Фізичний розвиток дітей старшого дошкільного віку в умовах взаємодії сім’ї і дошкільного закладу

Батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими, життєрадісними, спритними та міцними. Оздоровлення і загартування дітей, формування постави, розвиток рухових і виховання моральних та вольових якостей засобами фізичної культури здійснюють дитячий садок і сім’я разом. На сьогодні родинне виховання й виховання у дошкільних закладах існують як дві окремі ланки: вдома інколи дитина отримує одні настанови, зразки поведінки, у дитячому садку – інші. Розвиток спільної праці дитячого садка і сім’ї з фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку досліджувалися в працях багатьох науковців. В першу чергу слід назвати імена класиків наукової думки: Л. О. Аза, Н. В. Лавриненко,Ш. А. Амонашвили, Л. А. Венгер, А. С. Макаренко, Е. С. Вільчковський, О І. Курок.

Аналізуючи ступені освітньо-виховної системи, першим завданням дошкільного виховання Г. Ващенко визначає фізичний розвиток дитини. Природною вихователькою малої дитини є мати. Найкращі наслідки у вихованні дітей дошкільного віку може дати співпраця родини і дитячого садочка. Це дозволяє дотриматись єдності у напрямах і методах виховання. Такий зв’язок мусить існувати між дитячим садком та родиною.

За час дошкільного дитинства змінюються та ускладнюються рухові навички: малюк вчиться гратися, малювати, конструювати, виконувати елементарні доручення. Разом з цим проходить і засвоєння цілей та мотивів даних видів діяльності, у дитини формуються певні навички, уміння, нахили, а також структура особистісних якостей.

Одночасно з розвитком психічних функцій вдосконалюється і фізичний розвиток дитини. Рухи стають більш впевненими, знижується їх невмілість. Розвиваються як загальні, крупні рухи, так і малі, у тому числі формується мілка моторна умілість пальців рук. Це все пов’язано з процесом формування мозкових структур [3, с. 15].

Вдосконалення рухових умінь та навичок, розвиток психофізичних характеристик – сили, швидкості, витривалості, гнучкості не тільки сприяють покращенню здоров’я, але й дозволяють формувати і особистісні якості людини (терпіння, силу волі, наполегливість). У цьому віці дитину можна вчити кидати та ловити м’яч, відбивати його правою та лівою рукою, підкидати, виконуючи одночасно нескладні рухи. Навчання дитини бігу наввипередки, з подоланням перешкод, різним видам стрибків (в довжину, висоту, з розбігу, відштовхуючись) – дозволить розвинути в ній не тільки психофізичні характеристики, а й особистісні якості.

Сучасні діти старшого дошкільного віку мало рухаються, менше, ніж раніше грають в рухливі ігри через прихильність до телевізора та комп’ютерних ігор. Зменшується і кількість відкритих місць для ігор. Батьки і вихователі все більш і більш стурбовані тим, як, де і коли можна надати дітям можливість активно і творчо організувати самостійну рухову діяльність. Для активізації інтересу дітей до спортивних та рухливих ігор, вони повинні їх дізнатися, і завдання вихователя допомогти їм у цьому.

Рухливі ігри – найбільш доступний і ефективний метод впливу на дитину. Гра – природний супутник життя дитини. Перевага рухливих ігор перед строго дозованими вправами в тому, що гра завжди пов’язана з ініціативою, фантазією, творчістю, протікає емоційно, стимулює рухову активність.

Роль сім’ї у фізичному вихованні дітей старшого дошкільного віку – велика і відповідальна. Батьки є першими вихователями, які зміцнюють і загартовують організм дитини, розвивають її мову і мислення, волю і почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість. Сім’я в доступних їй межах і формах здійснює завдання розумового, морального, трудового, естетичного і фізичного виховання дітей, дбає про їх гармонійний розвиток [2, с. 45].

Більшість батьків бажає бачити своїх дітей здоровими, життєрадісними, спритними та міцними. Формування цих якостей значною мірою залежить від організації виховного процесу, зокрема фізичного виховання в сім’ї та дошкільному закладі.

Науковими дослідженнями Е. М. Вавілової, Е. С. Вільчковського, Т. І. Осокіної, В. А. Шишкіної та ін. встановлено, що в багатьох сім’ях організація та зміст фізичного виховання не відповідають сучасним вимогам. На превеликий жаль, доводиться відмічати про недостатнє уявлення деякими батьками значення правильного режиму дня дитини в сім’ї, оптимального перебування її на свіжому повітрі.

Вони вважають, що заняття фізичними вправами – це непотрібні пустощі і не розуміють їх значення для зміцнення здоров’я дітей. Значна частина батьків впевнена, що основи фізичної культури повинні закладатися у дитячому садочку, знімаючи при цьому з себе відповідальність за фізичне виховання дітей у сім’ї [1, с. 63].

Турбота про здоров’я та всебічний фізичний розвиток дитини починається в організації здорового способу життя в сім’ї. До нього відносять: позитивний психологічний клімат у сім’ї, доброзичливе ставлення батьків одне до одного та до дитини, раціональне харчування, систематичне застосування фізичних вправ та впровадження загартовуючих процедур, посильна трудова діяльність дитини, негативне ставлення батьків до алкоголю та паління.

Одним з основних гігієнічних засобів нормального фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку у сім’ї є режим дня. Необхідність його обґрунтована вченням І. П. Павлова про певне чергування основних сторін вищої нервової діяльності людини. Формування біоритмів харчового збудження, сну та активного відпочинку сприяє нормальному функціонуванню внутрішніх органів [4, с. 12].

Ефективність режиму дня дитини значною мірою залежить від домашнього побуту, від тієї атмосфери, що панує в сім’ї, особливо від взаємин дорослих і дітей. А. С. Макаренко наголошує, що “сталість режиму, його точність і обов’язковість у великій небезпеці, якщо батьки самі ставляться до цього нещиро, живуть безладно, не дотримаються ніякого режиму, а від дітей вимагають його виконання” [5, с. 268].

На нашу думку, для забезпечення ефективності фізичного виховання батьки повинні знати, який фізичний виховний вплив на дітей здійснюється на заняттях з фізичного розвитку у дитячому садку. Такі знання необхідні для дотримання наступності і забезпечення єдиної педагогічної лінії у висуненні вимог до дитини. Адже в комплексі фізичних заходів кожен елемент повинен чітко виконувати свої функції. В іншому випадку система не працює.

Між сім’єю і дошкільним закладом повинна бути створена атмосфера ділових, товариських стосунків, бо йдеться про об’єднання зусиль для досягнення спільної мети. Водночас варто враховувати умови і можливості сім’ї та дитячого садка.

Література:

1. Доронова Т. М. Основні напрямки роботи ДОП щодо підвищення психолого-педагогічної культури батьків / Т. М. Доронова / / Дошкільне виховання. – 2004. – № 1. – С. 63-65.

2. Каштанова Г. В. Медичний контроль за фізичним розвитком дошкільників та молодших школярів / / Практичний посібник / Г. В. Каштанова, Є. Г. Мамаєва.– М.: аркто, 2006. – 64 с.

3. Квашук П. В. Технології визначення рухової підготовленості та фізичного стану дітей та підлітків. Методичний посібник / П. В. Квашук, Г. Н. Семаєва. – М.: Де-Ново, 2004. – 35 с.

4. Робота дошкільного освітнього закладу з родиною / Авт.-сост. І. А. Дядюнова. – М.: АПК і ПРО, 2004. – 32 с.

5. Степаненкове Е. Я. Теорія і методика фізичного виховання та розвитку дошкільників / Е. Я. Степаненкове. – М.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 368 с.