Экономические науки/15.Государственное регулирование экономики

Одажіу Д.Г.

Науковий керівник: Зибарєва О.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Державне регулювання ринку науково-технічних послуг в Україні

Основою сучасного соціально-економічного прогресу розвинених країн виступає формування економіки, що базується на знаннях. Однією з передумов інтелектуалізації людської діяльності загалом та економічної діяльності зокрема виступає рівень розвитку науково-технічних послуг, які забезпечують не тільки проведення досліджень і розробок, підготовку наукових кадрів, але й використання і поширення результатів науково-технічної діяльності у суспільстві та в економіці. Надання науково-технічних послуг еволюціонує від діяльності, де комерційний ефект не спостерігається, до надання послуг з метою отримання прибутку.

       За умов ринкової трансформації в Україні актуальності набуває передусім проблема залучення вітчизняних суб’єктів науково-технічної діяльності до процесів комерціалізації не тільки науково-технічної продукції, але й науково-технічних послуг.

У вітчизняній науці теоретичні основи державного регулювання розвитку науково-технічної сфери знайшли відображення у працях Александрової В.П., Бажала Ю.М., Жилінської О.І., Калитича Г.І., Крупки М.І., Лапко О.О., Шаповалової Л.А. та інших.

Метою є дослідження процесів становлення науково-технічних послуг як самостійного виду діяльності для розкриття необхідності та складових державного регулювання національного ринку науково-технічних послуг на етапі його формування.

У науковому обігу визначають науково-технічну послугу у розрізі предметного і процесного підходів: з позицій предметного підходу науково-технічна послуга – це результат науково-технічної діяльності підприємства, установи, організації; з позицій процесного – це вид діяльності, спрямований на створення умов розвитку і функціонування суб’єктів науково-технічної сфери та сприяння процесам одержання, збереження, поширення і практичного застосування науково-технічних знань[3].

Науково-технічній послузі притаманні основні характеристики послуги, які відрізняють її від будь-якого іншого товару, а саме неосяжність, невід’ємність від джерела, непостійність якості, пролонгований характер збереження[1].

Особливості економічної природи науково-технічних послуг накладають відбиток і на процес становлення ринку науково-технічних послуг. Виділено три основні види науково-технічних послуг за ознакою їх комерціалізації:

- внутріорганізаційні – послуги надаються лише всередині наукової сфери як такі, що забезпечують власні потреби; комерційний ефект відсутній;

- міжорганізаційні – в межах всього інноваційного циклу: вони ще не виходять за межі науково-технічної сфери, але функції “виробника” і “споживача” науково-технічної послуги вже відокремлюються; спостерігається частковий комерційний ефект;

- ринкові – економічні відносини загалом: науково-технічна послуга стає об’єктом купівлі-продажу; комерційний ефект є основною метою її надання.[4]

Необхідність формування ринку науково-технічних послуг виникає, коли неринкові (внутрі- та міжорганізаційні) послуги переходять до ринкових. Відбувається становлення окремого виду економічної діяльності – надання науково-технічних послуг.

Ринок науково-технічних послуг – це сукупність відносин (соціально-економічних, матеріальних, фінансових), що виникають між виробниками науково-технічних послуг (продавцями) та їх споживачами (покупцями) у процесі купівлі-продажу послуг. Про розвиток ринку науково-технічних послуг свідчить наявність трьох визначальних складових ринкового механізму: пропозиції науково-технічних послуг, попиту на науково-технічні послуги та процесу формування ціни на науково-технічні послуги – ціноутворення.

В загальному можна виокремити такі основні складові державного регулювання ринку науково-технічних послуг в Україні на етапі його формування: економічну, правову, організаційну, інформаційну.

Економічна складова процесу державного регулювання ринку науково-технічних послуг передбачає, передусім, розвиток виробничого потенціалу –   діяльності суб’єктів ринку науково-технічних послуг, збільшення доходної статті державного бюджету і залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у науково-технічну сферу. Активізація економічної складової державного регулювання процесу формування ринку науково-технічних послуг призведе до збільшення кількості суб’єктів науково-технічної діяльності, а отже, і підприємств, які мають бажання і можливість  впроваджувати нововведення, що, у свою чергу, збільшить попит на науково-технічні послуги.

Правову складову державного регулювання ринку науково-технічних послуг становить законодавча база, відповідно до якої здійснюється розвиток науково-технічної сфери.

Організаційну складову державного регулювання ринку науково-технічних послуг визначено як інституційне забезпечення та інфраструктуру ринку науково-технічних послуг. Інституційні перетворення мають бути спрямовані, перш за все, на розвиток високотехнологічних виробництв у національній економіці.

Інформаційна складова державного регулювання ринку науково-технічних послуг – це система взаємозв’язків, спрямованих на отримання достовірної інформації щодо стану внутрішнього і зовнішнього середовища суб’єктами ринку науково-технічних послуг з метою планування власної діяльності[2].

В існуючій організаційній структурі державного регулювання вітчизняного ринку науково-технічних послуг чітко не визначено відомство, що є відповідальним за розвиток науково-технічних послуг як самостійного напряму науково-технічної діяльності. Запропоновано віднести цю функцію до компетенції Міністерства освіти і науки України, а саме департаменту науково-технологічного розвитку. Її реалізація має здійснюватись через виконання наступних завдань:

- складання реєстру підприємств та організацій, які є потенційними виробниками науково-технічних послуг, з метою підтримки конкуренції у даному виді діяльності;

- створення сприятливих умов для якісного надання науково-технічних послуг науковим установам та окремим суб’єктам наукової діяльності, які здійснюють фундаментальні дослідження, через відсутність комерційного ефекту від діяльності у науковій сфері, а отже, і зацікавленості у наданні науково-технічних послуг;

- залучення до надання науково-технічних послуг науковим установам організацій підприємницького сектору, мотивуючи пільговими умовами використання результатів досліджень, частковим або повним звільненням від оподаткування діяльності з надання науково-технічних послуг, створенням сприятливого клімату для здійснення основного виду діяльності[1].

Таким чином в даній роботі розкрито економічну природу науково-технічної послуги та обґрунтовано необхідність державного регулювання процесів формування і функціонування національного ринку науково-технічних послуг.

Література:

1. Шаповалова Л.А. Економічна природа науково-технічних послуг та їх розвиток в Україні // Регіональні перспективи. – 2006. – № 9/10.

2. Лапко О.О. Фінансове забезпечення науково-технічних послуг в Україні // Науково-технічна інформація. – 2007. – № 3.

3. Шаповалова Л.А. Роль науково-технічної інформації на шляху переходу України до інноваційного типу розвитку // Науково-технічна інформація. – 2007. – № 4

4. Александрової В.П. Перехід України до інноваційної моделі розвитку як напрям інтеграції до світового господарства // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія “Економіка”.– 2005.