Семенова Є.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського

Основні прийоми аналізу фінансового стану підприємства.

Важливою проблемою розвитку системи управління українських підприємств є перехід від стихійного напівпрофесійного, інтуітивного управління до виваженого,обгрунтованого, такого, що спирається на певну аналітичну базу.

Перед спеціалістами самого підприємства, його діловими партнерами, державними наглядовими органами, так і перед конкурентами постає актуальне питання про необхідність застосування певних методів і прийомів, які б давали достатню інформацію про поточний та майбутній стан підприємства, його потенційні можливості, слабкі сторони тощо. Серед найвідоміших західних вчених проблема знайшла відображення у роботах Н.А. Кизима, Е.А. Маркар’яна , С.Б. Барнгольця. У наукових колах України дослідженням займалися К.В.Ізмайлова,Л.А. Лахтіонова,О.Д. Заруба. Метою роботи є спроба дати оглядову характеристику основних методів, прийомів аналізу фінансового стану підприємств, а також висловити свою думку щодо сильних та слабких сторін кожного з них.[2;172].

Аналіз фінансового стану підприємств здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Можна виділити три основних типи моделей: дескриптивні, предикативні та нормативні. Дескриптивні моделі відомі також як моделі описового характеру і є основними для оцінки фінансової стійкості підприємства. До них відносяться: побудова системи звітних балансів, надання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, аналітичні нотатки до звітності тощо. Предикативні - моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів підприємства та його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунок точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного, ситуаційного аналізу.Нормативні моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними, розрахованими за бюджетом. Ці моделі використовуються, у внутрішньому фінансовому аналізі. Залежно від інформаційного забеспечення і зацікавленості різних груп користувачів у вивченні окремих питань аналізу фінансового стану останній поділяється на зовнішній і внутрішній. Внутрішній аналіз проводиться робітниками підприємства. Інформаційна база такого аналізу набагато ширше і включає будь-яку інформацію, що циркулює всередині підприємства і є корисною для прийняття управлінських рішень. Зовнішній аналіз проводиться аналітиками - сторонніми особами для підприємства і які не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства. За масштабами діяльності можна виділити такі форми аналізу:

1. Результативності по підприємству в цілому: предметом вивчення є формування та використання результатів підприємства загалом без виділення окремих структурних підрозділів;

2. Результативності діяльності структурного підрозділу. Ця форма аналізу грунтується в основному на результатах управлінського обліку підприємства.

3. Результативності діяльності підприємства з окремої операції. Предметом такого аналізу може бути рівень результативності окремих комерційних угод, операцій пов’язаних із короткостроковими чи довгостроковими вкладеннями, окремих здійснених реальних проектів та інших операцій.

За обсягом дослідження можна виділити повний і тематичний аналіз фінансового стану підприємства. Повний аналіз проводиться з метою вивчення усіх аспектів діяльності підприємства в комплексі. Тематичний аналіз обмежується лише розглядом окремих аспектів. За періодом проведення можна виділити попередній, поточний та наступний аналіз фінансового стану підприємства. За світовою практикою існують три основні прийоми фінансового аналізу:

1)структурний або вертикальний аналіз - у вигляді відносних показників, що характеризують структуру активів та пасивів підприємства.

2) горизонтальний аналіз – аналіз показників звітності в динаміці за ряд періодів з метою вивчення тенденцій розвитку підприємств та окремих показників його діяльності.

3) аналіз на базі відносних показників - грунтується на обчисленні різноманітних коефіцієнтів та наступному порівнянні фактичних даних звітного періоду з їх плановими, попередніми, нормативними значеннями.

Так,А.М. Поддєрьогін доповнює цей перелік трендовим,порівняльним та факторним аналізом[1;235] Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників,очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів. Порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх філій. Факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів на результативний показник з застосуванням детермінованих або стохастичних прийомів дослідження.

Треба чітко розуміти що жоден із зазначених підходів не найгірший і не найкращий і кожен має своє право на існування. Більше того жоден кваліфікований аналітик не має морального права нівелювати один на користь іншого у різних випадках перевага віддається одному з них, інші виконують роль допоміжних.

Література:

1. Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д.,Павловська О.В. Фінанси підприємств.-К.:2007-585c.

2. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання.-:КНЕУ,2001-388с.