ПИТАННЯ ПОДАННЯ ДАНИХ ПРО ВИРІБ.

На даному етапі розвитку машинобудівної галузі в Україні все частіше порушується питання про автоматизацію проектування виробу та технічної підготовки його виробництва. Створення комплекту робочої конструкторської документації, яка містить у собі структуровану та взяємопов’язану графічну й текстову інформацію про виріб, потребує використання CAD/CAM/CAE систем, що, в свою чергу, може обмежувати можливості обміну даними на різних етапах проектування виробу. Крім того, працюючи з системами автоматизації (СА) різних виробників, є велика вірогідність неадекватної передачі даних.

Концепція систем PLM (Product Lifecycle Management) полягає у вирішенні завдань автоматизації, котрі виникають протягом усього життєвого циклу виробу, за допомогою комплекту споріднених програмних продуктів одного масштабного виробника програмного забезпечення (ПЗ). Звісно, якість обміну даними між модулями системи PLM здійснюється на високому рівні, але у користувача виникає проблема залежності від програмних продуктів одного виробника. Для підприємства «гра за правилами» розробника ПЗ не завжди вигідна, оскільки всі модулі однієї системи PLM не можуть бути продумані на однаково високому рівні. Крім того, такий підхід виключає можливість здійснення поетапної автоматизації та потребує суттєвих капіталовкладень.

Ті ж самі цілі ставлять перед собою так звані CALS-технології (Continuous Asquisition and Lifecycle Support – безперервна підтримка життєвого циклу виробу), але, використовують повністю протилежний підхід до вирішення задач автоматизації, котрий дає змогу забезпечити користувача свободою вибору ПЗ серед різних виробників. Основним інструментом CALS виступає SDE (Shared Data Environment – середовище спільно використовуваних даних), в україномовній інтерпретації це поняття визначається як «єдиний інформаційний простір» (ЄІП). Цей простір являє собою сукупність баз та банків даних, технологій їх ведення й використання, інформаційно-телекомунікаційних систем та мереж, функціонуючих на основі єдиних принципів і по загальним правилам, що забезпечують інформаційну взаємодію організацій та громадян, а також задоволення їх інформаційних потреб. Інакше кажучи, єдиний інформаційний простір складається із наступних головних компонентів:

- Інформаційні ресурси, що містять дані, відомості і знання, зафіксовані на відповідних носіях інформації;

- Організаційні структури, котрі забезпечують функціонування єдиного інформаційного простору, а саме: збір, обробку, зберігання, розповсюдження, пошук та передачу інформації;

- Засоби інформаційної взаємодії громадян і організацій, що забезпечують їм доступ до інформаційних ресурсів на основі відповідних інформаційних технологій, що включають в себе програмно-технічні засоби й організаційно-нормативні документи [1].

Також, можна виділити наступні властивості, які повинні бути притаманні повноцінному ЄІП:

- Вся інформація подається у електронному вигляді;

- ЄІП охоплює всю існуючу інформацію про виріб;

- ЄІП – єдине джерело даних про виріб.

- ЄІП створюється тільки на основі міжнародних, державних та галузевих інформаційних стандартів [1].

Основою для інтеграції та обміну даними різних САПР на сьогоднішній день є комплект стандартів ISO 10303 STEP (Standard for Exchange of Product data – стандарт обміну даними моделі виробу). ISO 10303 STEP є загальнодоступним (мережа інтернет, органи стандартизації), а на їх основі були прийняті відповідні стандарти в Росії – ГОСТ Р ИСО 10303 та в Україні – серії ДСТУ ISO 10303. Стандарт переглядають приблизно один раз на п’ять років і його попередні версії не змінюють та не відміняють – вони можуть бути тільки доповнені, що дає підстави стверджувати про стабільність STEP [2].

ДСТУ ISO 10303 складається з 200 частин, які по своєму функціональному призначенню поділяються на 6 груп. Комплект стандартів є по суті довідковими посібниками, які точно і однозначно визначають, як саме повинні бути представлені окремі аспекти виробу. Але, значна частина проблем, котрі виникають в процесі обміну даними, у більшості випадків спричинені некваліфікованими діями користувачів-конструкторів при побудові графічних моделей і при їх конвертації [2]. Враховуючи цей факт, є потреба у більш детальному поясненню кінцевим користувачам стандартів STEP – як їх розуміти та раціонально використовувати у певних умовах підприємства [2].

Варто звернути увагу на ряд стандартів, що визначають вимоги до представлення файлу електронної моделі виробу (ДСТУ ISO-10303-21-2007 та ДСТУ ISO-10303-22-2007). В них установлений механізм, котрий дає змогу представлення даних про виріб для передачі із однієї обчислювальної системи в іншу, використовуючи мову EXPRESS (методи опису по ДСТУ ISO-10303, частини 11-19), яка є достатньо складною у вивченні та ще не набула широкого розповсюдження в Україні.

Тому, задача забезпечення належної якості електронних моделей потребує розробки комплекту методичних матеріалів, орієнтованих на конкретні підприємства. Також, полегшенням задачі автоматизації технологічної підготовки виробництва може стати розробка різних інтегрованих інтерфейсів для створення електронної моделі виробу.

Література

1. А. В. Каратанов, Е. А. Дружинин, Т. Ю. Павленко Анализ методологий создания единого информационного пространства авиационного предприятия [екст] // Открытые информационные и компьютерные интергированные технологии, 2012. №55. – С. 156-157.

2. Злыгарев В.А., Шильников П.С., Юрин В.Н. Процедуры обмена геометрическими моделями изделия и согласованными с ними данными на базе стандартов STEP: опыт разработки комплекса стандартов предприятия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lab18.ipu.ru/projects/conf2005/2/5.htm.