Бохенко О. С., Пилипенко О., Пшеничнюк І.

Інструменти податкового регулювання інвестиційної активності

Кожна країна прагне врегулювати економіку з метою захисту її від циклічних криз та забезпечення стійкого економічного зростання. Щоб покращити становище в економіці необхідна наявність інвестиційного інтересу та, звичайно, коштів, що забезпечили б перехід господарства країни із занепаду до стабільного і розвиненого існування. Отже, одним із основних предметів регулювання в економіці виступає інвестиційна активність субєктів господарювання, а важелів регулюючого впливу – податкова система.

Багато вчених досліджували дію інструментів державного впливу на інвестиційну активність саме через систему оподаткування. Такі науковці як І. Фішер, А. Пігу, Д. Гобсон, Дж. Кейнс, М. Д. Кондратьєв, А. Грищенко, С. Юрій, А. Гальчинський, А. Крисоватий, П. Гега, Л. Доля та багато інших досліджували історичні передумови виникнення податкового регулювання, визначали його сутність і принципи, методи реалізації. Роль окремих податків і зборів у процесі регулювання інвестицій [1].

Метою даної статті є узагальнення теоретичних засад та визначення перспектив використання інструментів податкового регулювання інвестиційної активності.

Податкове регулювання інвестиційної активності передбачає застосування державою механізмів оподаткування певних заходів, спрямованих на поліпшення умов інвестування. Суб’єктом податкового регулювання виступає держава, а об’єктом – інвестиційна активність індивідуальних та інституціональних інвесторів будь-яких форм власності і організаційно-правових форм господарювання. Таке регулювання здійснюється за допомогою комплексу спеціальних інструментів. Під таким інструментами слід розуміти зміну елементів податку чи реформування податкової системи країни з метою підвищення або пригнічення інвестиційної активності залежно від кон’юктури інвестиційного ринку [5].

Податкове регулювання інвестиційної діяльності забезпечує спрямування інвестицій у пріоритетні сфери економіки встановленням відповідних податкових ставок та податкових пільг.

Державне регулювання інвестиційної активності стає можливим завдяки змі­ні суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкової бази, податкової ставки, джере­ла сплати податку, податкового періоду тощо [1]. Найважливішим елементом цьо­го переліку є податкова ставка, зниження, підвищення або диференціація якої для різних видів діяльності, суб'єктів господарювання чи територіальних одиниць впливає на умови інвестування

Зменшення податковою ставки має позитивний вплив на діяльність підприємств, це призводить до підвищення інвестиційної активності. Даний інструмент неодноразово застосовувався в Україні, але у перспективі його потрібно удосконалити шляхом зменшення ставки податку на прибуток та ПДВ. При застосуванні такого інструменту як підвищення податкових ставок необхідно ретельно обґрунтувати співвідношення ставки податку і очікуваної динаміки інвестиційної активності, а також розв’язання проблем імовірного профіциту державного бюджету. Цей інструмент пригнічення інвестиційної активності в Україні не застосовується і у перспективі теж не має місце [4].

Ще одним важливим елементом, із допомогою якого здійснюється регулюван­ня інвестиційної активності, є база оподаткування. Науковці часто зауважують, що саме податкова база, а не ставка, є вирішальною складовою у визначенні податко­вого платежу, а отже має сильніший регулюючий вплив. Інструментами такого впливу на інвестиційну активність є звуження, розширення або диференціація по­даткової бази для різних видів діяльності чи платників податків.

Звуження бази оподаткування здійснюється шляхом виключення з неї пев­них видів доходів, розширення складу валових витрат та ін. способи. В Україні звуження бази оподаткування податком на прибуток здійснюється шляхом виключення з її складу валових доходів емісійного доходу, включення до складу валових витрат суми коштів, використаних на формування страхових резервів тощо. У перспективі зазначений інструмент може використовуватись лише в окремих випадках, зокрема для стимулювання інновацій. Розширення бази оподаткування зазвичай відбувається внаслідок зростання обсягів підприємницької діяльності, зменшення випадків ухилення від оподаткування та скасування окремих видів пільг.

Диференціація бази оподаткування для окремих видів діяльності або плат­ників податків покликана не так вплинути на загальні обсяги інвестицій у еко­номіці, як оптимізувати розподіл капіталу між її галузями. Вона здійснюється шляхом вирізнення бази оподаткування для різних видів діяльності або окремих продуктів, платників і т.д.

Податкове регулювання може здійснюватися з допомогою диференціації умов оподаткування для різних платників, зокрема через звільнення деяких кате­горій суб'єктів господарювання від сплати певних податків; надання дозволів на застосування спрощених режимів оподаткування [3].

У зв'язку з імовірністю виникнення дефіциту обігових коштів у процесі ре­алізації інвестиційних проектів великого значення набувають інструменти регу­лювання інвестиційної активності через встановлення оптимальних термінів сплати податків. Таке регулювання зазвичай не веде до зниження податкового навантаження, зате надає платникам можливість підвищити свою маневреність щодо формування й використання оборотних активів, адже податок може спла­чуватись до, під час та після завершення події або господарської операції, яка підлягає оподаткуванню, а також із відстроченням терміну сплати податкового зобов'язання [3].

Такий інструмент податкового регулювання інвестиційної активності, спрощення порядку ведення податкового обліку і складання звітності, надає платникам можливість заощаджувати кошти на адміністративних витратах, оплаті консультативних послуг. Як правило, його застосування веде до підвищення інвестиційної і загалом підприємницької активності.

До спеціальних інструментів податкового регулювання інвестиційної активності відносять прискорену амортизацію, інвестиційний податковий кредит, звільнення від сплати мита на засоби виробництва, які ввозяться в країну як внесок іноземного інвестора у статутний капітал підприємства, коригування коефіцієнтів до ставок податків тощо [4].

Отже можна зробити висновок, що система оподаткування повинна мати інвестиційну спрямованість. Це досягається застосуванням в оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від розміру одержаного прибутку та рівня використання прибутку на інвестиційно-виробничі цілі. Це дає змогу активізувати інвестиційну діяльність у пріоритетних напрямках. Крім цього, можливе застосування знижувальних коефіцієнтів залежно від приросту частки прибутку, що використовується на виробничий розвиток.

В Україні слід використовувати такі інструменти податкового регулювання інвестиційної активності, як зниження податкових ставок, оптимізація термінів сплати податків, прискорена амортизація, інвестиційний податковий кредит.

Список використаних джерел:

1.Василик О. Д. Податкова система України: Навчальний посібник. – К.: - 2006. – 478 с.

2.Воронкова О. М. Податковий процес і напрямки його удосконалення // Фінанси України. – 2002 - № 12, с. 63 – 67

3.Мітал О. Г. Стратегічні орієнтири податкового стимулювання інвестиційних процесів на регіональному рівні // Економіка і держава. – 2008. - № 10, с. 22 – 25

4.Грушко В. І. Податкове регулювання інвестиційної активності // Фінанси України – 2008 - № 2 – с. 89 – 97

5.Чистов С. М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 208с.