Економічні науки/5.Управління трудовими ресурсами

Кулинич Ю. М.

Науковий керівник: Стринковська Т. В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО державного регулювання зайнятості В українІ в процесі інтеграції до світовоГО СПІВТОВАРИСТВА

Ринкова система господарювання не є ідеальною моделлю суспільного розвитку, їй притаманні певні обмеження, ризики та загрози, які спричиняють такі соціальні негаразди, як безробіття, соціальну нерівність, нестабільність ринкової кон’юнктури. Процеси, що відбуваються у сфері зайнятості населення, опосередковуються ринковими відносинами, а це означає, що вони перебувають під впливом невизначеності та ризиковості, а відтак потребують активного регулювання з боку держави.

Проблеми зайнятості населення привертали увагу багатьох науковців, зокрема: Джегури Г.В., Пономаренко І.В., Баланди А.Л., Кравцової Г.В. та ін.

Актуальність теми і відсутність системних досліджень із даної проблематики визначають об’єктивну необхідність дослідження державного механізму регулювання зайнятості з визначенням принципів його формування.

Якісне оновлення сфери зайнятості населення стримується значною мірою відсутністю ефективних державних регулюючих механізмів наявних ресурсів на перспективних напрямах соціально-економічного розвитку. Основні причини цих явищ полягають у відсутності досвіду регулювання зайнятості в ринкових умовах, а також обмеженості коштів на ці цілі. Відсутність в країні фінансування інноваційної діяльності перешкоджає процесу оновлення робочих місць та приведення їх стану у відповідність до вимог високотехнологічного виробництва [4].

Причини повільних темпів оновлення робочих місць мають системний характер – вони криються в недоліках оподаткування, створенні адміністративних бар’єрів, недоступності малого підприємництва до значних кредитних ресурсів тощо. Перехід на шлях активного інвестиційного забезпечення розвитку робочих місць вимагає опрацювання нових методологічних підходів до розробки державного механізму регулювання зайнятості населення [5], [1].

Дослідження показують, що серед науковців немає одностайності думок з приводу визначення сутності самого поняття «державний механізм регулювання зайнятості населення». Загальновизнано, що він має бути спрямований на створення сприятливих умов для обігу робочої сили та забезпечення її робочими місцями.

Завдання і проблеми щодо зайнятості населення, які доводиться вирішувати на кожному з рівнів, тісно пов’язані між собою, доповнюють один одного та конкретизуються з переходом на нижчий рівень управління. Вирішення значного кола проблем відбувається на регіональному та локальному рівнях, хоча вони і регламентуються централізовано на державному рівні. Роль регіонів у державному регулюванні зайнятості населення дедалі зростає – посилюється соціальна підтримка безробітних, активізується діяльність регіональних служб зайнятості.

Так у Чернівецькій області за сприяння регіональної служби зайнятості з початку року працевлаштовано 828 осіб віком до 35 років (48,4% від загального числа працевлаштованих) У період пошуку постійної роботи до тимчасових робіт з початку року залучено 220 молодих безробітних. Професійним навчанням охоплено 793 безробітні віком до 35 років. З них 572 молоді безробітні уже здобули професії, а 99 працевлаштовані за сприяння служби зайнятості [3].

Важливими є напрями державного регулювання, які сприяють зміцненню інноваційного сектора економіки, збільшенню частки зайнятих в наукомістких галузях виробництва, зростанню мобільності населення. Державні органи управління мають зосередити зусилля на концентрації ресурсів праці в інноваційній сфері. Основне завдання полягає у розробці і впровадженні такої моделі соціально-економічного розвитку держави, яка б була зорієнтована не тільки на застосування новітніх досягнень науки і техніки, але і формування якісного трудового потенціалу, здатного до ефективного використання досягнень цивілізації, зміни своєї ментальності і розвитку індивідуальних здібностей [2].

З метою становлення ефективного сучасного державного механізму регулювання зайнятості населення вважаємо за необхідне його формувати на основі таких принципів: системного підходу до формування регулюючого механізму; тісної взаємодії державних органів управління; узгодженості регулюючих методів та інструментів щодо кількісних та якісних параметрів зайнятості населення; нестандартного підходу до відпрацювання основних елементів регулюючого механізму.

Література:

1. Васильченко В. Інституціональний механізм регулювання зайнятості [http://library.if.ua/book/108/7251.html].

2. Державна політика регулювання зайнятості: світовий досвід та вітчизняна практика [umatno.ru/module/referats/derzhavna_poltika_ reguljuvannja_ zajjnjatost_svtovijj_dosvd_ta_ vtchiznjana_praktika 14062155714. html].

3. За молоддю - майбутнє ринку праці [http://www.dcz.gov.ua/chn/control/ uk/publish/article?art_id=7349&cat_id=4491].

4. Формування та управління трудовими ресурсами в умовах трансфор-маційних процесів в економіці [ http://www.me.gov.ua].

5. Хромов М. І. Механізм державного регулювання зайнятості в промис-ловому регіоні [http://disser.com.ua/contents/35479.html].