Економічні науки/ Банки та банківська система

Торшина О.С., Сорокіна О.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Шляхи вдосконалення методів оцінки кредитоспроможності позичальника як елементу управління банківськими активами

Розвиток банківської системи України в останні роки характеризувався динамічним зростанням обсягів кредитного портфеля, що об’єктивно спричинило зростання рівня ризику банківського кредитування. Подібна тенденція власне и стала основним важелем у розвитку фінансово-кредитної кризи в країні. Необхідно зауважити, що на поглиблення кризи вплинули також залежні один від одного наступні чинники: криза металургійних підприємств, зростання безробіття, і виходячи з цього, несплата кредитів населенням та підприємствами, а також світова економічна криза, як чинник зовнішнього впливу.

В умовах сучасного кризового періоду вітчизняної економіки комерційні банки змушені постійно вдосконалювати стратегію та тактику своєї кредитної діяльності. Кредитна політика банку є системою грошово-кредитних заходів, які проводяться банком для досягнення певних фінансових результатів, і є одним з елементів банківської політики. Кредитна політика банку визначає завдання і пріоритети кредитної діяльності банку, засоби і методи їх реалізації, принципи і порядок організації процесу кредитування. Найважливішою задачею кредитної політики є оцінка кредитоспроможності позичальника. Кредитоспроможність - здатність позичальника повністю і в певний термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Значний внесок у розробку питань оцінки кредитоспроможності позичальників зробили сучасні зарубіжні економісти Е.Брігем, Л.Гапенський, П.С.Роуз, Дж.Ф.Сінклі. Дослідженню питань щодо оцінки кредитоспроможності позичальників банківських установ присвячено також вітчизняних наукових праць В.В.Вітлінського, О.В.Пернавського, О.В.Дзюблика, А.М.Мороза та ін.

Актуальність теми роботи обумовлюється проблематичністю застосування звичайних методів оцінки кредитоспроможності позичальника і ризику повернення кредитів за кризових умов. Зростання значення питань управління банківськими активами і кредитного менеджменту вимагає комплексного підходу до розгляду всієї системи управління банківськими активами і розробки на цій основі інструментарію управління банківськими активами.

Метою даної праці є розкриття теоретичних та практичних питань поняття «кредитоспроможність», визначення основних напрямків оцінки кредитоспроможності фізичних та юридичних осіб та удосконалення форм забезпечення повернення отриманих кредитів в умовах фінансової кризи

З огляду на недоліки у практиці вітчизняної банківської сфери, а також на роль кредитоспроможності позичальників як основного методу мінімізації кредитного ризику, вдосконалення цієї сфери аналітичної роботи представляється можливим у таких двох напрямках: з одного боку, це істотне розширення базового складу показників до рівня, який би дав усебічну характеристику різноманітнім аспектам діяльності клієнта, а з другого – це активне використання аналізу грошового потоку підприємства або ж фізичної особи, що надає можливість оцінити обороти коштів позичальника, а відтак і більш точно прогнозувати його перспективи у використанні банківських кредитів.

Для вирішення цього завдання систему коефіцієнтів необхідно було б розширити передусім щодо детальнішої оцінки фінансової стійкості й ефективності діяльності позичальника. Що стосується показників, які характеризують фінансовий стан, то в цьому випадку йдеться про необхідність оцінки того аспекту діяльності позичальника, який визначає, наскільки раціонально сформована структура джерел коштів і наскільки ефективним є залучення банківських кредитів.

Система показників, за якою сьогодні оцінюють кредитоспроможність позичальників, на мою думку, є неповною. Як показує досвід кредитування в західних країнах, при аналізі забезпечення кредиту слід звертати особливу увагу на такі характеристики, як термін служби, стан і структура активів позичальника. Тут велику роль відіграє фактор, пов’язаний з технологією, адже якщо активи позичальника технологічно застаріли, то їх цінність як забезпечення буде невелика, оскільки їх важко буде перетворити в грошові засоби у випадку недостатності доходів позичальника для погашення заборгованості за кредитом. Нині вітчизняні банки приділяють недостатньо уваги цьому чиннику.

Також у систему показників кредитоспроможності повинні входити не тільки величини, що легко визначаються за допомогою кількісних даних, але й такі, які описуються за допомогою оцінкових суджень (характер або репутація позичальника та інші).

Задля вдосконалення сучасних методів оцінки кредитоспроможності позичальників треба приділити увагу тому, що відсутня нормативна база для оцінки кредитоспроможності клієнтів, є лише рекомендації НБУ, єдині оціночні показники, визначені їх критеріальні рівні. Ми вважаємо, що для більш якісної роботи кредитних відділів банків слід прийняти відповідний закон.

Обмеженість інформаційної бази, відсутність кредитної історії в більшості позичальників ускладнює роботу з оцінки її кредитоспроможності. У зв’язку з цим важливим напрямком удосконалення української банківської практики є вироблення єдиної інформаційної бази.

Отже, кредитний ризик - це надзвичайно важлива та актуальна сьогодні категорія, якій приділяється значна увага з боку працівників банків, проте вона потребує подальшої роботи. Тому надалі вивчення та оптимізація кредитних вкладень комерційними банками України буде відчутним поштовхом у покращенні економічної ситуації в країні