Канєєва І.І., Починок О.В.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Туган -Барановского

Розвиток іпотечного кредитування в умовах фінансової кризи

У багатьох розвинутих країнах світу іпотечне кредитування відіграє важливу роль у функціонуванні механізму ринкової економіки, тому є актуальним для країн з трансформаційною економікою, до складу яких і входить Україна. Ринок іпотечного кредитування знаходиться зараз на стадії розвитку. Для більшого росту іпотеки перешкоджає ряд проблем, що стосуються законодавства та соціально-економічного потенціалу країни вцілому. Незважаючи на зростання українського ринку іпотеки, він все-таки залишається малорозвиненим. За інформацією Української національної іпотечної асоціації (УНІА) та Міжнародного іпотечного банку (МІБ), обсяги іпотечного кредитування в Україні 2005 року сягнули 10 млрд гривень. Це близько 2% ВВП України (у розвинутих країнах вона сягає більше половини ВВП) та, приблизно, 7% загального кредитного портфеля українських банків.

На сьогодні в умовах кризового стану економіки країни обсяг довгострокових кредитів знизився на 50%, порівнюючи з минулими роками

Тільки 30-40 із 167 діючих банків в Україні займаються іпотечним кредитуванням. В їх кредитних портфелях такі позики займають лише 3-5% (в країнах Євросоюзу цей показник становить 40%) і кредити надаються в середньому до 15-20 років ( лише окремі банки позичають гроші на тридцять років). До того ж, більшість цих фінансових установ знаходяться в м.Києві та Донецькому регіоні, де така послуга найбільш поширена. [3]

За оцінками спеціалістів, сьогодні претендувати на участь в програмах іпотечного житлового кредитування можуть від 6 до 15% населення. В середньому, забезпечення житлом в Україні становить 20 кв.м. на особу, що в 2-3 рази менше, ніж у розвинутих країнах. Громадяни цих країн із середнім достатком змінюють житло 7-8 разів протягом життя, звичайно, завдяки отриманню іпотечних кредитів. [2]

Зараз найгострішою проблемою є практично відсутність в Україні довгострокового кредитування банками населення. Банки воліють без ризику обертати короткострокові засоби. Заважає наявність великої кількості ризиків для кредиторів, які працюватимуть за програмою іпотечного кредитування на вторинному ринку нерухомості. Хоча упродовж 2001 – 2006 років спостерігалась стабільність гривні, серед населення існують інфляційні очікування та недовіра до національної валюти. Це все, зменшує можливість довгострокового кредитування. Тому, в умовах інфляції, коли вартість доходів населення України постійно знижується, доцільно вибрати інструмент застави з подвійним індексом.

Отже, сьогодні ставку необхідно зробити на залучення коштів населення. Крім соціальної політики, слід враховувати й важливе інвести-ційне значення мультиплікаційного ефекту житлового будівництва. У багатьох розвинених країнах це справді провідна галузь, що є одним із визначних стимулів економічної динаміки. За підрахунками спеціалістів, кожна гривня, вкладена в будівництво житла, дає 2,5-3 грн. приросту ВВП, а додаткове робоче місце в житловому будівництві забезпечує роботою 5-6 працівників в інших галузях економіки [1].

Розвинені країни використовують дві схеми іпотечного кредитування:

- дворівневу

- однорівневу

Перша спирається на вторинний ринок заставних, тобто іпотечний кредит видається банком позичальнику під зобов'язання про-тягом визначеного терміну щомісяця переказувати в банк фіксовану суму. Дане зобов'язання забезпечене заставою житла, що купується.

Однорівнева схема грунтується на ощаднопозичковому принципі функціонування: вкладник має можливість накопичити протягом тривалого періоду необхідний внесок на купівлю квартири, а потім одержати іпотечний кредит на купівлю заздалегідь обраного житла.

Іпотечне кредитування має стати невід'ємним елементом ринкової економіки, що формується в Україні, і сприяти економічному і соціальному розвиткові нашої держави.

Таким чином, з огляду світового досвіду іпотечного кредитування житлової сфери, можна дійти висновку, що в Україні можливе застосування тих моделей іпотечного кредитування, що поєднують у собі кращі елементи дво- та однорівневої системи заощаджень. Причому за різних економічних обставин можливі переваги одного напряму перед іншим. Зрозуміло, що за нестабільної економічної ситуації банки не зацікавлені у довгостроковому кредитуванні. Позиковий капітал у реальних економічних умовах України характеризується швидким обігом, досить високим і надійним прибутком. В реалізації напрямку стратегічного розвитку іпотеки на найближчу перспективу головне місце повинна займати активна участь держави як гаранта стабільності всієї системи відносин під час іпотечних операцій, а також ліберальне законодавство в даній сфері, наявність розвиненого ринку цінних паперів, висока платоспроможність населення і, звичайно, стабільність економіки.

Література:

1. Іванілов О.С., Тітенкова М.В. Іпотечне кредитування у країнах

Західної Європи, США та України// Фінанси України. - 2007. - №3(124).

2. Іпотечне кредитування в Україні: матеріали круглого столу, проведеного Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій спільно з науковим центром НБУ – Київ, 03.2004.-48 с.

3. Перепечаенко Ю. Ипотека без границ// Бизнес.-2005.-№3-4.-с.41