини велике. Це, передусім, школа спілкування, пізнання світу і
самопізнання. В ній відбувається розвиток фізичних і духовних здібностей,
психологічно готує до життя, до праці. Нарешті, гра заповнює дозвілля і дає
насолоду дитині. Гра є практика розвитку. Дитина грає тому, що розвивається, і
розвивається, тому що грає.
Перспективи
подальших досліджень. Після проведення експериментального дослідження,
виявлення психологічного впливу гри на розвиток когнітивних процесів молодших
школярів, доцільно використовувати корекційну програму з елементами гри.
Література:
1. Навчання
і виховання учнів 2 класу: Методичний посібник для вчителів / Упор. О. Я.
Савченко. - К.: Початкова школа, 2003. - 464 с.
2. Видра
О. Г. Вікова та педагогічна психологія : навч. посіб. / О. Г. Видра. – К.: ЦУЛ,
2011. – 112 с.
3. Гільбух
Ю. З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра : діагностика, педагогіка /
Ю. З. Гільбух. – К.: Укрвузполіграф, 1992. – 216 с.
4. Дружинин
В. Д. Психология общих способностей / В. Д. Дружинин. – 3-е изд. – СПб.: Питер,
2007. – 362 с. – (Мастера психологии).