Экономические науки/10 Экономика предприятия

Кремень О.М.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет», Україна

Організаційне забезпечення ефективного розвитку цукрових заводів України

 

Під час розробки стратегії розвитку підприємства надзвичайно важливо вірно вибрати організаційні можливості, на яких базується стратегія. В той же час, на етапі реалізації обраної стратегії важливе значення набуває підсилення та розширення можливостей, що забезпечують підприємству конкурентні переваги в одному чи декількох ланках ланцюга вартості. Якщо конкуренти можуть з легкістю скопіювати стратегію, залишається лише один вихід – перевершити конкурентів за допомогою більш ефективної реалізації стратегії. Саме для цього потрібні ключові компетенції, ресурсна база, організаційні можливості, які відсутні у конкурентів. З цією метою одним із першочергових завдань менеджменту є створення таких компетенцій, ефективного ресурсного та організаційного забезпечення.

Поширеним явищем у практиці розвитку суб’єктів господарювання залишається те, що підприємства, володіючи схожим, а інколи і аналогічним у порівнянні з конкурентами набором ресурсів, досягають більш високих результатів діяльності. Вирішальну роль в даному процесі, на нашу точку зору, відіграє саме організаційне забезпечення ефективного розвитку підприємств, сутність якого відображається через поняття «організаційних спроможностей менеджменту». Організаційні спроможності менеджменту полягають у налагодженні ефективного зв’язку між операційною діяльністю, зовнішніми контрагентами, а головне ресурсами підприємства, який призводить до зміни конфігурації, а іноді і до трансформації останніх.

Головними інструментами інтеграції операційних процесів та ресурсної бази підприємства виступають: організаційна структура управління; організаційні знання; здатність організації до навчання; корпоративна культура;

процеси прийняття рішень (ступінь централізації); рівень координації управлінських рішень; система культурних засобів контролю.

Загалом, організаційне забезпечення розвитку підприємства визначає можливості підприємства до інтеграції, створення і реконфігурації внутрішніх і зовнішніх компетенцій у відповідь на динамічні зміни оточуючого середовища. Мова йде про контроль над процесами, які відбуваються на всіх організаційних рівнях підприємства.

Дослідження впливу певних складових організаційного забезпечення уможливлює  їх ранжування за ступенем осяжності.

Таблиця 1. Розподіл факторів організаційного забезпечення за ступенем осяжності

 Цілком осяжні складові

Опосередковано осяжні

Неосяжні складові

- людський капітал (знання, досвід, компетенції, лідерські якості, управлінські навички);

- система фінансових взаємовідносин;

- методи і процеси, які роблять можливою роботу підприємства;

- канали збуту;

- клієнтура;

- галузеві взаємовідносини;

- державне регулювання галузі;

- організаційні структури;

- організація виробництва;

- інтелектуальна власність;

 

- інструкції;

- положення;

- нагороди;

- грамоти;

- культура підприємства;

  

Кожна з вище визначених складових чинить вагомий вплив на досягнення цілей розвитку підприємства, однак на  практиці складним завдання залишається оцінка кількісного впливу даних факторів на кінцеві показники розвитку.

Результати оцінки ефективності діяльності та розвитку цукрових заводів свідчить про значно більшу цінність інтелектуальних фондів підприємства порівняно з їх матеріальними чи фінансовими ресурсами. Однак слід наголосити, що в жодному разі не потрібно нівелювати вплив ресурсного забезпечення на кінцеві результати  розвитку.

Результативний аналіз розвитку цукрових заводів дозволяє припустити, що «організаційні спроможності менеджменту» у цукровій галузі відображаються в процесах прийняття рішень щодо:

1)       формування структури та ефективного використання окремих елементів капіталу підприємства (основного і оборотного, власного та позикового);

2)       формування оптимальної структури виробництва та реалізації продукції (моно виробництво та реалізація цукру-піску; полі виробництво та реалізація не лише основної продукції, а й вторинних результатів виробництва таких як: меляса, жом, вапно, постачання електроенергії зовнішнім споживачам та ін);

3)       формування оптимального співвідношення між обсягом використання сировини власного виробництва та купованої сировини;

4)       налагодження ефективної системи збуту продукції;

5)       розвитку та ефективного використання структурних елементів інтелектуального капіталу;

6)       формування організаційної структури, що в найбільш повній мірі відповідає стратегії розвитку підприємств

7)       обґрунтування та реалізації стратегії розвитку цукрових заводів.

Таким чином, проблеми розвитку підприємства та його організаційного забезпечення слід розглядати в діалектичній єдності. Важливу роль тут також відіграє розвиток  системи управління підприємством, направлений на розробку нових організаційних рішень, що дозволяють йому своєчасно реагувати на мінливі виклики конкурентного середовища.

Література:

1.   Абалкин Л. И. Хозяйственный механизм общественных формаций : Под общ. ред. Л. И. Абалктна. – М.: Мысль, 1986. – 268с.

2.   Астапова Г. В.  Организационно-экономический механизм корпоративного управления в современных условиях реформирования экономики Украины. – Донецк, 2001. – 279с.